Результаты поиска по запросу «
тебе машина сейчас нужна тогда не бери
»
Беларусь Минск 2020 пенсионеры марш пенсионеров политика
Силовики применили светошумовые гранаты и газ против стариков
Когда колонна пенсионеров прохолила мимо 1-й городской больницы, медики выстроились вдоль дороги с пикетом. Пенсионеры начали скандировать «Спасибо, медики!»
В это время к медикам стал подъезжать автобус с людьми в спец экипировке. Колонна пенсионеров остановилась на той стороне проспекта в ожидании развития событий. И когда ОМОН стал задерживать медиков, пенсионеры хлынули через проспект на защиту. Бабушки и дедушки спасали медиков от ОМОНа. Кричали: "Бегите , дети!" А эти, в хаки, распыляли им в лицо газ и бросали в толпу стариков петарды.
Медики оказали первую помощь пострадавшим от газа.
Отличный комментарий!
Чет совсем пиздос, каратели то хоть чем то думают? понятно, что о моральной составляющей говорить не приходится, и взывать биомусор к человечности дело сомнительное, и понятно что, студенты там и пенсионеры для них не более чем живые груши, но медики? Я сомневаюсь, что батька им всем лечение за бугром предоставить. Этим уебкам вроде как тут и лечится, а с таким подходом лечить этих псов желания мало будет, и всякое бывает "дрогнет рука молодого хирурга". Конечно там при ведомстве свои прикормленные есть, но это как бы для высоких чинов, кто там каким то псам будет нормальную медицину обеспечивать?
тут как-то анекдот уже проскакивал:
Просыпается омоновец от наркоза, а врач ему:
- Поздравляю! Операция прошла успешно! Яйца мы вам отрезали.
- Чтооо!? Какие яйца!? Я ж говорил - у меня грыжа!
- А я тебе тоже месяц назад говорил, что в магазин иду!
Возвращаясь к реальности - скорее всего будут скрывать.
Справку с работы в поликлинике/больнице вроде не требуют (хотя могу и ошибаться), а на словах можно сказать что угодно.
А если будут требовать, то мвд легко своим петушкам поддельных справок нарисует. "Свидетелей" же под липовыми фамилиями приводит.
НО! есть надежда на чудотворный деанон.
Не зря петушки так сцутся когда с них масочки срывают, ох не зря. И не зря вонь аж до эппла подняли.
Есть мнение, что думают они в ту же сторону и начинают понимать своё текущее и будущее положение.
Просыпается омоновец от наркоза, а врач ему:
- Поздравляю! Операция прошла успешно! Яйца мы вам отрезали.
- Чтооо!? Какие яйца!? Я ж говорил - у меня грыжа!
- А я тебе тоже месяц назад говорил, что в магазин иду!
Возвращаясь к реальности - скорее всего будут скрывать.
Справку с работы в поликлинике/больнице вроде не требуют (хотя могу и ошибаться), а на словах можно сказать что угодно.
А если будут требовать, то мвд легко своим петушкам поддельных справок нарисует. "Свидетелей" же под липовыми фамилиями приводит.
НО! есть надежда на чудотворный деанон.
Не зря петушки так сцутся когда с них масочки срывают, ох не зря. И не зря вонь аж до эппла подняли.
Есть мнение, что думают они в ту же сторону и начинают понимать своё текущее и будущее положение.
eversummerdays12.10.202021:14ссылка
донецк сделал сам политика
Что думают обо мне люди, когда узнают что я живу в ДНР...
Заметил что в комментах часто охуевают с того, что я живу в Донецке. Вот наваял картинку на эту тему. Я далеко не художник, но...
Гиркин Соловьев политика
«Трусливое существо не станет рисковать». Гиркин вызвал на дебаты Соловьёва в ответ на оскорбления
«Вот этот поехал повоевать, — говорил Соловьёв, — обосрался и вернулся. Ну, если ты реально хотел воевать, то иди к “вагнерам”. Стрелков с таким пафосом уехал, теперь выясняется, на передовую не пустили. Ну к “вагнерам” бы записался, показал, чего реально стоишь. И теперь стратег хренов — Славянск просрал, откатился до Донецка, там его чуть не убили за предательство, бежал оттуда, попытался вернуться. И теперь он антипатриотический блогер, который объясняет верховному командованию, как надо воевать. А чего сам-то не показал? Сам-то чего обосрался? Ну теперь будет отвечать мне что-нибудь в блоге. Где ты был-то, где ты себя проявил? Сиди и не позорься, спокойно встреть старость. Ты обосрался. Ты отправился на фронт и вернулся, не оказавшись там. Точка».
Стрелков (Гиркин) ответил Соловьёву в своем Telegram-канале. Он предложил устроить дебаты «на любой нейтральной площадке» с «нейтральными операторами».
«По любой теме, какую он захочет поднять (кроме моей личной жизни, вопросы которой даже такое “резиновое изделие № 2”, как он, не касаются ни разу). На ответ я даже не рассчитываю. Поскольку данное трусливое и насквозь лживое существо не станет рисковать своей “репутацией” “золотого языка” РФ в условиях, на которые (в свое время) легко пошли Навальный и Красовский. Но чем черт не шутит? Вдруг Владимир Рудольфович настолько самоуверен, что решит “раскатать” меня в прямом эфире?»
Балакучий шинок #Сало с №востями песочница политоты разная политота политика
Нічого не змінилось? Чи усе змінилось?
20.02.2015
Тамара Злобіна
19 лютого 2015-го ввечері я вже була на Майдані. Рік тому. Потім, змінивши з десяток громадських робіт, поїхала на Схід - Харків, Луганськ, Донецьк, Севастополь.
Я досі вважаю, що останній рік - це найкраще, що з нами усіма трапилось. Попри все. Тому що кілька сотень (тисяч) простих людей героїзмом вигризли у демонів простір майбутнього. Спочатку - одну площу в фізичному просторі. А потім - ще і ще. Перемоги тривають, просто основне сьогоднішнє поле бою - поле свідомості - складно помітити. Я ж його добре бачу, адже свідомість - це моя професійна філософська сфера діяльності.
Що таке героїзм? Накачати м’язи, вдягнути красивий одяг, і знищити кілька сотень негідників? Це у голівудських фільмах. В реальності героїзм - це прийняти рішення, нераціональне з міркувань егоїстичної користі поточного моменту. Залишитись на Майдані у пекельну ніч. Не дати хабар. Поставити на місце чиновника. Відстояти блокпост. Написати текст-конфронтацію до консервативної масової свідомості. Зробити щось не так, "як положено". А так, як хочеш. Як відчуваєш вірним.
Героїзм - це повстати проти ворога, якого мислиш сильнішим. Знайти в собі сили опиратись - насамперед, власній (під)свідомості, яка нашіптує, що нічого то не дасть, і ти нічого не зміниш, і не лізь у це, і в цій країні завжди так буде. Здолати свій власний страх і апатію. Коли вдень після побиття студентів люди зібрались на Михайлівській площі, кожен і кожна знали, що ризикують стикнутись з брутальним фізичним насиллям. Однак прийшли. Маленький, непомітний, непафосний героїзм, який все змінив.
З цих багатьох малопомітних вольових рішень (скільки їх вже мільйонів) складається сьогодні наша реальність. Вона буквально жива - рухається, змінюється, трансформується, так, як ніколи раніше. І в реакціях на цю реальність яскраво проявляється самосвідомість людини, її чи його громадянська позиція.
"Нічого не змінилось" - це реакція людини, яка чекає "покращення". Тобто змін, зроблених десь кимось, з яких для нього/неї буде користь. Та сама егоїстична користь поточного моменту, аватар якої - передвиборчий сухпайок, гречка-тушонка.
Для людини з пасивною життєвою позицією, яка живе і мислить єдиним, роками напрацьованим маршрутом, помітними є лише ті зміни, які входять у її повсякдення зовні, від яких уже ніде дітись.
У межах цього світогляду зміни-як-такі є травматичними, адже людина є їх об’єктом, а не суб’єктом: долар виріс, ціни піднялись, пенсія знецінилась, звільнили з роботи, забрали в армію.
Позитивні зміни з позиції такого досвіду просто невидимі. Більше того, добровільно їх у своє життя людина не пустить (за логікою колись підслуханого: "Як твої діла, харашо? - Харашо це понятіє относітєльне, главне аби не гірше").
"У цій країні ніколи нічого не буде" - реакція тих, у кого під ногами почала горіти земля. Їх аватар - крадіжка і хабар, дрібні чи по крупному, і невротична необхідність довести (власній совісті), що "всі так роблять".
Я зараз не про зловорожих орків (ті, звісно, свідомо і згуртовано блокують, що можуть), а про наче пристойних співгромадян, які, можливо, і на Майдан раз-другий поїхали, і на АТО гроші давали.
Викладачів ВИШів, працівниць бюджетної сфери, чиновників, прорабів…
Нещодавно в кафе спостерігала за представником цього типажу - у його картині світу крали всі, хто вижче і нижче по службовій драбині (про власні "досягнення" чоловік скромно промовчав).
Людина відчуває, що роками напрацьовані схеми, де що взяти і кому відстігнути, щоб за це нічого не було, під загрозою - бо нові люди нової країни вигадують нові правила і нові способи контролю за їх дотриманням. І він добре бачить, що "лівий" фінансовий потік, який його підгодував на машину, будинок, дублянку і коханку, може, ой лишенько, всякнути!
А що потім з таких перескерованих потічків складуться нормальні дороги, школи і лікарні, він (вони - дозволю собі таке узагальнення) не бачать. Ну бо "ми ж всі знаємо, в якій країні ми живемо, тут же ніколи нічого не буде".
Хіба це не яскраве свідчення змін? Їх поступовості і незворотності. Кажуть, що Майдан і подальший волонтерський рух охопив лише 20% населення України. Можливо, але справа не у відсотковому співвідношенні. Важливіше зрозуміти, що ж змінилось для тих, хто хоче діяти?
Відповідь звучить досить невиразно: збільшилось поле можливостей. Це означає все і нічого. Нічого кокретного - просто бери і роби. Май наснагу реалізувати свої ідеї. Май сміливість мати власні ідеї. Мотивацію ділитись ними з іншими, шукати однодумців і соратниць. Мудрість об’єднуватись. Та просто мріяти - і шукати можливості робити маленькі кроки сьогодні, щоб мрії здійснились завтра.
Ті, хто ніколи не діяв, не можуть помітити, що реальність сьогодні жива і піддатлива, як ніколи раніше. Скільки з’явилось людей, які мислять подібно. Як їх активність укладається в синергії та конгломерації… У мережу живих, активних, сміливих і творчих свідомостей, яка пронизує усю країну, на всіх рівнях.
Це справді складно зрозуміти, адже, щоб передбачити великі наслідки маленьких кроків, треба мислити далеко наперед. Бачити складні взаємозв’язки і не пасувати перед їх довгостроковістю. Це про той же героїзм, який вимагає приймати рішення, нераціональні з міркувань егоїстичної користі поточного моменту, однак доленосні для спільноти.
Я вагаюсь, який приклад нової творчої свідомості тут дати, який ланцюжок змін описати. Втомилась відповідати на нескінченні "ну і що".
Ну і що, що мої приятелі зробили регіональне Громадське телебачення? Ну і що, що до них на ефіри приходять місцеві посадовці і відповідають на незручні питання. Ну і що, що вони вчаться розмовляти адекватно і не "по папірчику".
Ну і що, що вони знають, що не всі локальні медіа їм підконтрольні і що незручні питання будуть. Що приховати афери стає все складніше.
Ну і що, що мешканці міста бачать посадовців і вчаться розбиратись у їх діяльності. Ну і що, що платники податків починають розуміти, хто за що конкретно у місті відповідає. Ну і що, що поняття "влада", цей великий чорний монстр, потроху вивітрюється із свідомості, і на його місце приходить реалістичне бачення конкретних посадових осіб і кола їх повноважень.
Ну і що, що вони, як менеджери, найняті платниками податків, мають якісно виконувати свою роботу за зарплату, а не за хабар чи по знайомству.
"Надавати послуги", а не "робити послугу". Ну і що, що всі ці усвідомлення кристалізуються в головах усе більшої кількості людей, змінюють їх звичні маршрути мислення і горизонт очікувань. А відтак їх дії. А дії - змінюють реальність. Ну і що. "Це ж нічого не дасть".
Сьогодні непростий день. Зрештою, як і вчора. Але сьогодні я безмірно вдячна усім тим, хто поруч, хто не опускає рук.
Співгромадян(к)ам, на яких можна покластись, яких варто любити, і завдяки волі яких я можу спокійно і з натхненням робити свою роботу. Бо знаю, наскільки ми разом усе змінили.
http://life.pravda.com.ua/columns/2015/02/20/189699/
Меняйте себя и свое окружение в лучшую сторону
путин нацгвардия политота
Через пару дней после создания, Нацгвардия Путина с автозаками, таранами и вертолётами учится тушить покрышки и разгонять майданы.
воровство будни патриотизм песочница политика
ДЕРЖИ ВОРА!
------------------------------------------------------------
покупай отечественное, воруй иностранное!
противопожарная безопасность маразм политота
Конечно же чиновники и ФСБ не виноваты в том, что двери были закрыты.
Современная московская школа.
Прочитав инструкцию ФСБ завхоз не нашел ничего лучше, чем закрыть все двери на велосипедные замки.
Отличный комментарий!