сегодня 14 февраля

МВД официально: Командир "Беркута" по закону "белый и пушистый" - он целый месяц в АТО был!!!

Байден: "Ни при каких условиях вы не увидите, чтобы людей поднимали с крыши нашего посольства в Афганистане. Ситуации в Афганистане и Вьетнаме совершенно несравнимы."

Дефицит российского бюджета в январе достиг пика

Дефицит федерального бюджета составил 1,776 триллиона рублей. В прошлом январе бюджет исполнили с профицитом 125 миллиардов рублей.

Согласно предварительным данным Минфина РФ, доходы в годовом выражении сократились на 35,1%, до 1,36 триллиона рублей, а расходы увеличились на 58,7%, до 3,12 триллиона рублей. Нефтегазовые доходы в январе упали на 46,4%, ненефтегазовые - на 28,1%.

пруф: https://minfin.gov.ru/ru/press-center/?id_4=38368-predvaritelnaya_otsenka_ispolneniya_federalnogo_byudzheta_za_yanvar_2023_goda

42-й президент США Билл Клинтон заявил, что сожалеет из-за того, что в 1994 году оказал давление на власти Украины в вопросе ядерного арсенала. Об этом Клинтон сказал в эфире ирландской вещательной компании RTE

ссылка на гифку

«Я чувствую личную ответственность, потому что я заставил их [Украину] согласиться отказаться от своего ядерного оружия. И никто из них не верит, что Россия провернула бы этот трюк, если бы у Украины все еще было оружие», — сказал Клинтон.

Клинтон отметил, что президент РФ Владимир Путин не поддерживает соглашение, гарантировавшее безопасность Украины в обмен на отказ от ядерного оружия. Это соглашение Клинтон подписал с президентами России и Украины Борисом Ельциным и Леонидом Кравчуком соответственно.

Билл Клинтон добавил, что украинская сторона боялась отказаться от ядерного оружия, «потому что думала, что это единственное, что защищает их от экспансии России». «Когда президенту Путину стало удобно, он нарушил это [соглашение] и первым делом захватил Крым. И я чувствую себя ужасно из-за этого, потому что Украина — очень важная страна», — заявил Клинтон.

День Гідності та Свободи

Дівчина з національним прапором закликає проїзджаючих автомобілістів долучитися до акції протесту. Перші дні Майдану. Ще ніхто не уявляв, що нас чекає. Дівчина з друзями верталася не то зі свята, не то з весілля. Вони підійшли, подивились, що відбувається на Майдані, послухали, поспілкувалися. Після цього вона попросила в когось прапор і стала біля дороги, намагаючись звернути увагу людей, що проїжджали по Хрещатику в машинах. Все відбувалося під прохолодним осіннім дощем, але це нікого не хвилювало.

01.12.2013

Демонстранти сплять на підлозі храму під час всенощної служби, сховавшись від переслідувань. Перша ніч після розгону студентів, люди намагалися відпочити і зігрітися, прихистком для них стала церква. Священики ходили навшпиньки поміж людей. Відбуваючи нічну службу, памятаю як я боявся налякати людей звуком затвору камери.

11.12.2013

Прохід до Адміністрації Президента цілодобово охороняли солдати внутрішніх військ. Дівчата-мітингувальниці намагалися схилити силовиків на сторону народу. Эту фотографию я сняла рано утром на Банковой. Люди принесли розы к ограждению возле Администрации Президента. Цветы выглядели торжественно и нелепо. Но невероятно красиво.

Фото Ганна Грабарська 

11.12.2013

Дівчина вдома спостерігає за спробою розгону Майдану. Інтернет-трансляції з ключових точок протестів велися волонтерами і журналістами цілодобово. В цей день відбулася перша серйозна спроба зруйнувати барикади і розігнати мітингарів. Солдати внутрішніх військ і Беркут проривалися з вул.Михайлівської та вул.Інститутської. Штурм почався опівночі. Завдяки інтернету за декілька годин "захисників" стало в рази більше. Сутички тривали до 9-ї години ранку. Это было больше похоже на фильм ужасов. Я работал за компьютером и собирался было скачать фильм и под попкорн его посмотреть. Зашел по привычке в Фейсбук проверить новости. Не для кого ни секрет, что социальные сети стали мощным толчком в революционном процессе. Подружка Тотоша уже была в кровати. Я позвал её. Она с ужасом наблюдала за происходящим.

15.12.2013

Недільне віче на Майдані побило всі рекорди по кількості людей. Зйомка з даху будинку Профспілок. Вражаюча картина - мільйон людей на центральній площі твоєї країни, що зібралися на недільне Віче 15 грудня 2013го. Дивлячись на неї розумієш, що один зі слоганів часів Євромайдану "Я крапля в океані" не є вже такою метафорою - і таки кожен окремо разом з усіма має силу океану. 

19.01.2014

Цей день в історії назвали "криваве Водохреща". Після того, як колону з Майдану, що прямувала до стін Верховної Ради, не пропустила міліція, почалися активні сутички з використанням спочатку каміння, а трохи пізніше і коктейлів Молотова. На фото - протестувальники пішли в контратаку на спецпризначенців спецпідрозділу "Беркут", які періодично під час зіткнень намагались заарештувати найактивніших євромайданівців. Хаотична некерованість і відсутність плану дій, безмежна хоробрість і люта ненависть до "беркутів", за всі ті жахливі речі, що вони встигли натворити під час Євромайдану, і відсутність з боку влади будь якої адекватної реакції, виплеснулись на Груші у неймовірне вуличне протистояння, коли люди вершили правосуддя на свій розсуд. Ці двоє "беркутів", незважаючи на всю драматичність зображеного, насправді не дістали жодних поранень, завдяки їх обладункам, через мить вони підхопились і побігли до своїх. Це сталось, через те, що так званим правоохоронцям здавалось, що вони ще контролюють ситуацію.

21.01.2014

Протестувальники стоячи на автобусі, що згорів під час сутичок, б'ють палицями по бочках і розмахують прапором України. Це був третій день сутичок на вулиці Грушевського. Силовики привезли машину з величезним прожектором і освітлювали лінію зіткнення. В той вечір йшов дуже гарний сніг. Люди стоять на спаленому автобусі внутрішніх військ, один з яких грюкає ломиком по залізній бочці. В контровому освітленні протестувальники виглядали дуже гарно. А ще в той вечір я взувся в берці, які були дуже слизькі і я дуже боявся, що якщо беркут раптово піде у наступ, то я не зможу втікти, бо буду падати.

22.01.2014

Протестувальники з "кокетейлем Молотова". "Дівчино, це перша лінія оборони", - так мене застерішали ці двоє хлопців з "Коктейлями Молотова". Тут готуються йти вперед чи зустріти "Беркут", якщо вони підуть в атаку.

21.01.2014

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС несамовито б'ють беззахисного протестувальника, який не чинить жодного опору. Це було схоже на море - хвилі силовиків накочувались вулицею Грушевського на протестуючих, ламаючи слабких та тих, хто не встиг втекти, відтісняючи їх аж на Хрещатик і так само, трохи заслабнувши та розпорошивши свої сили, відкочувались назад для перегрупування для хвилі наступної, полишаючи за собою понівечені тіла та розтоптані прапори держави, яку нібито мали б захищати.

22.01.2014

Співробітники Беркута (спецпідрозділ МВС) використовують "коктейлі Молотова" проти мітингуючих. Під час "зачистки" вулиці Грушевського, Беркутівцям було замало гранат і куль, вони любили "порозважатись з вогнем". 

22.01.2014

Співробітник Беркута стріляє впритул гумовими набоями в волонтера-медика. "Зачистка" вулиці Грушевського. Спочатку поцілили в медика-волонтера, потім в журналіста, який був свідком. На щастя нас врятували люди, котрі відволікли на себе увагу стрілка. На задньому плані жінка з волонтерського медпункту намагається зупинити стрілка, є думка, що це саме Надія Савченко.

24.01.2014

Протестувальникі біля стадіону "Динамо" стіляють з великої саморобної рогатки. Я всё пытался влезть поближе, но меня пару раз отталкивали и настоятельно просили не мешать, мол есть тут дела поважнее. Опять таки, стена дыма, огня... Прилетающие с той стороны "резинки"... теперь всё это кажется нереальным...

27.01.2014

Хлопець із самооборони Майдану та дівчина з медичної служби Майдану на барикаді. Рідкісний момент людської теплоти в місці, яке сприймалося як місце протистояння, палаючий покришок і вибухають гранат. Місці, де постійно очікуєш небезпеки.

18.02.2014

Протестувальники передають бруківку до місця зіткнень. Бій між протестувальниками, й правоохоронцями, які перекрили підхід до Верховної Ради на перехресті вулиць Інститутська і Шовковична тривав вже декілька годин й ніхто і не думав припиняти боротьбу. Десь за гучною лінією бою, я побачив як люди тихо й методично працювали, намагаючись зробити і свій внесок в загальну справу. Хтось видобував бруківку з тротуарних доріжок, а інші вишикувалися у живий ланцюг й передавали найактивнішим на передову. Вражало, як різні люди в критичні моменти швидко самоорганізовувались й розуміли один одного майже без слів.

18.02.2014

Беркутівці б'ють фотокореспондента Володимира Бородіна, щоб відібрати у нього відзняті матеріали, особисті речі та фотоапаратуру. ..Володя Бородін веде під руки пораненого до медиків, він же намацує пульс в когось з людського «штабелю», фотографує впритул «беркутівців», які стріляють та кидають коктейлі Молотова зі схилів Жовтневого палацу. За декілька хвилин вже на мосту до "Глобуса" його грабують ті самі «беркутята». Починали з шолома, та не ризикнули відірвати його разом з головою – переключились на красивенький фотоапарат та великі об’єктиви, забрали і документи, телефони, гроші. Вони просто звірі. 

20.02.2014

Медик-волонтер біля щита, який використовувався як ноші для транспортування пораненого на вул. Інститутській.Насправді, події 20 лютого я пам'ятаю уривками. Пам'ятаю, як лежали загиблі біля поштамту, люди стояли і мовчали. У дядька в камуфляжі постійно дзвонив телефон, він відповідав порожнім, рівним голосом - Ні, це не Саша. Саша мертвий. Це його сотник. - Телефон дзвонив знову.

23.02.2014

Жалоба за загиблими патріотами. Жінка обіймає дерево за яким люди ховались від куль. Кров, біль, квіти. Саме в той день я вперше зненавидів свою роботу. Нескінченний потік людей і майже повна тиша. Звук працюючої камери рвав її на шматки - механічний лічильник людської скорботи. Хотілося щоб все це було не насправді. Не з нами, не в нашому місті, і не в нашій країні. А краще, щоб не було зовсім.

Цей фотопроект присвячений Простим Людям, які творили Революцію та відкрили  можливість для змін в Україні.

Більше фото тут humanfactor

...и хуситы в Йемене!

Паста от человека, выехавшего из Мариуполя

Если кто-то знает сериал "Ходячие мертвецы", то это очень похоже было. Часто старался ходить бомбить склады с едой. Это законное мародерство было. Т.е. менты разрешали это делать, так как в городе тупо ничего нет. До 9 марта у меня из благ цивилизации была канализация, но потом после авиабомбы вылетели все стекла и двери и вода в унитазе замерзла, март выдался холодным. В общем с 9 марта я жил в подвале, хотя все жители дома жили в подвале. Иногда ходил бомбить склады с едой. Это когда снаряд попадал в магазин и выносил окна или двери, значит магазин открылся и его можно грабить. Так же и со складами. Едой и водой делился с жильцами. Была одна женщина, которая была морально подавлена, ничего толком бомбить не получалось. Она приехала в Мариуполь 22 февраля и должна была уехать в Одессу к дочери, но не успела, кто же знал. В общем она была в подвале со мной в одной комнате, мы сдружились, я ей помогал, она еду готовила. Кстати, еда на костре - романтика, главное возле подвала, чтобы за пару секунд спрятаться от обстрела или бомбы. Я в принципе многим помогал, потому что еды натягал довольно много, а морозы рано или поздно должны были закончиться и еда бы начала пропадать. Позже я узнал, что у этой женщины есть машины, и ее гараж чудом уцелел. В общем после некоторых приключений со вскрытием гараж и подзарядкой севшего аккумулятора, нам удалось его завести. Человеку, который помог, я в итоге дал ключи от своей квартиры в Донецке, они с семьей в Донецк решили уехать. Потом мы на этой машине выехали, еще трех человек прихватили с собой, семью. В общем вещей минимум, только чтобы выехать. С Мариуполя до Бердянска ехали около 10 часов, 90 км. Куча блокпостов рашистов, на большинстве нужно было показывать тело на предмет отсутствия татуировок, и синяков от броника. В общем рашистов там дофига было. Потом переночевали в Бердянске и на следующий день поехали по зеленому коридору в Запорожье. Кое-какие приключения были, но до Запорожья доехали почти без проблем.

Потом, когда уже были в Бердянске, я узнал как много людей ищут родных, даже не вывезти, а просто найти. Как-то меня грызет до сих пор, я-то мог бы поискать людей, хотя это опасно. С 9го марта после 15:00 начался ад в Марике, его начали бомбить самолеты. Наш дом чудом уцелел и мы соответственно в подвале. Потому что после попадания бомбы в дом, дом складывался и погребал людей в подвале. А если бомба падала рядом с домом, до дом загорался и сгорал практически полностью. В наш дом попало всего три мины, одна чуть меня не убила, но я выбрал правильный путь и разменулся с осколками.

Не всем повезло так, как мне. Моя бывшая девушка была в другом районе с мамой и братом, там к ним пришли рашисты и насильно эвакуировали в Таганрог. А там хреново. А вот моя бывшая жена на связь со 2го марта не выходила, х.з. что с ней. И так же с большим количеством наших сотрудников.

В прилагаемом файле на заднем плане пятиэтажке, в которой я жил. Чудом уцелела.

Да, еще момент. Кто не верит в те потери, что публикуют наши СМИ. В Мариуполь до 9го марта заходили танки трижды, ну вернее не только танки, а и другая бронетехника, при поддержке пехоты и все три попытки были неудачные. После одной из них 6 марта, осталось большое количество мертвых рашистов на дороге, недалеко от моего дома, они были и за дорогой. Потом трупы убрали сами же рашисты. Рядом с моим домом был танк с оторваной башней, у него боекомплект сдетонировал и сгоревший БТР. В общем там рашистов косили и технику палили. Позже, когда уже в нашем районе закрепились рашисты, один из них поведал, что пуйло дал им приказ закончить с Мариуполем 26 марта. Это было за неделю до 26 марта. Бои идут до сих пор. Практически весь город контролируется рашистами, наши обороняются на заводе Азовсталь и, возможно, на завод Ильича. И в Марике оказалось большое количество гандонов среди местного населения. Соответственно когда рашисты пришли, они вскрылись. Один из них мне говорил, что Харьков захвачен и Одесса тоже. Я тогда сник, связи нет, проверить сложно, а потом подумал как могли Одессу захватить за 4 дня, если Марик не могут взять две недели на тот момент. Потом, когда он валил из города, я его просил написать смс моей маме, что я живой. Этот гандон обещал, но, естественно, ничего не сделал. А некоторые готовы были и жопу рашистам целовать. В общем противно это все.

Сурс: Одесский форум

Белорусские женщины сопротивляются задержанию на акции солидарности с Марией Колесниковой

Брата Павла Дурова объявили в розыск во Франции — Politico

Николай Дуров, как и Павел Дуров, был объявлен в розыск во Франции 25 марта 2024 года — по делу о соучастии в хранении или распространении детской порнографии. Об этом пишет Politico со ссылкой на документ французских правоохранительных органов. Ранее сообщалось, что расследование в отношении Павла Дурова было начато в июле.

Ордера на розыск братьев Дуровых были выданы после того, как Telegram не ответил на запрос французских властей о личности человека, подозреваемого в создании детской порнографии. Этот человек, как сообщается, обсуждал соблазнение несовершеннолетних девочек для съемок порно и признался в изнасиловании ребенка.

«Нет никаких указаний на то, что кто-либо из братьев Дуровых был напрямую вовлечен в незаконные действия, выявленные расследованием», — отмечает Politico.

Большое жюри в суде Манхэттена согласилось с предъявлением обвинения Дональду Трампу. Впервые в истории США бывший президент обвинен в совершении преступления