Как врали про донбасс

К чему это клонит Вождь?

Прездиент творит какую-то хрень, встав на шаткий и явно провальный путь авторитаризма. А они его поддерживают! Цензуру поддерживают! (но только ту, которая у них в стране, а у соседей все плохо-плохо, "жрите свое говно, сраные терпилы!").

Про кого это Вождь тут разливается соловьем? Неужели про россиянских квасных патриотов ватного образца? Как бы не так! У нас тут новый вид начал активную экспансию на ареал обитания - vyshivata salnika называется. 

Генерал Кока уже рассказал вам, что вышивата не лучше ваты. Вождь не только полностью это подтверждает, но и утверждает, что по сути они одинаково омерзительны. Они одинаково глупы, внушаемы и лишены критического мышления. Это они смеются искандерами и кричат "перемога!". Это они повторяют, что им сказали по телевизору.

И что же нам остается сделать? Конечно, устроить баттл!

Отныне вата и саловата уравниваются в правах и обязанностях:

- Ватные и саловатные высказывания вне своих загонов караются баном.

- В политоту с ватой и саловатой нельзя, только в свои загоны.

- В своих загонах Вата и Саловата могут ходить друг к другу в гости и устраивать в гостях срачи (ура-ура, мочилово!)

Чтобы уравновесить шансы обеих сторон, мы открываем раздел Я ватник для российских пользователей и даем ему ватного модератора.

Итак, Счастливых вам Голодных Игр! И пусть удача всегда будет с вами!

ссылка на гифку

Дисклеймер

1) Вождь акцентирует ваше внимание, что рядовые граждане не должны пострадать ни в коем случае. Речь идет только о ватниках и саловатниках. Пишите жалобы, если увидите членов этих мерзковатых стад где-то кроме их уютненьких загончиков.

2) Помните, как три года назад Вождь в ответ на поддержку цензуры ватниками заблокировал Я ватник? 

Вождя тогда обзывали мерзкой хохлядской мразью, а сегодня Вождя будут обзывать мерзким ватником (ах, времена меняются, но не Вождь)... 

Но Вождь не будет никого банить, а будет записывать в книжечку все самые остросюжетные высказывания бомбящей саловаты.

Вот, смотрите, какая книжечка есть у Вождя про вату: http://polit.reactor.cc/post/1637159

Если новая книжечка про саловату будет интересная, Вождь ее опубликует.

3) Правила безопасности в политическом сраче (и вообще):

Любить Россию - можно. Любить Украину - можно. 

Быть тупым - нельзя. Кидаться говном в соседа (тупо обзывать оппонента) - нельзя.

Демонстрировать в диалогах критическое мышление и глубокое и всеторонее знание истории по тематике высказывания - нужно. Делать фактчекинг по одному или лучше нескольким независимым источникам перед публикацией своего мнения - нужно.

Слава Вождю!

Блять, ну точьна же! Хитроумный план заднеприводного блоггера хитрее даже плана Путина! Утрись, кровавый диктатор!

          Донбасс порожняк не гонит. Или как голосуют на Донбассе.

     Как сказал бы азиров - пидрахувальшики пидрахували, что к ним в гости пришло 75 процентов людей Донецкой области! Невзирая на то что пунктов для голосования практически не было. В Мариуполе во время прошлых парламентских выборов было 100 избирательных участков, в этом году "смышленые" сепаратисты смогли всунуть их в четыре. Повысив эффективность избирательных участков в десятки раз - они проявили новое чудо - успели посчитать голоса до конца дня! Насчитали 89,07% - за, против - 10,19% и 0,74% - испорченные. При 74,87% явке. Это 66,6% всех жителей Донбасса. Не рассказав как такое чудо произошло они все же поделились секретом быстрого счета. Секрет таков - бюллетени считали быстро из за напряженной ситуации в Краматорске! Вот такая связь.

http://www.pravda.com.ua/news/2014/05/11/7025032/

          Что дальше? 

     Роман также заявил что выборов Президента они проводить не будут и отделяться тоже не будут. А референдум они провели, что бы их услышали, еще раз, кто еще не слышал. Все эти убийства, похищения, пытки, были для того что бы провести безобидный соц опрос. Логично, можно верить, Россия же никогда не обманет. Все решилось миром как все и хотели. И то что было два дня назад - было два дня назад.

     Стоп! Что? А как же... Подождите. Кажется кому то не стоит верить. Как говорил Отто фон Бисмарк - договор подписанный с Россией, не стоит бумаги на которой написан.

Лайфхак: Что будет,если своими руками сварить пельмени в арбузе.Challenge,DIY,рецепт из украины.

Центральный супермаркет «Сильпо» в Симферополе. Крымские цитрусы.

Это не чудо. В супермаркетах аннексированного Крыма, чтобы обойти продуктовое эмбарго, импортные фрукты продают под видом выращенных на полуострове. Крым.Реалии

День Гідності та Свободи

Дівчина з національним прапором закликає проїзджаючих автомобілістів долучитися до акції протесту. Перші дні Майдану. Ще ніхто не уявляв, що нас чекає. Дівчина з друзями верталася не то зі свята, не то з весілля. Вони підійшли, подивились, що відбувається на Майдані, послухали, поспілкувалися. Після цього вона попросила в когось прапор і стала біля дороги, намагаючись звернути увагу людей, що проїжджали по Хрещатику в машинах. Все відбувалося під прохолодним осіннім дощем, але це нікого не хвилювало.

01.12.2013

Демонстранти сплять на підлозі храму під час всенощної служби, сховавшись від переслідувань. Перша ніч після розгону студентів, люди намагалися відпочити і зігрітися, прихистком для них стала церква. Священики ходили навшпиньки поміж людей. Відбуваючи нічну службу, памятаю як я боявся налякати людей звуком затвору камери.

11.12.2013

Прохід до Адміністрації Президента цілодобово охороняли солдати внутрішніх військ. Дівчата-мітингувальниці намагалися схилити силовиків на сторону народу. Эту фотографию я сняла рано утром на Банковой. Люди принесли розы к ограждению возле Администрации Президента. Цветы выглядели торжественно и нелепо. Но невероятно красиво.

Фото Ганна Грабарська 

11.12.2013

Дівчина вдома спостерігає за спробою розгону Майдану. Інтернет-трансляції з ключових точок протестів велися волонтерами і журналістами цілодобово. В цей день відбулася перша серйозна спроба зруйнувати барикади і розігнати мітингарів. Солдати внутрішніх військ і Беркут проривалися з вул.Михайлівської та вул.Інститутської. Штурм почався опівночі. Завдяки інтернету за декілька годин "захисників" стало в рази більше. Сутички тривали до 9-ї години ранку. Это было больше похоже на фильм ужасов. Я работал за компьютером и собирался было скачать фильм и под попкорн его посмотреть. Зашел по привычке в Фейсбук проверить новости. Не для кого ни секрет, что социальные сети стали мощным толчком в революционном процессе. Подружка Тотоша уже была в кровати. Я позвал её. Она с ужасом наблюдала за происходящим.

15.12.2013

Недільне віче на Майдані побило всі рекорди по кількості людей. Зйомка з даху будинку Профспілок. Вражаюча картина - мільйон людей на центральній площі твоєї країни, що зібралися на недільне Віче 15 грудня 2013го. Дивлячись на неї розумієш, що один зі слоганів часів Євромайдану "Я крапля в океані" не є вже такою метафорою - і таки кожен окремо разом з усіма має силу океану. 

19.01.2014

Цей день в історії назвали "криваве Водохреща". Після того, як колону з Майдану, що прямувала до стін Верховної Ради, не пропустила міліція, почалися активні сутички з використанням спочатку каміння, а трохи пізніше і коктейлів Молотова. На фото - протестувальники пішли в контратаку на спецпризначенців спецпідрозділу "Беркут", які періодично під час зіткнень намагались заарештувати найактивніших євромайданівців. Хаотична некерованість і відсутність плану дій, безмежна хоробрість і люта ненависть до "беркутів", за всі ті жахливі речі, що вони встигли натворити під час Євромайдану, і відсутність з боку влади будь якої адекватної реакції, виплеснулись на Груші у неймовірне вуличне протистояння, коли люди вершили правосуддя на свій розсуд. Ці двоє "беркутів", незважаючи на всю драматичність зображеного, насправді не дістали жодних поранень, завдяки їх обладункам, через мить вони підхопились і побігли до своїх. Це сталось, через те, що так званим правоохоронцям здавалось, що вони ще контролюють ситуацію.

21.01.2014

Протестувальники стоячи на автобусі, що згорів під час сутичок, б'ють палицями по бочках і розмахують прапором України. Це був третій день сутичок на вулиці Грушевського. Силовики привезли машину з величезним прожектором і освітлювали лінію зіткнення. В той вечір йшов дуже гарний сніг. Люди стоять на спаленому автобусі внутрішніх військ, один з яких грюкає ломиком по залізній бочці. В контровому освітленні протестувальники виглядали дуже гарно. А ще в той вечір я взувся в берці, які були дуже слизькі і я дуже боявся, що якщо беркут раптово піде у наступ, то я не зможу втікти, бо буду падати.

22.01.2014

Протестувальники з "кокетейлем Молотова". "Дівчино, це перша лінія оборони", - так мене застерішали ці двоє хлопців з "Коктейлями Молотова". Тут готуються йти вперед чи зустріти "Беркут", якщо вони підуть в атаку.

21.01.2014

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС несамовито б'ють беззахисного протестувальника, який не чинить жодного опору. Це було схоже на море - хвилі силовиків накочувались вулицею Грушевського на протестуючих, ламаючи слабких та тих, хто не встиг втекти, відтісняючи їх аж на Хрещатик і так само, трохи заслабнувши та розпорошивши свої сили, відкочувались назад для перегрупування для хвилі наступної, полишаючи за собою понівечені тіла та розтоптані прапори держави, яку нібито мали б захищати.

22.01.2014

Співробітники Беркута (спецпідрозділ МВС) використовують "коктейлі Молотова" проти мітингуючих. Під час "зачистки" вулиці Грушевського, Беркутівцям було замало гранат і куль, вони любили "порозважатись з вогнем". 

22.01.2014

Співробітник Беркута стріляє впритул гумовими набоями в волонтера-медика. "Зачистка" вулиці Грушевського. Спочатку поцілили в медика-волонтера, потім в журналіста, який був свідком. На щастя нас врятували люди, котрі відволікли на себе увагу стрілка. На задньому плані жінка з волонтерського медпункту намагається зупинити стрілка, є думка, що це саме Надія Савченко.

24.01.2014

Протестувальникі біля стадіону "Динамо" стіляють з великої саморобної рогатки. Я всё пытался влезть поближе, но меня пару раз отталкивали и настоятельно просили не мешать, мол есть тут дела поважнее. Опять таки, стена дыма, огня... Прилетающие с той стороны "резинки"... теперь всё это кажется нереальным...

27.01.2014

Хлопець із самооборони Майдану та дівчина з медичної служби Майдану на барикаді. Рідкісний момент людської теплоти в місці, яке сприймалося як місце протистояння, палаючий покришок і вибухають гранат. Місці, де постійно очікуєш небезпеки.

18.02.2014

Протестувальники передають бруківку до місця зіткнень. Бій між протестувальниками, й правоохоронцями, які перекрили підхід до Верховної Ради на перехресті вулиць Інститутська і Шовковична тривав вже декілька годин й ніхто і не думав припиняти боротьбу. Десь за гучною лінією бою, я побачив як люди тихо й методично працювали, намагаючись зробити і свій внесок в загальну справу. Хтось видобував бруківку з тротуарних доріжок, а інші вишикувалися у живий ланцюг й передавали найактивнішим на передову. Вражало, як різні люди в критичні моменти швидко самоорганізовувались й розуміли один одного майже без слів.

18.02.2014

Беркутівці б'ють фотокореспондента Володимира Бородіна, щоб відібрати у нього відзняті матеріали, особисті речі та фотоапаратуру. ..Володя Бородін веде під руки пораненого до медиків, він же намацує пульс в когось з людського «штабелю», фотографує впритул «беркутівців», які стріляють та кидають коктейлі Молотова зі схилів Жовтневого палацу. За декілька хвилин вже на мосту до "Глобуса" його грабують ті самі «беркутята». Починали з шолома, та не ризикнули відірвати його разом з головою – переключились на красивенький фотоапарат та великі об’єктиви, забрали і документи, телефони, гроші. Вони просто звірі. 

20.02.2014

Медик-волонтер біля щита, який використовувався як ноші для транспортування пораненого на вул. Інститутській.Насправді, події 20 лютого я пам'ятаю уривками. Пам'ятаю, як лежали загиблі біля поштамту, люди стояли і мовчали. У дядька в камуфляжі постійно дзвонив телефон, він відповідав порожнім, рівним голосом - Ні, це не Саша. Саша мертвий. Це його сотник. - Телефон дзвонив знову.

23.02.2014

Жалоба за загиблими патріотами. Жінка обіймає дерево за яким люди ховались від куль. Кров, біль, квіти. Саме в той день я вперше зненавидів свою роботу. Нескінченний потік людей і майже повна тиша. Звук працюючої камери рвав її на шматки - механічний лічильник людської скорботи. Хотілося щоб все це було не насправді. Не з нами, не в нашому місті, і не в нашій країні. А краще, щоб не було зовсім.

Цей фотопроект присвячений Простим Людям, які творили Революцію та відкрили  можливість для змін в Україні.

Більше фото тут humanfactor