сурков и его стихи

Костянтин Симонов-убий його (якщо доріг тобі твій будинок): вірш

Якщо дорогий тобітвій будинок,

Де ти українцемвигодуваний був,

Під дерев'яноюстелею,

Де ти, в колисцігойдаючись, плив;

Якщо дороги вбудинку том

Тобі стіни, піч ікути,

Дідом, прадідом ібатьком

У ньому виходятьпідлоги;

Якщо милий тобібідний сад

З травневимцвітом, з дзижчанням бджіл

І під липою стороків тому

В землю вкопанийДідом стіл;

Якщо ти не хочеш,щоб підлога

У твоєму домі рашисттоптав,

Щоб він сів задідівський стіл

І дерева в садузламав…

Якщо мати тобідорога —

Тебе вигодувалагруди,

Де давно вженемає молока,

Тільки можнащокою пригорнути;

Якщо винестинемає сил,

Щоб рашист, донеї постоємо ставши,

По щокахзморшкуватим бив,

Коси на рукунамотавши;

Щоб ті ж руки її,

Що несли тебе вколиску,

Мили гаду йогобілизна

І стелили йомуліжко…

Якщо ти батька незабув,

Що качав тебе наруках,

Що хорошимсолдатом був

І зник у сибірськихснігах,

Що загинув за Дніпро,за Дунай,

За Вітчизни твоєїдолю;

Якщо ти не хочеш,щоб він

Перевертався втруні,

Щоб солдатськийпортрет в хрестах

Взяв рашист і напідлогу зірвав

І у матері наочах

На обличчя йомунаступав…

Якщо ти не хочешвіддати

Ту, з якою удвохходив,

Ту, що довгопоцілувати

Ти не смів— - такїї любив,—

Щоб рашисти їїживцем

Взяли силою,затиснувши в кутку,

І розіп'яли їївтрьох,

Оголену, напідлозі;

Щоб дісталосятрьом цим псам

У стогонах, вненависті, в крові

Все, що святоберег ти сам

Всією силоючоловічої любові…

Якщо ти рашистовіз рушницею

Не бажаєш навіквіддати

Будинок, де живти, дружину і матір,

Все, щобатьківщиною ми кличемо,—

Знай: ніхто її неврятує,

Якщо ти її неврятуєш;

Знай: ніхто йогоне вб'є,

Якщо ти його невб'єш.

І поки його невбив,

Ти мовчи про своюлюбов,

Край, де ріс ти,і будинок, де жив,

Своєю Батьківщиноюне клич.

Нехай рашиставбив твій брат,

Нехай рашиставбив сусід,—

Це брат і сусідтвій мстять,

А тобівиправдання немає.

За чужою спиноюне сидять,

З чужої гвинтівкине мстять.

Раз рашиста вбивтвій брат,—

Це він, а не тисолдат.

Так убий рашиста,щоб він,

А не ти на землілежав,

Не в твоєму доміщоб стогін,

А в його помертвих стояв.

Так хотів він,його вина,—

Нехай горить йогобудинок, а не твій,

І нехай не твоядружина,

А його нехай будевдовою.

Нехай виплачетьсяне твоя,

А його народиламати,

Не твоя, а йогосім'я

Даремно нехайбуде чекати.

Так убий же хочодного!

Так убий же йогоскоріше!

Скільки разівпобачиш його,

Стільки разівйого і вбий!

КонстантинСимонов — Убей его (Если дорог тебе твой дом): Стих. 

Как видите, всё оченьхорошо переводится и на украинский. Сейчас у нас идёт Отечественная война,Священная война. И пока что, вы, Граждани РФ, делаете всё, чтобы эти строки стали для насруководством к действию.

Выбор России. Если не Путин, то Бутина

Вот есть у нас Мария Бутина,

Предмет полемики к тому же:

Кто говорит, что лучше Путина,

А кто-то думает, что хуже.

Народ в недоуменье мечется:

Не просто сходство — даже парность!

Она, как он, была разведчица,

Хотя, в отличие, попалась.

Она в сюжете из колонии

Сказала внятно и горласто,

Что есть места и отдаленнее,

И некомфортнее гораздо.

Она на Лёшу как накинется!

Как будто Лёша — враг по крови.

Любая сельская гостиница

Страшней колонии в Покрове.

И всё без тени принуждения —

Не под кнутом, не в пасти волка,

С оттенком даже наслаждения —

Как комсомолка-доброволка.

Вглядись в черты ее холёные,

Хотя истерзанные злобой:

Не в санатории — в колонии!

Хлебни, Алёшенька, испробуй!

Проблема, кажется, запутанна.

Как разобраться с этой басней?

Она гнусней, конечно, Путина,

Но Путин, кажется, опасней?

Она смутит, конечно, зрителя,

Но камня в Машу я не кину —

Ведь не натравит отравителя,

Не вводит войск на Украину!

И много ль, кстати, этих зрителей,

Что верят этой песне жабьей?

Она, конечно, омерзительней,

Но он, конечно, кровожадней.

И если в судную минутину

Меня б о выборе спросили —

Я б, вероятно, выбрал Бутину:

Она, по крайности, бессильней.

…Но в некий час Россия-пленница

Вздохнет свободно и протяжно,

И у штурвала Путин сменится —

Каким путем, уже не важно.

Все станет новым — не по сути, но

Не тем, что мы терпели с детства.

А неизменной будет Бутина.

Ей просто никуда не деться.

Не вечно тусклое убожество.

Как только он оставит вожжи —

Похоже, все свои художества

Они же свалят на него же.

Как положения реального

Не оценить шпионке милой?

Она начнет лизать Навального

Все с той же мерзостною миной.

И если в оттепель-распутицу

(Она близка, таков мой вывод)

Я в телеке увижу Бутину —

Боюсь, меня немедля вырвет.

Когда, раскаяньем окутана,

Она начнет нам врать в глазищи —

Тогда б я точно выбрал Путина.

Он был беспримесней.

И чище.

Дмитрий быков, 4 апреля 2021

Мой тихий крик