герой сво убил человека

Скифы недовольны

Костянтин Симонов-убий його (якщо доріг тобі твій будинок): вірш

Якщо дорогий тобітвій будинок,

Де ти українцемвигодуваний був,

Під дерев'яноюстелею,

Де ти, в колисцігойдаючись, плив;

Якщо дороги вбудинку том

Тобі стіни, піч ікути,

Дідом, прадідом ібатьком

У ньому виходятьпідлоги;

Якщо милий тобібідний сад

З травневимцвітом, з дзижчанням бджіл

І під липою стороків тому

В землю вкопанийДідом стіл;

Якщо ти не хочеш,щоб підлога

У твоєму домі рашисттоптав,

Щоб він сів задідівський стіл

І дерева в садузламав…

Якщо мати тобідорога —

Тебе вигодувалагруди,

Де давно вженемає молока,

Тільки можнащокою пригорнути;

Якщо винестинемає сил,

Щоб рашист, донеї постоємо ставши,

По щокахзморшкуватим бив,

Коси на рукунамотавши;

Щоб ті ж руки її,

Що несли тебе вколиску,

Мили гаду йогобілизна

І стелили йомуліжко…

Якщо ти батька незабув,

Що качав тебе наруках,

Що хорошимсолдатом був

І зник у сибірськихснігах,

Що загинув за Дніпро,за Дунай,

За Вітчизни твоєїдолю;

Якщо ти не хочеш,щоб він

Перевертався втруні,

Щоб солдатськийпортрет в хрестах

Взяв рашист і напідлогу зірвав

І у матері наочах

На обличчя йомунаступав…

Якщо ти не хочешвіддати

Ту, з якою удвохходив,

Ту, що довгопоцілувати

Ти не смів— - такїї любив,—

Щоб рашисти їїживцем

Взяли силою,затиснувши в кутку,

І розіп'яли їївтрьох,

Оголену, напідлозі;

Щоб дісталосятрьом цим псам

У стогонах, вненависті, в крові

Все, що святоберег ти сам

Всією силоючоловічої любові…

Якщо ти рашистовіз рушницею

Не бажаєш навіквіддати

Будинок, де живти, дружину і матір,

Все, щобатьківщиною ми кличемо,—

Знай: ніхто її неврятує,

Якщо ти її неврятуєш;

Знай: ніхто йогоне вб'є,

Якщо ти його невб'єш.

І поки його невбив,

Ти мовчи про своюлюбов,

Край, де ріс ти,і будинок, де жив,

Своєю Батьківщиноюне клич.

Нехай рашиставбив твій брат,

Нехай рашиставбив сусід,—

Це брат і сусідтвій мстять,

А тобівиправдання немає.

За чужою спиноюне сидять,

З чужої гвинтівкине мстять.

Раз рашиста вбивтвій брат,—

Це він, а не тисолдат.

Так убий рашиста,щоб він,

А не ти на землілежав,

Не в твоєму доміщоб стогін,

А в його помертвих стояв.

Так хотів він,його вина,—

Нехай горить йогобудинок, а не твій,

І нехай не твоядружина,

А його нехай будевдовою.

Нехай виплачетьсяне твоя,

А його народиламати,

Не твоя, а йогосім'я

Даремно нехайбуде чекати.

Так убий же хочодного!

Так убий же йогоскоріше!

Скільки разівпобачиш його,

Стільки разівйого і вбий!

КонстантинСимонов — Убей его (Если дорог тебе твой дом): Стих. 

Как видите, всё оченьхорошо переводится и на украинский. Сейчас у нас идёт Отечественная война,Священная война. И пока что, вы, Граждани РФ, делаете всё, чтобы эти строки стали для насруководством к действию.

Мир должен знать правду

теперь уже винтят всех подряд

День Гідності та Свободи

Дівчина з національним прапором закликає проїзджаючих автомобілістів долучитися до акції протесту. Перші дні Майдану. Ще ніхто не уявляв, що нас чекає. Дівчина з друзями верталася не то зі свята, не то з весілля. Вони підійшли, подивились, що відбувається на Майдані, послухали, поспілкувалися. Після цього вона попросила в когось прапор і стала біля дороги, намагаючись звернути увагу людей, що проїжджали по Хрещатику в машинах. Все відбувалося під прохолодним осіннім дощем, але це нікого не хвилювало.

01.12.2013

Демонстранти сплять на підлозі храму під час всенощної служби, сховавшись від переслідувань. Перша ніч після розгону студентів, люди намагалися відпочити і зігрітися, прихистком для них стала церква. Священики ходили навшпиньки поміж людей. Відбуваючи нічну службу, памятаю як я боявся налякати людей звуком затвору камери.

11.12.2013

Прохід до Адміністрації Президента цілодобово охороняли солдати внутрішніх військ. Дівчата-мітингувальниці намагалися схилити силовиків на сторону народу. Эту фотографию я сняла рано утром на Банковой. Люди принесли розы к ограждению возле Администрации Президента. Цветы выглядели торжественно и нелепо. Но невероятно красиво.

Фото Ганна Грабарська 

11.12.2013

Дівчина вдома спостерігає за спробою розгону Майдану. Інтернет-трансляції з ключових точок протестів велися волонтерами і журналістами цілодобово. В цей день відбулася перша серйозна спроба зруйнувати барикади і розігнати мітингарів. Солдати внутрішніх військ і Беркут проривалися з вул.Михайлівської та вул.Інститутської. Штурм почався опівночі. Завдяки інтернету за декілька годин "захисників" стало в рази більше. Сутички тривали до 9-ї години ранку. Это было больше похоже на фильм ужасов. Я работал за компьютером и собирался было скачать фильм и под попкорн его посмотреть. Зашел по привычке в Фейсбук проверить новости. Не для кого ни секрет, что социальные сети стали мощным толчком в революционном процессе. Подружка Тотоша уже была в кровати. Я позвал её. Она с ужасом наблюдала за происходящим.

15.12.2013

Недільне віче на Майдані побило всі рекорди по кількості людей. Зйомка з даху будинку Профспілок. Вражаюча картина - мільйон людей на центральній площі твоєї країни, що зібралися на недільне Віче 15 грудня 2013го. Дивлячись на неї розумієш, що один зі слоганів часів Євромайдану "Я крапля в океані" не є вже такою метафорою - і таки кожен окремо разом з усіма має силу океану. 

19.01.2014

Цей день в історії назвали "криваве Водохреща". Після того, як колону з Майдану, що прямувала до стін Верховної Ради, не пропустила міліція, почалися активні сутички з використанням спочатку каміння, а трохи пізніше і коктейлів Молотова. На фото - протестувальники пішли в контратаку на спецпризначенців спецпідрозділу "Беркут", які періодично під час зіткнень намагались заарештувати найактивніших євромайданівців. Хаотична некерованість і відсутність плану дій, безмежна хоробрість і люта ненависть до "беркутів", за всі ті жахливі речі, що вони встигли натворити під час Євромайдану, і відсутність з боку влади будь якої адекватної реакції, виплеснулись на Груші у неймовірне вуличне протистояння, коли люди вершили правосуддя на свій розсуд. Ці двоє "беркутів", незважаючи на всю драматичність зображеного, насправді не дістали жодних поранень, завдяки їх обладункам, через мить вони підхопились і побігли до своїх. Це сталось, через те, що так званим правоохоронцям здавалось, що вони ще контролюють ситуацію.

21.01.2014

Протестувальники стоячи на автобусі, що згорів під час сутичок, б'ють палицями по бочках і розмахують прапором України. Це був третій день сутичок на вулиці Грушевського. Силовики привезли машину з величезним прожектором і освітлювали лінію зіткнення. В той вечір йшов дуже гарний сніг. Люди стоять на спаленому автобусі внутрішніх військ, один з яких грюкає ломиком по залізній бочці. В контровому освітленні протестувальники виглядали дуже гарно. А ще в той вечір я взувся в берці, які були дуже слизькі і я дуже боявся, що якщо беркут раптово піде у наступ, то я не зможу втікти, бо буду падати.

22.01.2014

Протестувальники з "кокетейлем Молотова". "Дівчино, це перша лінія оборони", - так мене застерішали ці двоє хлопців з "Коктейлями Молотова". Тут готуються йти вперед чи зустріти "Беркут", якщо вони підуть в атаку.

21.01.2014

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС несамовито б'ють беззахисного протестувальника, який не чинить жодного опору. Це було схоже на море - хвилі силовиків накочувались вулицею Грушевського на протестуючих, ламаючи слабких та тих, хто не встиг втекти, відтісняючи їх аж на Хрещатик і так само, трохи заслабнувши та розпорошивши свої сили, відкочувались назад для перегрупування для хвилі наступної, полишаючи за собою понівечені тіла та розтоптані прапори держави, яку нібито мали б захищати.

22.01.2014

Співробітники Беркута (спецпідрозділ МВС) використовують "коктейлі Молотова" проти мітингуючих. Під час "зачистки" вулиці Грушевського, Беркутівцям було замало гранат і куль, вони любили "порозважатись з вогнем". 

22.01.2014

Співробітник Беркута стріляє впритул гумовими набоями в волонтера-медика. "Зачистка" вулиці Грушевського. Спочатку поцілили в медика-волонтера, потім в журналіста, який був свідком. На щастя нас врятували люди, котрі відволікли на себе увагу стрілка. На задньому плані жінка з волонтерського медпункту намагається зупинити стрілка, є думка, що це саме Надія Савченко.

24.01.2014

Протестувальникі біля стадіону "Динамо" стіляють з великої саморобної рогатки. Я всё пытался влезть поближе, но меня пару раз отталкивали и настоятельно просили не мешать, мол есть тут дела поважнее. Опять таки, стена дыма, огня... Прилетающие с той стороны "резинки"... теперь всё это кажется нереальным...

27.01.2014

Хлопець із самооборони Майдану та дівчина з медичної служби Майдану на барикаді. Рідкісний момент людської теплоти в місці, яке сприймалося як місце протистояння, палаючий покришок і вибухають гранат. Місці, де постійно очікуєш небезпеки.

18.02.2014

Протестувальники передають бруківку до місця зіткнень. Бій між протестувальниками, й правоохоронцями, які перекрили підхід до Верховної Ради на перехресті вулиць Інститутська і Шовковична тривав вже декілька годин й ніхто і не думав припиняти боротьбу. Десь за гучною лінією бою, я побачив як люди тихо й методично працювали, намагаючись зробити і свій внесок в загальну справу. Хтось видобував бруківку з тротуарних доріжок, а інші вишикувалися у живий ланцюг й передавали найактивнішим на передову. Вражало, як різні люди в критичні моменти швидко самоорганізовувались й розуміли один одного майже без слів.

18.02.2014

Беркутівці б'ють фотокореспондента Володимира Бородіна, щоб відібрати у нього відзняті матеріали, особисті речі та фотоапаратуру. ..Володя Бородін веде під руки пораненого до медиків, він же намацує пульс в когось з людського «штабелю», фотографує впритул «беркутівців», які стріляють та кидають коктейлі Молотова зі схилів Жовтневого палацу. За декілька хвилин вже на мосту до "Глобуса" його грабують ті самі «беркутята». Починали з шолома, та не ризикнули відірвати його разом з головою – переключились на красивенький фотоапарат та великі об’єктиви, забрали і документи, телефони, гроші. Вони просто звірі. 

20.02.2014

Медик-волонтер біля щита, який використовувався як ноші для транспортування пораненого на вул. Інститутській.Насправді, події 20 лютого я пам'ятаю уривками. Пам'ятаю, як лежали загиблі біля поштамту, люди стояли і мовчали. У дядька в камуфляжі постійно дзвонив телефон, він відповідав порожнім, рівним голосом - Ні, це не Саша. Саша мертвий. Це його сотник. - Телефон дзвонив знову.

23.02.2014

Жалоба за загиблими патріотами. Жінка обіймає дерево за яким люди ховались від куль. Кров, біль, квіти. Саме в той день я вперше зненавидів свою роботу. Нескінченний потік людей і майже повна тиша. Звук працюючої камери рвав її на шматки - механічний лічильник людської скорботи. Хотілося щоб все це було не насправді. Не з нами, не в нашому місті, і не в нашій країні. А краще, щоб не було зовсім.

Цей фотопроект присвячений Простим Людям, які творили Революцію та відкрили  можливість для змін в Україні.

Більше фото тут humanfactor

Надпись: В память о болгарской политической элите. 2020 г.

От своего дома оформляется местная командировка в гости. Убыл-прибыл-убыл.

Сурс

В Москве приготовят самый большой холодец в мире весом в 400 килограмм.