Результаты поиска по запросу «
утонул яка сумна
»доносы ебанутым нет покоя политика
Кто написал 4 миллиона доносов? Те, у кого работа такая, доносы писать
Сурс с видео
песочница политоты Саакашвили Ёбаный стыд Зрада! #Сало с №востями Одесса разная политота политика
Скандал в Одесі: рекламу Саакашвілі оплатили з грошей для допомоги АТО.
Більше читайте тут: http://tsn.ua/politika/skandal-v-odesi-reklamu-saakashvili-oplatili-z-groshey-dlya-dopomogi-ato-eksklyuziv-tsn-532734.htmlМораль цієї басні ось така: не надійтесь на доброго і справедливого політика, який самотужки вирішить ваші проблеми. Рано чи пізно він зв'яжеться з поганою компанією та закінчиться все гівном і зрадою.
Буча война собакен happy end немного позитива политика
Немного позитива из Бучи
Источник.
История из Бучи со счастливым концом
Во время осмотра города в одной из разбитых машин патрульные увидели собаку. Она была настолько измучена, что спала прямо на осколках стёкла.
Патрульные отвезли собаку к ветеринару, а затем один из них решил оставить пса себе.
Посмотрите на разницу между первым и третьим фото.
масло песочница политоты политика
В Госдуме назвали причину роста цен на сливочное масло
Фото: Дмитрий Кандинский / vtomske.ru
Нехватка сливочного масла, рост цен на продукт возникли из-за того, что сельскому хозяйству ограничили льготные кредиты. Такое мнение высказал заместитель председателя комитета Госдумы по экономической политике Михаил Делягин.
«У нас возникла нехватка сливочного масла, потому что из-за повышения процентной ставки резко ограничили льготные кредиты сельскому хозяйству. Потому что в бюджете нет денег для субсидирования этих льготных кредитов. Соответственно, это ударило по производству сливочного масла, возникли проблемы со сливочным маслом», — сказал Делягин в беседе с радиостанцией «Говорит Москва».
Он отметил, что такого дефицита, как в советские годы, в России сейчас нет, поскольку страна живет в условиях рыночной экономики.
«У нас выросли цены на масло, завезли сливочное масло из ОАЭ, потому что там крупный рогатый скот развивается в более комфортных условиях, чем в России. Да, там 40 градусов и песок. Это более комфортные условия для развития экономики, несмотря на непригодность природных условий», — добавил депутат Госдумы.
Напомним, в сентябре цены на сливочное масло в целом по России выросли на 17,96% с начала 2024 года; в Томской области стоимость масла увеличилась на 26%, следует из данных Росстата. В сентябре килограмм продукта в регионе стоил в среднем 950 рублей; на конец октября цена выросла до 1056 рублей.
В правительстве считают, что рост цен на сливочное масло связан, в том числе с ростом доходов населения. По словам министра сельского хозяйства страны Оксаны Лут, повышение уровня заработных плат увеличило спрос на продукты питания, включая масло, что создало временный дисбаланс на рынке.
Ранее в Ассоциации компаний розничной торговли (АКОРТ) говорили, что с начала года оптовые закупочные цены на масло выросли почти на 31% в связи с ростом себестоимости производства и молочного животноводства. Представитель компании-производителя молочной продукции в беседе с Forbes отмечал, что себестоимость производства «ощутимо выросла».
Об этом же говорят в Национальном союзе производителей молока («Союзмолоко»). Себестоимость производства масла, по их информации, растет по всей цепочке от сырья до переработки.
«В августе себестоимость сливочного масла была выше, чем годом ранее, на 16%: заработная плата сотрудников выросла на 24%, сырьевые затраты — почти на 20%, повышает себестоимость также рост кредитной нагрузки, растет общая инфляция, наблюдается рост затрат на обслуживание и текущий ремонт оборудования и техники и пр. Наблюдаемое повышение цен – результат двухлетнего сдерживания темпов подорожания», — прокомментировали ситуацию в «Союзмолоке».
Скоро будет война за масло...
#Острый Перец песочница политоты разная политота политика
Сила любові. (Чудеса та небилиці задля вашої розваги;)
Водітєль Петя сидів на пеньку трохи осторонь траси, дививсь задумливим поглядом на пролітаючі повз смерічки і лисуваті гори блискучі легковики і курив косяк.
Це був вже третій. А що, поспішати було нікуди, його Рено стояло огороджене парканом, біля якого нарізали круги кремезного типу молодики, живіт в'яло урчав, нагадуючи про себе, а в небі над Карпатами світило привітне лютневе сонце. Ніби й зимове, але зовсім не таке непотрібне як над його рідним Сиктивкаром.
Петя зависав на цьому триклятому перевалі вже четверту добу і кінця краю цій непонятці видно не було. На мобільнику закінчились гроші, а жінка не заморочувалась його, Пєтіним існуванням. Єдине що рятувало його від нудьги, були радіостанції в кв-діапазоні, які несли йому в цей бандерівський край голос Родіни. Голос, треба сказати, далекий, побитий перешкодами і якийсь нереальний.
Вчора Пєтя, сидячи вовком (інші водії вже якось знайшли спільну мову з місцевими і разом з ними пили місцевий самогон і смажили на букових дровах сало, або як його тут називають солонину. Пєтя ж, був патріотом до мозку кісток і на таку зраду піти просто не міг) від нічого робити і нудьги душевної та тілесної подибав у найближче село в пошуках якої-небудь завалящої харчівні. Але надибав Оксану, дебелу невисоку молодицю, з великими цицьками і ще більшими очиськами. Дівка ця, що працювала в харчівні директором-барменом-офіціантом-власником, одразу впала в око Пєті і він бідака від цього аперкоту в душу мало не забув чого прийшов. Обід плавно перетік у вечерю, клієнтів було небагато, і Оксана звернула увагу на білявого Пєтю, який витріщався на неї як на Леніна, ніби той воскрес. Водій вантажівки забув про роботу, про полонену фуру і взагалі про все на світі.
Пєтя втиснув "на коня" (какіє жє смішниє еті біндеравци, как наш "напосошок" ізвратілі!) і замріяний почвалав до траси.
Сьогодні він прокинувсь рано, дивно, але гарному настрої і знов побіг в ту харчівню в селі. Оксана зустріла його посмішкою і жартома кинула, що якби їй попавсь такий чоловік, що бігтиме до неї і в лють, і в спеку, то вона неодмінно б вийшла занього заміж. Пєтя аж отетерів. Поснідав мовчки і знов повернувсь до машини.
Підняв водійське крісло, добув з-під нього потаємну скриньку, набив папіроску і поринув у небо.
Звідкись здалеку через плутанину стільникових мереж дружинин голос приніс новину, що вона подає на розлучення і більше нічого спільного з Пєтєю мати не хоче. Ця звістка примусила Пєтю повторити процедуру з водійським кріслом. "Ай, пофіг, другую найду, нормальную, а не такую злу стєрву, шо любить тільки дєньгі і свою плоскую сраку."
"Ех, какой всьо же благодатний край, - думав Пєтя, втягуючи в легені масла канабісу, - і йолочкі красівиє, і бандерівці еті хоть і сєрдітиє з віду, но хлопци нє злиє, ми б на іх мєстє всє фури уже б к єбєніматєрі сажглі, а еті нічо, наших водкой поят. Бесплатна!"
Кв-хвилі монотонно бурмотіли, що Родіна розпочала безпрецендентну кампанію по бомбардуванню якихось терористів за тисячі кілометрів від неї, Родіни тобто. "Хе-хе, шо ж ви піздітє-то столько, заибали уже пиздєть, кагда ви всє пєрєдохнітє?" - похнюплено усміхнувсь Пєтя і потягнувся знов до скриньки з казками.
Водітєль Петя сидів на пеньку трохи осторонь траси, дививсь задумливим поглядом на пролітаючі повз смерічки і лисуваті гори блискучі легковики. Робити було нічого, блокада тривала і водітєль грузовіка дививсь в далечінь, що мерехтіла в серпанку.
"Сонце какоє красівоє. Какой воздух."
- Е, дядьку, давай, збирай бесаги, тай іди домів помалу, усьо, кониць блокаді, наші ся штось договорили, казали вас одпущати, - розірвала Пєтіну ідилію бандерівська голова в балаклаві.
Пєтя подивсь на Рено, на полонину, на смирічок ген розмай, на сонце над Карпатами і сказав:
- А знаєтє што, хлопци, забірайтє машину, остаюсь я.
Бандерівська голова балаклаві заніміла з подиву і мовчки пропустила Пєтю, який посунув у село вже добре знаною стежкою.
- Так вот, Оксана, прішол я, как ви говорілі, готов я в жару і стужу, вихадітє за мєня замуж! - випалив з порогу Пєтя.
Оксана впустила тарелю з борщем на підлогу харчівні і сердито кинула:
- Йой, но але м би ти мацкаль!
Пєтя рвонув з голови засмальцьованого каптура і ляпнув ним об підлогу.
- Слава Україні! - рявкнув він.
******
Нись наша новинка бере інтервью у Петра, жителя нашого села, што щи до недавна був мацкальом, але типирь познав нірвану при помощі Оксани і став нашим челядником.
- Добрий день, Петя.
- Я вам не Пєтя, я Петро пак Іванович.
- Ніхуя собі, і як вам туй?
- Ви ся йобнули? А як може бути дома? Найліпше у світі!
- А які плани на будущой?
- Но тадь што, самі знаєте, што у нас в горах роботи мало, то буду може іти на зароботки, кажуть є ядна, де давуть фалаток земли і два раба.
- Но най помагат вам Бог, а што ви можете уповісти нашим читачам?
- Слава Україні!
(http://foshter.livejournal.com/)Підняв водійське крісло, добув з-під нього потаємну скриньку, набив папіроску і поринув у небо.
Звідкись здалеку через плутанину стільникових мереж дружинин голос приніс новину, що вона подає на розлучення і більше нічого спільного з Пєтєю мати не хоче. Ця звістка примусила Пєтю повторити процедуру з водійським кріслом. "Ай, пофіг, другую найду, нормальную, а не такую злу стєрву, шо любить тільки дєньгі і свою плоскую сраку."
"Ех, какой всьо же благодатний край, - думав Пєтя, втягуючи в легені масла канабісу, - і йолочкі красівиє, і бандерівці еті хоть і сєрдітиє з віду, но хлопци нє злиє, ми б на іх мєстє всє фури уже б к єбєніматєрі сажглі, а еті нічо, наших водкой поят. Бесплатна!"
Кв-хвилі монотонно бурмотіли, що Родіна розпочала безпрецендентну кампанію по бомбардуванню якихось терористів за тисячі кілометрів від неї, Родіни тобто. "Хе-хе, шо ж ви піздітє-то столько, заибали уже пиздєть, кагда ви всє пєрєдохнітє?" - похнюплено усміхнувсь Пєтя і потягнувся знов до скриньки з казками.
Водітєль Петя сидів на пеньку трохи осторонь траси, дививсь задумливим поглядом на пролітаючі повз смерічки і лисуваті гори блискучі легковики. Робити було нічого, блокада тривала і водітєль грузовіка дививсь в далечінь, що мерехтіла в серпанку.
"Сонце какоє красівоє. Какой воздух."
- Е, дядьку, давай, збирай бесаги, тай іди домів помалу, усьо, кониць блокаді, наші ся штось договорили, казали вас одпущати, - розірвала Пєтіну ідилію бандерівська голова в балаклаві.
Пєтя подивсь на Рено, на полонину, на смирічок ген розмай, на сонце над Карпатами і сказав:
- А знаєтє што, хлопци, забірайтє машину, остаюсь я.
Бандерівська голова балаклаві заніміла з подиву і мовчки пропустила Пєтю, який посунув у село вже добре знаною стежкою.
- Так вот, Оксана, прішол я, как ви говорілі, готов я в жару і стужу, вихадітє за мєня замуж! - випалив з порогу Пєтя.
Оксана впустила тарелю з борщем на підлогу харчівні і сердито кинула:
- Йой, но але м би ти мацкаль!
Пєтя рвонув з голови засмальцьованого каптура і ляпнув ним об підлогу.
- Слава Україні! - рявкнув він.
******
Нись наша новинка бере інтервью у Петра, жителя нашого села, што щи до недавна був мацкальом, але типирь познав нірвану при помощі Оксани і став нашим челядником.
- Добрий день, Петя.
- Я вам не Пєтя, я Петро пак Іванович.
- Ніхуя собі, і як вам туй?
- Ви ся йобнули? А як може бути дома? Найліпше у світі!
- А які плани на будущой?
- Но тадь што, самі знаєте, што у нас в горах роботи мало, то буду може іти на зароботки, кажуть є ядна, де давуть фалаток земли і два раба.
- Но най помагат вам Бог, а што ви можете уповісти нашим читачам?
- Слава Україні!
Отличный комментарий!