сало люблю

А вот год назад россиянам весь цивилизованный мир говорил:

Много из них думали, что все сойдет с рук: любые посягательства на территорию другой страны (не только Украины), ложь и пропаганда, вызывающее поведение на мировой арене.

А предупреждали - будете в изоляции, расплачиваться будет обычный народ, а не те, кто заварил эту кашу. "Пох, дидиваивале", - подумали массы.

Ну а теперь еще подтверждение как изменилось отношение к россиянам.

Байкеры, не имеющий ничего общего (по их словам) к ночным волкам, а обычные мототуристы, были неприятно удивлены как за ночь их мотоциклы в Тбилиси покрасили в желто-синий цвет.

Как раз та ситуация, когда обычное презрение переростает в нетерпимость. Почему?

Там же неделю назад,  в Тбилиси двух байкеров заставили собственоручно срезать г-ленты с моцыков. Вот и думайте над поведением.

http://www.radiosvoboda.org/content/news/27006493.html

                СБУ перехватила разговор боевика "ДНР" со своей сестрой-беженкой

                "ДНРовцы" воюют против сил АТО и "добровольцев" из России.

Бойовики "ДНР" уничтожают российских наемников, чтобы не отдавать им деньги за участие в боях на ДонбассеОб этом на своей странице в Facebook написал журналист российского издания "Дождь" Тимур Олевский.

   "Так убивают наемников из России, которым не собираются платить обещанную зарплату. У них может быть задолженность за три месяца, и перед возвращением их "валят" из артиллерии, если выжили в каком-то бесперспективном бою", - заявил журналист со ссылкой на жителя Новосибирска, который воевал на стороне "ДНР".Ч

   По словам Олевского, одним из таких "бесперспективных боев" был и за Донецкий аэропорт."В Песках я наблюдал странную картину, как артиллерия "ДНР" в течение четырех часов "утюжила" на окраине аэропорта дом, в котором находилось другое подразделение "ДНР". Я не мог понять, зачем и что происходит", - отметил журналист и добавил, что, по словам бойцов АТО, это происходит довольно часто.

http://ru.tsn.ua/ato/boeviki-dnr-ubivayut-naemnikov-iz-rossii-chtoby-ne-platit-im-zarplatu-413019.html

10 вопросов на тему УПА, дедывоевали и т.п.

2. Почему советское сотрудничество с Гитлером искупается дальнейшей войной, а борьба УПА против немецких оккупантов "не считается"? 

3. Почему УПА – это нацисты, т.к. части УПА, допустим, проводили настоящие этнические чистки, а большевики, которые провели репрессии по этническому принципу, отправили в ссылку чеченцев, крымских татар, расстреляли поляков в Катыни, а перед этим уничтожили украинское крестьянство – интернационалисты? Или, может быть, против советских немцев не было репрессий? Про постановление ЦК ВКП(б) и СНК СССР от 14 мая 1941 г. “О выселении социально-чуждого элемента из республик Прибалтики, Западной Украины, Западной Белоруссии и Молдавии” все знают? 

4. Почему в тех регионах, где «зверствовала» УПА и которые «освободила» Красная Армия, местные жители ненавидят Красную Армию и ставят памятники УПА? Тоже Госдеп виноват? 

5. Почему сотни тысяч русских солдат на стороне Гитлера в РОА не делают ВМВ «гражданской войной» - ведь нельзя же отрицать, что на той стороне воевали русские в том числе? Хотя, судя по нынешней кремлевской логике, это соответствует понятию "гражданская война"! 

6. Почему считается, что русские солдаты воевали за Родину, а не за большевиков (но при этом украинские солдаты в 2014-2015, якобы, воюют не за Родину, а за Порошенко и Коломойского). Почему Родиной советских солдат был весь СССР, а Родиной украинских солдат должен быть только их родной город и, если не напали непосредственно на Львов, то они должны там сидеть и ждать "армию Новороссии"? Почему сибиряки в 1941 году не сидели в своей Сибири и поехали воевать на "чужую войну"? 

7. Почему Россия не стыдится символов пособников Гитлера – а конкретно своего триколора и георгиевской ленты? 

8. Почему русские казаки в 2014-2015 годах в Украине пользуются флагом пособника Гитлера Краснова? 

9. Почему в 2014 году проблемой УПА, "волынской резни" и прочего озаботилась Россия, а не западноукраинские поляки и евреи? Почему ни Польша, ни Израиль не стали выступать против Украины? Почему россиян трагические события на Западе Украины 70 лет назад беспокоят больше, чем многочисленные преступления СССР, например, голодомор (и да, не только украинский, но от этого не менее преступный)? Ах, «время было такое»? А почему эта скидка на «то время» не распространяется на УПА? 

10. Почему русская кровь, пролитая в 1941-1945 в Украине, обязывает Украину хранить верность интересам России, а украинская кровь, пролитая под Сталинградом и Москвой, Берлином и Кеннигсбергом, вообще никого ни к чему не обязывает, если не считать «обязанность защищать интересы русских соотечественников», которых никто не трогал? 

источник: https://www.facebook.com/pages/%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%B0-%D1%96-%D0%BA%D1%96%D1%82/451524258225724?fref=nf#

Нічого не змінилось? Чи усе змінилось?

20.02.2015
Тамара Злобіна

19 лютого 2015-го ввечері я вже була на Майдані. Рік тому. Потім, змінивши з десяток громадських робіт, поїхала на Схід - Харків, Луганськ, Донецьк, Севастополь.

Я досі вважаю, що останній рік - це найкраще, що з нами усіма трапилось. Попри все. Тому що кілька сотень (тисяч) простих людей героїзмом вигризли у демонів простір майбутнього. Спочатку - одну площу в фізичному просторі. А потім - ще і ще. Перемоги тривають, просто основне сьогоднішнє поле бою - поле свідомості - складно помітити. Я ж його добре бачу, адже свідомість - це моя професійна філософська сфера діяльності.

Що таке героїзм? Накачати м’язи, вдягнути красивий одяг, і знищити кілька сотень негідників? Це у голівудських фільмах. В реальності героїзм - це прийняти рішення, нераціональне з міркувань егоїстичної користі поточного моменту. Залишитись на Майдані у пекельну ніч. Не дати хабар. Поставити на місце чиновника. Відстояти блокпост. Написати текст-конфронтацію до консервативної масової свідомості. Зробити щось не так, "як положено". А так, як хочеш. Як відчуваєш вірним.

Героїзм - це повстати проти ворога, якого мислиш сильнішим. Знайти в собі сили опиратись - насамперед, власній (під)свідомості, яка нашіптує, що нічого то не дасть, і ти нічого не зміниш, і не лізь у це, і в цій країні завжди так буде. Здолати свій власний страх і апатію. Коли вдень після побиття студентів люди зібрались на Михайлівській площі, кожен і кожна знали, що ризикують стикнутись з брутальним фізичним насиллям. Однак прийшли. Маленький, непомітний, непафосний героїзм, який все змінив.

З цих багатьох малопомітних вольових рішень (скільки їх вже мільйонів) складається сьогодні наша реальність. Вона буквально жива - рухається, змінюється, трансформується, так, як ніколи раніше. І в реакціях на цю реальність яскраво проявляється самосвідомість людини, її чи його громадянська позиція.

"Нічого не змінилось" - це реакція людини, яка чекає "покращення". Тобто змін, зроблених десь кимось, з яких для нього/неї буде користь. Та сама егоїстична користь поточного моменту, аватар якої - передвиборчий сухпайок, гречка-тушонка.

Для людини з пасивною життєвою позицією, яка живе і мислить єдиним, роками напрацьованим маршрутом, помітними є лише ті зміни, які входять у її повсякдення зовні, від яких уже ніде дітись.

У межах цього світогляду зміни-як-такі є травматичними, адже людина є їх об’єктом, а не суб’єктом: долар виріс, ціни піднялись, пенсія знецінилась, звільнили з роботи, забрали в армію.

Позитивні зміни з позиції такого досвіду просто невидимі. Більше того, добровільно їх у своє життя людина не пустить (за логікою колись підслуханого: "Як твої діла, харашо? - Харашо це понятіє относітєльне, главне аби не гірше").

"У цій країні ніколи нічого не буде" - реакція тих, у кого під ногами почала горіти земля. Їх аватар - крадіжка і хабар, дрібні чи по крупному, і невротична необхідність довести (власній совісті), що "всі так роблять".

Я зараз не про зловорожих орків (ті, звісно, свідомо і згуртовано блокують, що можуть), а про наче пристойних співгромадян, які, можливо, і на Майдан раз-другий поїхали, і на АТО гроші давали.

Викладачів ВИШів, працівниць бюджетної сфери, чиновників, прорабів…

Нещодавно в кафе спостерігала за представником цього типажу - у його картині світу крали всі, хто вижче і нижче по службовій драбині (про власні "досягнення" чоловік скромно промовчав).

Людина відчуває, що роками напрацьовані схеми, де що взяти і кому відстігнути, щоб за це нічого не було, під загрозою - бо нові люди нової країни вигадують нові правила і нові способи контролю за їх дотриманням. І він добре бачить, що "лівий" фінансовий потік, який його підгодував на машину, будинок, дублянку і коханку, може, ой лишенько, всякнути!

А що потім з таких перескерованих потічків складуться нормальні дороги, школи і лікарні, він (вони - дозволю собі таке узагальнення) не бачать. Ну бо "ми ж всі знаємо, в якій країні ми живемо, тут же ніколи нічого не буде".

Хіба це не яскраве свідчення змін? Їх поступовості і незворотності. Кажуть, що Майдан і подальший волонтерський рух охопив лише 20% населення України. Можливо, але справа не у відсотковому співвідношенні. Важливіше зрозуміти, що ж змінилось для тих, хто хоче діяти?

Відповідь звучить досить невиразно: збільшилось поле можливостей. Це означає все і нічого. Нічого кокретного - просто бери і роби. Май наснагу реалізувати свої ідеї. Май сміливість мати власні ідеї. Мотивацію ділитись ними з іншими, шукати однодумців і соратниць. Мудрість об’єднуватись. Та просто мріяти - і шукати можливості робити маленькі кроки сьогодні, щоб мрії здійснились завтра.

Ті, хто ніколи не діяв, не можуть помітити, що реальність сьогодні жива і піддатлива, як ніколи раніше. Скільки з’явилось людей, які мислять подібно. Як їх активність укладається в синергії та конгломерації… У мережу живих, активних, сміливих і творчих свідомостей, яка пронизує усю країну, на всіх рівнях.

Це справді складно зрозуміти, адже, щоб передбачити великі наслідки маленьких кроків, треба мислити далеко наперед. Бачити складні взаємозв’язки і не пасувати перед їх довгостроковістю. Це про той же героїзм, який вимагає приймати рішення, нераціональні з міркувань егоїстичної користі поточного моменту, однак доленосні для спільноти.

Я вагаюсь, який приклад нової творчої свідомості тут дати, який ланцюжок змін описати. Втомилась відповідати на нескінченні "ну і що".

Ну і що, що мої приятелі зробили регіональне Громадське телебачення? Ну і що, що до них на ефіри приходять місцеві посадовці і відповідають на незручні питання. Ну і що, що вони вчаться розмовляти адекватно і не "по папірчику".

Ну і що, що вони знають, що не всі локальні медіа їм підконтрольні і що незручні питання будуть. Що приховати афери стає все складніше.

Ну і що, що мешканці міста бачать посадовців і вчаться розбиратись у їх діяльності. Ну і що, що платники податків починають розуміти, хто за що конкретно у місті відповідає. Ну і що, що поняття "влада", цей великий чорний монстр, потроху вивітрюється із свідомості, і на його місце приходить реалістичне бачення конкретних посадових осіб і кола їх повноважень.

Ну і що, що вони, як менеджери, найняті платниками податків, мають якісно виконувати свою роботу за зарплату, а не за хабар чи по знайомству.

"Надавати послуги", а не "робити послугу". Ну і що, що всі ці усвідомлення кристалізуються в головах усе більшої кількості людей, змінюють їх звичні маршрути мислення і горизонт очікувань. А відтак їх дії. А дії - змінюють реальність. Ну і що. "Це ж нічого не дасть".

Сьогодні непростий день. Зрештою, як і вчора. Але сьогодні я безмірно вдячна усім тим, хто поруч, хто не опускає рук. 

Співгромадян(к)ам, на яких можна покластись, яких варто любити, і завдяки волі яких я можу спокійно і з натхненням робити свою роботу. Бо знаю, наскільки ми разом усе змінили.

http://life.pravda.com.ua/columns/2015/02/20/189699/

Меняйте себя и свое окружение в лучшую сторону

Бонжур! Я вам принес немножко зрады и генотьбы.

Итог: Это один из моментов изменения страны, ради которого я скакал на Майдане. 

Кстати, ватаны, как там у вас дела? Слыхал что у Путина на выступлении не включили фанфары. Сочувствую.

Ну что котаны. Наш Сладенький утвердил совет реформ Украины. А вот кто в него вошел - еще интереснее. 

Итак. Пан Саакашвили, пан  Эльмар Брок экс глава Европарламента, экс премьер Словакии, экс премьер Литвы, пан сенатор Джон МакКейн, экс министр ин.дел Швеции  Карл Бильдт, Карл! 

Все, наконец-то мы продались америкашке и голубым еврокомиссарам. Говорю не скрывая своей радости.

http://www.radiosvoboda.org/content/news/27014258.html

Кацапы и самолеты.

Украинизация России

Когда "Титаник" столкнулся с айсбергом, пассажиры почувствовали лишь легкий толчок. Первые два часа клиенты первого класса играли кусками льда в импровизированный футбол. Спустя еще час лайнер раскололся пополам. Вспомните 2012-й год. Время, когда Партия регионов казалась безальтернативной. Все разговоры о том, что выбранная ею дорога ведет страну в пропасть, наталкивались на железобетонный курс гривны. Все прогнозы, что экономика дышит на ладан – на инфраструктурные стройки к Евро-2012. Сытое обывательское "сегодня" перевешивало любую экспертную тревогу про "завтра". А социологи довершали картину, рассуждая о 60% населения, не готовых протестовать.

Вспомните об этом, когда будете читать экспертные прогнозы о российской стабильности. Последние месяцы курс рубля идет вверх – российская валюта подорожала с 63 до 52 единиц за доллар. Политику Владимира Путина поддерживают 86% россиян. Только эта стабильность сродни той, что была у Украины в 2012-м. Российский "Титаник" от украинского отличается лишь размерами, но это определяет лишь сроки, а не судьбу.

Все, что будет происходить в России, украинцы уже наблюдали. Закручивание гаек. Войну между финансово-промышленными группами за доступ к сокращающемуся бюджетному пирогу. Давление на остатки политической конкуренции. Антифашистские митинги со специально согнанной массовкой. Рост внутренних противоречий, которые рано или поздно свяжутся в гордиев узел – который можно разрубить, но не развязать.

Мы привыкли думать, что российская реальность стабильна, но эта стабильность возможна лишь в условиях дорогой нефти. За минувший год золотовалютные резервы страны сократились с 510 до 355 млрд долларов. То есть на треть. За один год. И это был год, когда нефть дешевела постепенно, достигнув 50 долларов за баррель лишь в январе 2015-го. Да и серьезные санкции были введены лишь в середине 2014-го. А весь нынешний год Россия изначально проживет с невысоким уровнем цен на углеводороды.

В бюджете России предусмотрен дефицит: за этот год расходы по плану превысят доходы на 2,6 трлн рублей. Но уже только за два первых месяца года реальный дефицит составил 0,8 трлн. При сохранении подобных темпов плановый дефицит будет выбран к началу июля. А по итогу года Москве возможно придется искать деньги для покрытия пятитриллионного дефицита. По нынешнему курсу это почти $100 млрд. Почти каждый третий рубль золотовалютных резервов.

И это не считая трат на поддержание курса национальной валюты. Эксперты говорят, что в настоящее время каждый рабочий день (в выходные торги не ведутся) Москва "сжигает" на межбанке около одного миллиарда долларов. Она могла бы "отпустить" рубль, но вопрос не только в настроениях масс, а и в том, что российским госкорпорациям необходимо выплачивать внешние долги. А чем выше курс доллара – тем тяжелее для них долговое бремя.

Объясню. Суверенный госдолг Российской Федерации не так уж велик – всего лишь $52 млрд. Но существенен еще долг корпораций ("Роснефть", "Транснефть", "Газпром" и пр.) – порядка $540 млрд. В 2015 году на погашение тела кредита и проценты надо будет потратить порядка $125 млрд. Эта сумма также ложится на российские валютные резервы – в противном случае российские госкомпании может ждать банкротство.

То, что могло бы спасти российскую экономику – это резкий рост цен на нефть. Но пока что "черное золото" колеблется в коридоре от 50 до 60 долларов за баррель и пока что не собирается возвращаться к докризисному уровню.

Российская экономика, в первую очередь, страдает от низких цен на нефть – они не позволяют ей обеспечить запланированные траты бюджета. Санкции лишь усиливают давление – для российских госкорпораций закрыт западный финансовый рынок. Условно говоря, если цены на углеводороды – это айсберг, то санкции – это запрет на продажу насосов для откачки воды из трюмов. В 90-е нефть тоже стоила немного, но все то десятилетие Россия могла занимать деньги у западных партнеров. А теперь ей приходится тратить "подкожный жир", накопленный в "сытые нулевые". Но эти запасы не бесконечны. Более того, динамика их расходования такова, что к весне 2015-го Россия может столкнуться с дефицитом средств.

К тому же вся история с Крымом и Донбассом имеет еще косвенный эффект – в виде оттока капитала. Даже у авторитарного режима может быть инвестиционная стабильность и привлекательность – деньги смотрят не столько на демократию, сколько на прогнозируемость политики. А именно этого лишилась Москва, аннексировав полуостров. Никто не знает наверняка, где теперь лежат "красные линии" для Кремля, и где та черта, которую он откажется переступать. Нет ничего удивительного, что капитал ищет тихие гавани, уходя из России.

И именно поэтому российский 2015-й так напоминает украинский 2013-й. Отполированная поверхность, скрывающая изнанку. Снаружи – военные учения, Крым, космодром "Восточный", чемпионат по футболу, политическое единодушие, суверенность и антизападничество. Внутри – первый за 15 лет секвестр бюджета, заморозка накопительной части пенсии, сокращения бюджетников, отказ от индексации зарплат, рост инфляции, таяние средств Резервного фонда и Фонда национального благосостояния.

Именно в этом похожи Украина-2013 и Россия-2015 – в обоих случаях система существует по инерции. То, что мы наблюдаем сегодня – это затапливание трюмов российской экономики. В какой-то момент количество перейдет в качество – и мы увидим последствия. Но до этого у пассажиров первого класса еще есть время для того, чтобы слушать палубный оркестр. Впрочем, насколько я знаю, он играл и в тот момент, когда корабль уходил под воду.

Автор: Павел Казарин

Честно скрымжено тут: http://obozrevatel.com/politics/60457-ukrainizatsiya-rossii.htm

Михаил Саакашвили назначили губернатором Одесской области.

Руководитель пресс-службы Одесской облгосадминистрации Николай Покровский подтвердил, что губернатором Одесской области стал бывший президент Грузии Михаил Саакашвили.

По его словам, представление нового главы ОГА состоится завтра, в 14:30.

http://dumskaya.net/news/press-slugba-oga-podtverdila-naznachenie-saakash-047058/

http://ru.tsn.ua/politika/saakashvili-naznachili-glavoy-odesskoy-oga-ministr-ekologii-428143.html

Украина собирается легализовать проституцию