Де ти

Зеленский остаётся в Киеве

Он записал видео на улице Банковой вместе с другими государственными деятелями Украины. 

Таким образом, он опроверг дезинформацию российских пропагандистов о якобы его побеге из города.

«Історія Блокади»

В столице Латвии уже несколько дней идёт митинг ватников, которые требуют сохранить памятник "советским освободителям", который решили снести власти Риги.

 Собралась там, однако, конкретная русскомирная нечисть...

Безусловно, памятник уже точно снесут, ну а самим адептам "Русского мира" начали раздавать вот такие намекающие билеты точкой прибытия в которых значится Мордор, Ватистан. 

Нічого не змінилось? Чи усе змінилось?

20.02.2015
Тамара Злобіна

19 лютого 2015-го ввечері я вже була на Майдані. Рік тому. Потім, змінивши з десяток громадських робіт, поїхала на Схід - Харків, Луганськ, Донецьк, Севастополь.

Я досі вважаю, що останній рік - це найкраще, що з нами усіма трапилось. Попри все. Тому що кілька сотень (тисяч) простих людей героїзмом вигризли у демонів простір майбутнього. Спочатку - одну площу в фізичному просторі. А потім - ще і ще. Перемоги тривають, просто основне сьогоднішнє поле бою - поле свідомості - складно помітити. Я ж його добре бачу, адже свідомість - це моя професійна філософська сфера діяльності.

Що таке героїзм? Накачати м’язи, вдягнути красивий одяг, і знищити кілька сотень негідників? Це у голівудських фільмах. В реальності героїзм - це прийняти рішення, нераціональне з міркувань егоїстичної користі поточного моменту. Залишитись на Майдані у пекельну ніч. Не дати хабар. Поставити на місце чиновника. Відстояти блокпост. Написати текст-конфронтацію до консервативної масової свідомості. Зробити щось не так, "як положено". А так, як хочеш. Як відчуваєш вірним.

Героїзм - це повстати проти ворога, якого мислиш сильнішим. Знайти в собі сили опиратись - насамперед, власній (під)свідомості, яка нашіптує, що нічого то не дасть, і ти нічого не зміниш, і не лізь у це, і в цій країні завжди так буде. Здолати свій власний страх і апатію. Коли вдень після побиття студентів люди зібрались на Михайлівській площі, кожен і кожна знали, що ризикують стикнутись з брутальним фізичним насиллям. Однак прийшли. Маленький, непомітний, непафосний героїзм, який все змінив.

З цих багатьох малопомітних вольових рішень (скільки їх вже мільйонів) складається сьогодні наша реальність. Вона буквально жива - рухається, змінюється, трансформується, так, як ніколи раніше. І в реакціях на цю реальність яскраво проявляється самосвідомість людини, її чи його громадянська позиція.

"Нічого не змінилось" - це реакція людини, яка чекає "покращення". Тобто змін, зроблених десь кимось, з яких для нього/неї буде користь. Та сама егоїстична користь поточного моменту, аватар якої - передвиборчий сухпайок, гречка-тушонка.

Для людини з пасивною життєвою позицією, яка живе і мислить єдиним, роками напрацьованим маршрутом, помітними є лише ті зміни, які входять у її повсякдення зовні, від яких уже ніде дітись.

У межах цього світогляду зміни-як-такі є травматичними, адже людина є їх об’єктом, а не суб’єктом: долар виріс, ціни піднялись, пенсія знецінилась, звільнили з роботи, забрали в армію.

Позитивні зміни з позиції такого досвіду просто невидимі. Більше того, добровільно їх у своє життя людина не пустить (за логікою колись підслуханого: "Як твої діла, харашо? - Харашо це понятіє относітєльне, главне аби не гірше").

"У цій країні ніколи нічого не буде" - реакція тих, у кого під ногами почала горіти земля. Їх аватар - крадіжка і хабар, дрібні чи по крупному, і невротична необхідність довести (власній совісті), що "всі так роблять".

Я зараз не про зловорожих орків (ті, звісно, свідомо і згуртовано блокують, що можуть), а про наче пристойних співгромадян, які, можливо, і на Майдан раз-другий поїхали, і на АТО гроші давали.

Викладачів ВИШів, працівниць бюджетної сфери, чиновників, прорабів…

Нещодавно в кафе спостерігала за представником цього типажу - у його картині світу крали всі, хто вижче і нижче по службовій драбині (про власні "досягнення" чоловік скромно промовчав).

Людина відчуває, що роками напрацьовані схеми, де що взяти і кому відстігнути, щоб за це нічого не було, під загрозою - бо нові люди нової країни вигадують нові правила і нові способи контролю за їх дотриманням. І він добре бачить, що "лівий" фінансовий потік, який його підгодував на машину, будинок, дублянку і коханку, може, ой лишенько, всякнути!

А що потім з таких перескерованих потічків складуться нормальні дороги, школи і лікарні, він (вони - дозволю собі таке узагальнення) не бачать. Ну бо "ми ж всі знаємо, в якій країні ми живемо, тут же ніколи нічого не буде".

Хіба це не яскраве свідчення змін? Їх поступовості і незворотності. Кажуть, що Майдан і подальший волонтерський рух охопив лише 20% населення України. Можливо, але справа не у відсотковому співвідношенні. Важливіше зрозуміти, що ж змінилось для тих, хто хоче діяти?

Відповідь звучить досить невиразно: збільшилось поле можливостей. Це означає все і нічого. Нічого кокретного - просто бери і роби. Май наснагу реалізувати свої ідеї. Май сміливість мати власні ідеї. Мотивацію ділитись ними з іншими, шукати однодумців і соратниць. Мудрість об’єднуватись. Та просто мріяти - і шукати можливості робити маленькі кроки сьогодні, щоб мрії здійснились завтра.

Ті, хто ніколи не діяв, не можуть помітити, що реальність сьогодні жива і піддатлива, як ніколи раніше. Скільки з’явилось людей, які мислять подібно. Як їх активність укладається в синергії та конгломерації… У мережу живих, активних, сміливих і творчих свідомостей, яка пронизує усю країну, на всіх рівнях.

Це справді складно зрозуміти, адже, щоб передбачити великі наслідки маленьких кроків, треба мислити далеко наперед. Бачити складні взаємозв’язки і не пасувати перед їх довгостроковістю. Це про той же героїзм, який вимагає приймати рішення, нераціональні з міркувань егоїстичної користі поточного моменту, однак доленосні для спільноти.

Я вагаюсь, який приклад нової творчої свідомості тут дати, який ланцюжок змін описати. Втомилась відповідати на нескінченні "ну і що".

Ну і що, що мої приятелі зробили регіональне Громадське телебачення? Ну і що, що до них на ефіри приходять місцеві посадовці і відповідають на незручні питання. Ну і що, що вони вчаться розмовляти адекватно і не "по папірчику".

Ну і що, що вони знають, що не всі локальні медіа їм підконтрольні і що незручні питання будуть. Що приховати афери стає все складніше.

Ну і що, що мешканці міста бачать посадовців і вчаться розбиратись у їх діяльності. Ну і що, що платники податків починають розуміти, хто за що конкретно у місті відповідає. Ну і що, що поняття "влада", цей великий чорний монстр, потроху вивітрюється із свідомості, і на його місце приходить реалістичне бачення конкретних посадових осіб і кола їх повноважень.

Ну і що, що вони, як менеджери, найняті платниками податків, мають якісно виконувати свою роботу за зарплату, а не за хабар чи по знайомству.

"Надавати послуги", а не "робити послугу". Ну і що, що всі ці усвідомлення кристалізуються в головах усе більшої кількості людей, змінюють їх звичні маршрути мислення і горизонт очікувань. А відтак їх дії. А дії - змінюють реальність. Ну і що. "Це ж нічого не дасть".

Сьогодні непростий день. Зрештою, як і вчора. Але сьогодні я безмірно вдячна усім тим, хто поруч, хто не опускає рук. 

Співгромадян(к)ам, на яких можна покластись, яких варто любити, і завдяки волі яких я можу спокійно і з натхненням робити свою роботу. Бо знаю, наскільки ми разом усе змінили.

http://life.pravda.com.ua/columns/2015/02/20/189699/

Меняйте себя и свое окружение в лучшую сторону

Знаю что у нас есть товарищи которые любят посмеяться с рос. пропаганды. Я немного принес.

Путин в кимоно и с ангельскими крыльями держит Землю

С Майданом-3 дела плохи

Уже несколько дней всех "аж трисёт" (особенно рашаботов) на тему заваривающегося Майдана-3. Обсуждают версии, разоблачают фэйки и иными способами пытаются понять "а шо то за хуйня". И вот чего я вам принёс:

Активисты движения С14 на своей странице в Facebook идентифицировали первых лиц движения "Револиционных правых сил"

№1 - Егор Смородин - в базе "Миротворца". Лидер "Сопротивление-Днепр", боевик Антимайдана, руководитель охраны Царева. Позже - боевик в ДНР. Сейчас с Царевым в Москве.

№2 - Роман Зенцов - известный русский националист, лидер "Сопротивления", как для России, то адекватный политический деятель, ратует за здоровый образ жизни, "Спасьом Русь" все дела, но никогда не скрывал, что в рядах его движения много силовиков и он активно занимается переговорами со спецслужбами о поддержке, ведет агитацию в рядах силовиков. Сразу после оккупации Крыма прибыл туда с прокремлевскими футбольными фанатскими группировками.

№4 - Дмитрий - киевлянин, зачинщик филиала "Сопротивления" в Украине. Через него шел поток денег на аренды спортзалов, спортивные мероприятия и увеличение сети "Сопротивления" в Украине. Ранее был неоднократно пойман на симпатиях к Сталину, Победобесию и восхвалениию ветеранов НКВД. За это даже получил неодобрение со стороны отдельных российских организаций "Сопротивления", потому что там было много нацистов настроенных антипутински. Во время Майдана Дмитрий организовал походы с едой для "Беркута" от "Сопротивления".

Или параллельно, или после "Сопротивления", Фауст был участником "Белого молота". Не припомним, чтобы в "БМ" были какие-то особенно проукраинские акции, или заявки на националистические идеи. Основная деятельность, которую все помнят - мутная борьба, похожа на рэкет игровых автоматов.

Однако согласно многочисленным свидетельствам людей, которые продолжали отслеживать деятельность "Фауста", во время настоящего Майдана он занимал к нему негативную позицию, осуждал "евробешение".

Характерно, что сейчас Фауст на Майдане рассекает в униформе армии Украины, которую выдают мобилизованным. С14 сначала немножко отлегло на сердце. Подумали, раз парень говорит на украинском языке и в форме, то может послужил на войне, и изменился?

Х*р там. Он нигде не служил. Более того, с началом АТО не поддерживал "братских войн".

Более того - жена "Фауста" (Тина Кормилицын) всегда была ярко выраженным пророссийским лицом, считая, что Саша Белый - "мразь, которая горит в аду" ибо "убивал русских".

Новость целиком

Материла группы С14

В центре Москвы задержали ребенка, который декламировал «Гамлета»

https://meduza.io/news/2017/05/26/v-tsentre-moskvy-zaderzhali-rebenka-kotoryy-deklamiroval-gamleta

В центре Москвы задержан 10-летний мальчик, который декламировал отрывки из «Гамлета». Об этом изданию «Медиазона» рассказал отец ребенка Илья Скавронски.

«Жена сидела, читала книгу, а ребенок декламировал „Гамлета“. Подъехал наряд милиции, о чем-то они разговаривали без ее участия. Потом скрутили его, есть видеозапись того, что происходило. Стали запихивать — она подошла, пыталась воспрепятствовать этому», — рассказал Скавронски.

«ОВД-Инфо» сообщает со ссылкой на отца ребенка, что мальчика забрали в полицию за попрошайничество. Скавронски опроверг такое предположение. «Он занимается театральной деятельностью. Для него эти выходы на улицу — это борьба с комплексами», — сказал отец мальчика.

Ребенка одного посадили в полицейскую машину и отвезли в ОВД «Арбат». Туда же приехали его родители. Отцу пытаются вменить статью о неисполнении родителями обязанностей по воспитанию, а матери — сопротивление сотруднику полиции.