девушки лоли

Их мечты страшнее наших кошмаров

День Гідності та Свободи

Дівчина з національним прапором закликає проїзджаючих автомобілістів долучитися до акції протесту. Перші дні Майдану. Ще ніхто не уявляв, що нас чекає. Дівчина з друзями верталася не то зі свята, не то з весілля. Вони підійшли, подивились, що відбувається на Майдані, послухали, поспілкувалися. Після цього вона попросила в когось прапор і стала біля дороги, намагаючись звернути увагу людей, що проїжджали по Хрещатику в машинах. Все відбувалося під прохолодним осіннім дощем, але це нікого не хвилювало.

01.12.2013

Демонстранти сплять на підлозі храму під час всенощної служби, сховавшись від переслідувань. Перша ніч після розгону студентів, люди намагалися відпочити і зігрітися, прихистком для них стала церква. Священики ходили навшпиньки поміж людей. Відбуваючи нічну службу, памятаю як я боявся налякати людей звуком затвору камери.

11.12.2013

Прохід до Адміністрації Президента цілодобово охороняли солдати внутрішніх військ. Дівчата-мітингувальниці намагалися схилити силовиків на сторону народу. Эту фотографию я сняла рано утром на Банковой. Люди принесли розы к ограждению возле Администрации Президента. Цветы выглядели торжественно и нелепо. Но невероятно красиво.

Фото Ганна Грабарська 

11.12.2013

Дівчина вдома спостерігає за спробою розгону Майдану. Інтернет-трансляції з ключових точок протестів велися волонтерами і журналістами цілодобово. В цей день відбулася перша серйозна спроба зруйнувати барикади і розігнати мітингарів. Солдати внутрішніх військ і Беркут проривалися з вул.Михайлівської та вул.Інститутської. Штурм почався опівночі. Завдяки інтернету за декілька годин "захисників" стало в рази більше. Сутички тривали до 9-ї години ранку. Это было больше похоже на фильм ужасов. Я работал за компьютером и собирался было скачать фильм и под попкорн его посмотреть. Зашел по привычке в Фейсбук проверить новости. Не для кого ни секрет, что социальные сети стали мощным толчком в революционном процессе. Подружка Тотоша уже была в кровати. Я позвал её. Она с ужасом наблюдала за происходящим.

15.12.2013

Недільне віче на Майдані побило всі рекорди по кількості людей. Зйомка з даху будинку Профспілок. Вражаюча картина - мільйон людей на центральній площі твоєї країни, що зібралися на недільне Віче 15 грудня 2013го. Дивлячись на неї розумієш, що один зі слоганів часів Євромайдану "Я крапля в океані" не є вже такою метафорою - і таки кожен окремо разом з усіма має силу океану. 

19.01.2014

Цей день в історії назвали "криваве Водохреща". Після того, як колону з Майдану, що прямувала до стін Верховної Ради, не пропустила міліція, почалися активні сутички з використанням спочатку каміння, а трохи пізніше і коктейлів Молотова. На фото - протестувальники пішли в контратаку на спецпризначенців спецпідрозділу "Беркут", які періодично під час зіткнень намагались заарештувати найактивніших євромайданівців. Хаотична некерованість і відсутність плану дій, безмежна хоробрість і люта ненависть до "беркутів", за всі ті жахливі речі, що вони встигли натворити під час Євромайдану, і відсутність з боку влади будь якої адекватної реакції, виплеснулись на Груші у неймовірне вуличне протистояння, коли люди вершили правосуддя на свій розсуд. Ці двоє "беркутів", незважаючи на всю драматичність зображеного, насправді не дістали жодних поранень, завдяки їх обладункам, через мить вони підхопились і побігли до своїх. Це сталось, через те, що так званим правоохоронцям здавалось, що вони ще контролюють ситуацію.

21.01.2014

Протестувальники стоячи на автобусі, що згорів під час сутичок, б'ють палицями по бочках і розмахують прапором України. Це був третій день сутичок на вулиці Грушевського. Силовики привезли машину з величезним прожектором і освітлювали лінію зіткнення. В той вечір йшов дуже гарний сніг. Люди стоять на спаленому автобусі внутрішніх військ, один з яких грюкає ломиком по залізній бочці. В контровому освітленні протестувальники виглядали дуже гарно. А ще в той вечір я взувся в берці, які були дуже слизькі і я дуже боявся, що якщо беркут раптово піде у наступ, то я не зможу втікти, бо буду падати.

22.01.2014

Протестувальники з "кокетейлем Молотова". "Дівчино, це перша лінія оборони", - так мене застерішали ці двоє хлопців з "Коктейлями Молотова". Тут готуються йти вперед чи зустріти "Беркут", якщо вони підуть в атаку.

21.01.2014

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС несамовито б'ють беззахисного протестувальника, який не чинить жодного опору. Це було схоже на море - хвилі силовиків накочувались вулицею Грушевського на протестуючих, ламаючи слабких та тих, хто не встиг втекти, відтісняючи їх аж на Хрещатик і так само, трохи заслабнувши та розпорошивши свої сили, відкочувались назад для перегрупування для хвилі наступної, полишаючи за собою понівечені тіла та розтоптані прапори держави, яку нібито мали б захищати.

22.01.2014

Співробітники Беркута (спецпідрозділ МВС) використовують "коктейлі Молотова" проти мітингуючих. Під час "зачистки" вулиці Грушевського, Беркутівцям було замало гранат і куль, вони любили "порозважатись з вогнем". 

22.01.2014

Співробітник Беркута стріляє впритул гумовими набоями в волонтера-медика. "Зачистка" вулиці Грушевського. Спочатку поцілили в медика-волонтера, потім в журналіста, який був свідком. На щастя нас врятували люди, котрі відволікли на себе увагу стрілка. На задньому плані жінка з волонтерського медпункту намагається зупинити стрілка, є думка, що це саме Надія Савченко.

24.01.2014

Протестувальникі біля стадіону "Динамо" стіляють з великої саморобної рогатки. Я всё пытался влезть поближе, но меня пару раз отталкивали и настоятельно просили не мешать, мол есть тут дела поважнее. Опять таки, стена дыма, огня... Прилетающие с той стороны "резинки"... теперь всё это кажется нереальным...

27.01.2014

Хлопець із самооборони Майдану та дівчина з медичної служби Майдану на барикаді. Рідкісний момент людської теплоти в місці, яке сприймалося як місце протистояння, палаючий покришок і вибухають гранат. Місці, де постійно очікуєш небезпеки.

18.02.2014

Протестувальники передають бруківку до місця зіткнень. Бій між протестувальниками, й правоохоронцями, які перекрили підхід до Верховної Ради на перехресті вулиць Інститутська і Шовковична тривав вже декілька годин й ніхто і не думав припиняти боротьбу. Десь за гучною лінією бою, я побачив як люди тихо й методично працювали, намагаючись зробити і свій внесок в загальну справу. Хтось видобував бруківку з тротуарних доріжок, а інші вишикувалися у живий ланцюг й передавали найактивнішим на передову. Вражало, як різні люди в критичні моменти швидко самоорганізовувались й розуміли один одного майже без слів.

18.02.2014

Беркутівці б'ють фотокореспондента Володимира Бородіна, щоб відібрати у нього відзняті матеріали, особисті речі та фотоапаратуру. ..Володя Бородін веде під руки пораненого до медиків, він же намацує пульс в когось з людського «штабелю», фотографує впритул «беркутівців», які стріляють та кидають коктейлі Молотова зі схилів Жовтневого палацу. За декілька хвилин вже на мосту до "Глобуса" його грабують ті самі «беркутята». Починали з шолома, та не ризикнули відірвати його разом з головою – переключились на красивенький фотоапарат та великі об’єктиви, забрали і документи, телефони, гроші. Вони просто звірі. 

20.02.2014

Медик-волонтер біля щита, який використовувався як ноші для транспортування пораненого на вул. Інститутській.Насправді, події 20 лютого я пам'ятаю уривками. Пам'ятаю, як лежали загиблі біля поштамту, люди стояли і мовчали. У дядька в камуфляжі постійно дзвонив телефон, він відповідав порожнім, рівним голосом - Ні, це не Саша. Саша мертвий. Це його сотник. - Телефон дзвонив знову.

23.02.2014

Жалоба за загиблими патріотами. Жінка обіймає дерево за яким люди ховались від куль. Кров, біль, квіти. Саме в той день я вперше зненавидів свою роботу. Нескінченний потік людей і майже повна тиша. Звук працюючої камери рвав її на шматки - механічний лічильник людської скорботи. Хотілося щоб все це було не насправді. Не з нами, не в нашому місті, і не в нашій країні. А краще, щоб не було зовсім.

Цей фотопроект присвячений Простим Людям, які творили Революцію та відкрили  можливість для змін в Україні.

Більше фото тут humanfactor

Что там у белорусов?

Реактор, я понимаю, что сейчас уже не первые сутки внимание мира и тебя в частности приковано к событиям на Западе. Но я прошу, пожалуйста, удели внимание другому своему соседу, который находится буквально за границей твоей. Либо своей же родине. 

Как уже многие из вас помнят, у нас сейчас собираются подписи за альтернативных кандидатов. И учитывая тот произвол, что сейчас творит усатый таракан, необходимо максимальная вовлеченность, поскольку новости из какой-то там маленькой Беларуси тонут в общем информационном потоке, словно бы подстать пасте: "После того, как в 1999 году в Беларуси не состоялись президентские выборы, начался большой международный скандал. Но через месяц началась бомбардировка Югославии, и про Беларусь все забыли. После того, как в 2001 году в Беларуси были подтасованы результаты президентских выборов, начался большой международный скандал. Но через день террористы взорвали Всемирный Торговый Центр в Нью-Йорке, и про Беларусь все забыли. После того, как в 2002 году из Беларуси были депортированы известные российские политики, начался большой международный скандал. Но тем же вечером террористы захватили театр в Москве, и про Беларусь все забыли. ...Война в Югославии, взрыв ВТЦ, захват Норд-Оста. В 2019 и 20 Москва и Минск не смогли договориться о ценах на нефть. И знаете, что случилось? Арабы опрокинули рынок и Москва приняла условия. На первый взгляд, казалось бы, при чем здесь Лукашенко?". А теперь еще и этот инфоповод, который отвлекает от Беларуси даже самих белорусов.

Я приложу усилия и сделаю выжимку самых ключевых, по своему мнению, моментов из мне доступных, то бишь известных, а вас, земляки или просто интересующиеся ситуацией, прошу дополнять по мере необходимости. Наша активность особенно необходима в столь кульминационный для нашей страны час.

Внизу будут приложены преимущественно скрины на новости. Все они гуглятся быстро, а мне позволяет тезисно пересказать весь творящийся у нас кавардак. Также основная масса будет залита единым скрином, ибо реактор старательно динамит меня и видит изображения в редакторе, но загружать пост отказывается напрочь.

1. "Да не бомбит у меня!" - Лукашенко.

"Неймется кому-то!".

Очевидно, что таракан боится. Народ действительно получил заветную общность интересов, а короновирус обострил и без того больные места Беларуси, которые в конечном итоге дошли до каждого, что в совокупности с бездействием и репрессивной деятельностью властей, подкрепленной такой знакомой нам цензурой, привело к осознание масс, что дальше будет только хуже. Быть может кто-то извне действительно пытается получить от данной обстановки свой профит, но не стоит отметать более очевидное: в Беларуси стало больше молодежи, которая имеет совершенно другие установки и их "стабильным деревенским мужиком" не подкупишь. Интернет пространство не получается задушит государственной удавкой и люди имеют возможность сравнивать, узнавать оперативно о проблемах своей страны. Здесь не рука Польши или Кремля. Здесь усталость народа, которому надоела стагнация. На улицу выходят и те, кто жил при Лукашенко большую часть своей сознательной жизни и которые молча терпели его, но в конце-концов все дошло даже до аполитичных. 

Вот такие персонажи среди нас

На связи S0n_0f-a-Tzeentch, и я пришёл поведать вам весьма забавную, но в то же время кошмарную по своей сути историю о людях вокруг нас, и в частности на нашем с вами любимом сайте.

Чего же касается наша история? Мировоззрения людей, что здесь обитают, а ещё двойных стандартов в частности. Но опрежде, чем начать сию историю, небольшой дисклеймер:

Как давно можно было заметить, я сам персонаж слегка ориентации нетрадиционной. Не первый и не последний на этом сайте, в-общем то. Какие есть, такие есть. Мы люди разные, но пытаемся ужиться друг с другом. Но бывают такие лица, которые лезут в чужой дом со своим порядком.

Стоял тихий ноябрьский вечер. Ничего не предвещало беды. Я спокойнейше себе отпостил мальчиков в #Trap-е и пошёл спать, как вдруг пожаловал в комментарии под этот пост (тык) (на данный момент уже очищено моддерами) один весьма интересный персонаж под никнэймом Barmaleilo. Утром я увидел сие:

Ой, как страшна, мамкин убивец.

Сам этот факт пугает просто-напросто. А ещё больше то, что если вернутся чуть выше к диалогу, что такие персонажи тебя к "Своим" причисляют, к своему лагерю. Они среди нас.

И конечно, это мог быть одиночный шизик, но ведь подумайте, что персонаж с подобными идеями может быть очень даже не в единичном экземпляре, просто они не показывают всего этого. 

Больше у меня слов нету. Я своё написал, а остальные выводы пусть каждый извлечёт сам. 

Сдаст ли Запад Украину или будет война?

Вечер после женского марша в США

Трамп ожидает от России возвращение Крыма Украине и прекращение эскалации конфликта

Продоллжение истории о запрете KiyvPride на символику

Поскольку фидбек на предыдущий мой пост был феноминальным (500+ комментов, медалька "За розжиг" и иследование саловаты от самого Вождя!), считаю необходимым рассказать что все же было дальше:
- После требования о запрете россопозиции и всего,  от KiyvPride, как я писал, возмутились и сами поляки. Организация Za Wolna Rosja (За свободую Россию) ежегодно учавствовала в этом шествии и радикальный запрет от нового организатора разошелся по новостям достаточно быстро. Всех зацепил вопрос что среди равных, видимо, есть те кто равнее.

- В комьюнити россиян к сожалению многие испугались. Мы, приезжие из СНГ, побаиваемся митингов впринципе. А тут еще и ЛГБТ. В стране, где правительство не очень то и симпатизирует секс меньшинствам. А еще и есть организации лысиков-нациков против "необычных" людей в этой стране. Да и в конце концов нам прямо сказали, что мы запрещены. По-этому многие отвалились в этот день. А зря!

- Группа людей (в том числе и ваш Graf_Danya), заявили себе, что им плевать на эти необоснованные притесняющие запреты и, собрав волю в кулак и флаги, поехали в центр.

- Не буду врать, это мой первый подобный парад. Я ждал, что основная масса людей будет скандировать кричалки против гомофобной ПиС (польская доминирующая партия Право и Справедливость). Думал, что на этом параде будет мерзко как в онлайн-диалоге с СЖВ.
Как же я ошибался. Просто совет - если господин пидор никогда не испытывал любви к представителям своего пола, то все равно рекомендую при возможности поучаствовать в таком параде. Это праздник. Праздник любви, цветов, песен и пляски. Варшава переливалась всеми цветами радуги от крыш до тратуаров.И куча веселых людей. Оч рекомендую.

К нашей группе с бело-сине-белыми флагами всё время подходили участники парада, в том числе украинцы, которых наш вид должен был, по мнению тех, кто решил за всех и издал этот запрет, типа, травмировать. Все эти люди выражали поддержку и солидарность. Отмечали нашу смелость и негодовали вместе с нами о несправедливом запрете на участие "Za Wolna Rosja", слова Rosja и антивоенной символики. 

Фото с «парада равности». Перевод текста на плакате: 

«Равность для всех, кроме россиян? KyivPride не хочет видеть на параде слово Россия и бело-сине-белый флаг. Я россиянка. Против войны и Путина. И не могу быть собой на параде равности? Где здесь равность? Хватит ярлыков и предрассудков! Мы не имперцы и не "хорошие русские". Просто любим свою страну, хотим демократии и мира с соседями. Солидарны с Украиной!»

Спасибо адекватам в комментах, вы поддержали мое желание выйти на это собрание и я