разбивают турникет

День Гідності та Свободи

23.11.2013 

Дівчина з національним прапором закликає проїзджаючих автомобілістів долучитися до акції протесту. Перші дні Майдану. Ще ніхто не уявляв, що нас чекає. Дівчина з друзями верталася не то зі свята, не то з весілля. Вони підійшли, подивились, що відбувається на Майдані, послухали, поспілкувалися. Після цього вона попросила в когось прапор і стала біля дороги, намагаючись звернути увагу людей, що проїжджали по Хрещатику в машинах. Все відбувалося під прохолодним осіннім дощем, але це нікого не хвилювало.

фото Макс Требухов

01.12.2013

Демонстранти сплять на підлозі храму під час всенощної служби, сховавшись від переслідувань. Перша ніч після розгону студентів, люди намагалися відпочити і зігрітися, прихистком для них стала церква. Священики ходили навшпиньки поміж людей. Відбуваючи нічну службу, памятаю як я боявся налякати людей звуком затвору камери.

фото Макс Требухов

11.12.2013

Прохід до Адміністрації Президента цілодобово охороняли солдати внутрішніх військ. Дівчата-мітингувальниці намагалися схилити силовиків на сторону народу. Эту фотографию я сняла рано утром на Банковой. Люди принесли розы к ограждению возле Администрации Президента. Цветы выглядели торжественно и нелепо. Но невероятно красиво.

Фото Ганна Грабарська 

11.12.2013

Дівчина вдома спостерігає за спробою розгону Майдану. Інтернет-трансляції з ключових точок протестів велися волонтерами і журналістами цілодобово. В цей день відбулася перша серйозна спроба зруйнувати барикади і розігнати мітингарів. Солдати внутрішніх військ і Беркут проривалися з вул.Михайлівської та вул.Інститутської. Штурм почався опівночі. Завдяки інтернету за декілька годин "захисників" стало в рази більше. Сутички тривали до 9-ї години ранку. Это было больше похоже на фильм ужасов. Я работал за компьютером и собирался было скачать фильм и под попкорн его посмотреть. Зашел по привычке в Фейсбук проверить новости. Не для кого ни секрет, что социальные сети стали мощным толчком в революционном процессе. Подружка Тотоша уже была в кровати. Я позвал её. Она с ужасом наблюдала за происходящим.

Фото Андрій Горб

15.12.2013

Недільне віче на Майдані побило всі рекорди по кількості людей. Зйомка з даху будинку Профспілок. Вражаюча картина - мільйон людей на центральній площі твоєї країни, що зібралися на недільне Віче 15 грудня 2013го. Дивлячись на неї розумієш, що один зі слоганів часів Євромайдану "Я крапля в океані" не є вже такою метафорою - і таки кожен окремо разом з усіма має силу океану. 

Фото Костянтин Чернічкін

19.01.2014

Цей день в історії назвали "криваве Водохреща". Після того, як колону з Майдану, що прямувала до стін Верховної Ради, не пропустила міліція, почалися активні сутички з використанням спочатку каміння, а трохи пізніше і коктейлів Молотова. На фото - протестувальники пішли в контратаку на спецпризначенців спецпідрозділу "Беркут", які періодично під час зіткнень намагались заарештувати найактивніших євромайданівців. Хаотична некерованість і відсутність плану дій, безмежна хоробрість і люта ненависть до "беркутів", за всі ті жахливі речі, що вони встигли натворити під час Євромайдану, і відсутність з боку влади будь якої адекватної реакції, виплеснулись на Груші у неймовірне вуличне протистояння, коли люди вершили правосуддя на свій розсуд. Ці двоє "беркутів", незважаючи на всю драматичність зображеного, насправді не дістали жодних поранень, завдяки їх обладункам, через мить вони підхопились і побігли до своїх. Це сталось, через те, що так званим правоохоронцям здавалось, що вони ще контролюють ситуацію.

Фото Владислав Содель  

21.01.2014

Протестувальники стоячи на автобусі, що згорів під час сутичок, б'ють палицями по бочках і розмахують прапором України. Це був третій день сутичок на вулиці Грушевського. Силовики привезли машину з величезним прожектором і освітлювали лінію зіткнення. В той вечір йшов дуже гарний сніг. Люди стоять на спаленому автобусі внутрішніх військ, один з яких грюкає ломиком по залізній бочці. В контровому освітленні протестувальники виглядали дуже гарно. А ще в той вечір я взувся в берці, які були дуже слизькі і я дуже боявся, що якщо беркут раптово піде у наступ, то я не зможу втікти, бо буду падати.

Фото Максим Кудимець 

22.01.2014

Протестувальники з "кокетейлем Молотова". "Дівчино, це перша лінія оборони", - так мене застерішали ці двоє хлопців з "Коктейлями Молотова". Тут готуються йти вперед чи зустріти "Беркут", якщо вони підуть в атаку.

Фото Вікторія Пришутова 

21.01.2014

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС несамовито б'ють беззахисного протестувальника, який не чинить жодного опору. Це було схоже на море - хвилі силовиків накочувались вулицею Грушевського на протестуючих, ламаючи слабких та тих, хто не встиг втекти, відтісняючи їх аж на Хрещатик і так само, трохи заслабнувши та розпорошивши свої сили, відкочувались назад для перегрупування для хвилі наступної, полишаючи за собою понівечені тіла та розтоптані прапори держави, яку нібито мали б захищати.

Фото Віталій Лазебник  

22.01.2014

Співробітники Беркута (спецпідрозділ МВС) використовують "коктейлі Молотова" проти мітингуючих. Під час "зачистки" вулиці Грушевського, Беркутівцям було замало гранат і куль, вони любили "порозважатись з вогнем". 

Фото Макс Требухов

22.01.2014

Співробітник Беркута стріляє впритул гумовими набоями в волонтера-медика. "Зачистка" вулиці Грушевського. Спочатку поцілили в медика-волонтера, потім в журналіста, який був свідком. На щастя нас врятували люди, котрі відволікли на себе увагу стрілка. На задньому плані жінка з волонтерського медпункту намагається зупинити стрілка, є думка, що це саме Надія Савченко.

Фото Макс Требухов 

24.01.2014

Протестувальникі біля стадіону "Динамо" стіляють з великої саморобної рогатки. Я всё пытался влезть поближе, но меня пару раз отталкивали и настоятельно просили не мешать, мол есть тут дела поважнее. Опять таки, стена дыма, огня... Прилетающие с той стороны "резинки"... теперь всё это кажется нереальным...

Фото Андрій Горб

27.01.2014

Хлопець із самооборони Майдану та дівчина з медичної служби Майдану на барикаді. Рідкісний момент людської теплоти в місці, яке сприймалося як місце протистояння, палаючий покришок і вибухають гранат. Місці, де постійно очікуєш небезпеки.

Фото Олександ Кузьмін

18.02.2014

Протестувальники передають бруківку до місця зіткнень. Бій між протестувальниками, й правоохоронцями, які перекрили підхід до Верховної Ради на перехресті вулиць Інститутська і Шовковична тривав вже декілька годин й ніхто і не думав припиняти боротьбу. Десь за гучною лінією бою, я побачив як люди тихо й методично працювали, намагаючись зробити і свій внесок в загальну справу. Хтось видобував бруківку з тротуарних доріжок, а інші вишикувалися у живий ланцюг й передавали найактивнішим на передову. Вражало, як різні люди в критичні моменти швидко самоорганізовувались й розуміли один одного майже без слів.

Фото Александр Чернічкін

18.02.2014

Беркутівці б'ють фотокореспондента Володимира Бородіна, щоб відібрати у нього відзняті матеріали, особисті речі та фотоапаратуру. ..Володя Бородін веде під руки пораненого до медиків, він же намацує пульс в когось з людського «штабелю», фотографує впритул «беркутівців», які стріляють та кидають коктейлі Молотова зі схилів Жовтневого палацу. За декілька хвилин вже на мосту до "Глобуса" його грабують ті самі «беркутята». Починали з шолома, та не ризикнули відірвати його разом з головою – переключились на красивенький фотоапарат та великі об’єктиви, забрали і документи, телефони, гроші. Вони просто звірі. 

Фото Анатолій Бойко 

20.02.2014

Медик-волонтер біля щита, який використовувався як ноші для транспортування пораненого на вул. Інститутській.Насправді, події 20 лютого я пам'ятаю уривками. Пам'ятаю, як лежали загиблі біля поштамту, люди стояли і мовчали. У дядька в камуфляжі постійно дзвонив телефон, він відповідав порожнім, рівним голосом - Ні, це не Саша. Саша мертвий. Це його сотник. - Телефон дзвонив знову.

фото Владислав Мусієнко

23.02.2014

Жалоба за загиблими патріотами. Жінка обіймає дерево за яким люди ховались від куль. Кров, біль, квіти. Саме в той день я вперше зненавидів свою роботу. Нескінченний потік людей і майже повна тиша. Звук працюючої камери рвав її на шматки - механічний лічильник людської скорботи. Хотілося щоб все це було не насправді. Не з нами, не в нашому місті, і не в нашій країні. А краще, щоб не було зовсім.

Фото Андрій Ломакін

Цей фотопроект присвячений Простим Людям, які творили Революцію та відкрили  можливість для змін в Україні.

Більше фото тут humanfactor

Россия не учавствует в конфликте в Украине; "Они не наёмники, потому что едут в Украину добровольцами"; Что везут в "гуманитарном" конвое Путлера; Крымнаш/намкрыш; "Честные и демократические"

"Российских солдат в Украине не было и нет" (с)

Небольшая подборка из материалов из заявлений различных лиц. Тут присутствуют как заявления официальных российских лиц, так и руководителей так называемой "Новороссии". Рекомендую просто посмотреть. Конечно, часть аудитории это уже и так знает, а у другой части может "думалка" заработает:


"Они не наёмники, потому что едут в Украину добровольцами" (c)

В срачах с ватой (будем называть вещи своими именами) неоднократно наталкивался на следующий ватный аргумент: мол те, кто едут добровольцами не подпадают под российское законодательство, потому что они едут туда добровольцами. Аргументация, что всё равно преступники разбивается о мантру: им же не платят. Чтож:

"В Луганске на одной из радиостанций звучат объявления о наборе «для прохождения службы в частях и подразделениях» самопровозглашенной ЛНР. Рядовому составу обещают зарплаты от 5 560 гривен, сержантскому составу — от 5 900 грн, офицерскому составу — от 7 000 грн.

Также наемникам гарантируется обеспечение вещами и питанием."



http://news.lugansk.info/2014/lugansk/10004292.shtml

Кто-то скажет, что "это же местным", поэтому справедливости ради приведём следующее видео:



http://www.ipukr.com/?p=3819

А в это время на Байконуре ...

Генеральная прокуратура Республики Казахстан завела уголовные дела на наемников, которым грозит уголовная ответственность вплоть до пожизненного лишения свободы. Генеральная прокуратура Республики Казахстан сообщает, что располагает объективной информацией о ряде граждан Казахстана, участвующих в боевых действиях на территории Афганистана, Ирака и Сирии. Также имеются сведения о выезде отдельных граждан с целью участия в вооруженном конфликте на юго-востоке Украины, сообщает пресс-служба ведомства.

http://iz.com.ua/ukraina/56344-kazahstan-priznal-uchastie-svoih-grazhdan-v-boevyh-deystviyah-na-donbasse.html

Что везут в "белых" камазах или "Кто ж признается, что наших там 2000 полегло?"

При каждом очередном "гуманитарном" конвое от Путлера возникает два вопроса:
1. что в машинах? (кто забыл, тому напомню, что ни представителям международного красного креста, ни представителям Украины не дали ознакомиться с содержимым "белых" камазов).
2. и почему там, где эти "белые" камазы демонстрируют так много военных?

На просторах Интернета было обнаружено следующее видео, дающее некоторые представления:



http://obozrevatel.com/crime/13578-kto-zh-priznaetsya-chto-nashih-tam-2000-poleglo-perehvat-razgovora-voennyih-rf-perebravshihsya-na-donbass-v-gumkonvoe.htm

Крымнаш/намкрыш

Российский политик Владимир Рыжков утверждает, что Россия сама себя загнала в довольно странную юридическую коллизию, в соответствии с которой по российскому же законодательству Крым никак не может быть российским.

«Крым не часть России. Крым это спорная территория, с международно-правовой точки зрения. Более того, мы вообще попали в дикую коллизию – у нас действует договор с Украиной 1997 г., за который я, как тогда депутат Госдумы, голосовал за его ратификацию. Он назывался и называется «Большой договор о дружбе между Россией и Украиной». Он был подписан Ельциным, ратифицирован Госдумой, он действует. И согласно этому договору, который действует на сегодняшний день Крым – часть Украины», – сказал Рыжков.

http://ru.krymr.com/content/article/26665616.html

"Честные и демократические"

Если "выборы" в самопровозглашённых ЛНР и ДНР ещё не получили статус анекдота, то пора бы:



Полагаю, людям с короткой памятью следует напомнить как проходила подготовка к "референдуму" за "независимость" ДНР:



Всім сала!

Документальный фильм о том, что происходит со стороны ватного скама. Судя по кадрам, съемка велась осенью 2014-го. Подача без пафоса, без охуенных историй русми, показательный фильм о незавидной судьбе руснявых добровольцев, долбоебов с промытой головой, наемников желающих подзаработать и конечно же обычных алкашей.

Спойлер: в конце всех ждет жестокая, беспощадная кизяцкая драма.

Я знаю какова разница жизни при Украине и ДНР и как же я рад что живу сейчас в родной UA.

Фото: обычный день в захваченном ДНР г. Мариуполь. Центр города перекресток. 

Когда-то давно лет 5 назад, я был аполитичным человеком, меня не интересовала политика вообще, потому что был мир, покой, может власти и были мудачьем и кретинами, да и сейчас мне ни чуть не по душе Порох и я за него не голосовал, как по мне они все те еще коррупционеры, но я предпочитаю все же что бы жилось и дальше мне в этой стране, это лучше чем жить вообще без страны. 

Я просто понял разницу, каково это - жить в городе под ДНР гнетом, узнал какой это ад. 

Люди которые тут живут, долгие годы зомбировались по ТВ, потому что все кабельное это Русское ТВ и СМИ, не удивительно что однажды многие стали зомби и стали на сторону ДНР и РФ. Я наблюдал как родное семейство было против своей страны и хотели в ДНР, я был в ужасе от их тупости, но когда они узнали каково жить при ДНР то резко захотели снова в Украину. 

Я не буду много писать, просто напишу разницу того что мы видели и узнали лично. 

Итак, когда Мариуполь в 13 году был захвачен Сепарами днр, а так же наемниками из рф, а так же людьми которые выглядели как чеченцы... так вот, месяц или около месяца город жил иначе, эти твари захватили Гор совет и наставили там барикад, мусора, палаток, агитаторов с микрофонами и прочих гандонов, было похоже на бомжатню и каждый день они там вещали что они хорошие и к ним нужно прислушаться и заживем по новому когда-нибудь, обещали золотые горы... и в основном толпа которая собиралась к ним и слушала их это пожилые долбаебы от 50 до 90 лет. Всем остальным кому они не нравились угрожали и избивали.  

Когда город был без контроля и под властью ДНР, было вот что:

- Магазины грабили, били окна везде, выносили товары по ночам,

- Били окна в домах, просто ради прикола наверное, били все что только могли, машины, окна, витрины, заправки, все что попадалось быдлу на пути осквернялось.

- Квартиры рандомно взламывали домкратом, железные двери были у многих как раскрытые консервы, выставляли квартиры, о чем лично жаловался знакомый, никого не смущало даже то что люди находились в квартире, их взламывали, грабили, на стене оставляли метки ДНР, краской, и уходили как ни в чем не бывало.

- Машины угоняли и разбивали, я лично видел как среди белого дня, 4 днровца с автоматами взламывали Черный Мерс, и гоняли на нем по кольцевой, выстрелами в небо через люк и окна, а потом нашли эту машину разбитой у какого-то ларька с хот догами.

- Были частые случаи насилия, если узнавали что ты не поддерживаешь их, что ты за Украину и не дай бог говоришь по Английски, то тебя могли легко избить, похитить, раздеть и украсть все что ценно. 

- Были так же случаи убийства, жуткое зрелище, нат трупами наших граждан шутили и издевались, это хуже некуда...

- Девушки подвергались изнасилованию, часто слышал кошмарные рассказы похищений и насилия. Любая девушка проходившая в городе днем могла быть похищена людьми в масках.

- Все горожане боялись выйти из дома и мы с семьей почти всегда сидели дома, а когда выходили это было похоже на Зомби Апокалипсис, люди с автоматми, от них несло спиртом и вонью, а в маршрутке было еще более тошнотворно. 

- Работы я лишился потому что мое место работы, сожгли вообще. 

фото: захваченный БТР и ДНРовское быдло катается по центру города. 

Потом в 5 утра в город вошла Нац Гвардия Украины и освободила город от этой чумы и паразитов. 

С тех пор Мариуполь и его жители ненавидят ДНР, РФ и все что с ними связано, мы не хотим так жить, и более того мы желаем им смерти и ненавидим всей душой этих мразей, те кто поддерживает их такие же твари. Вот такой вот Русский мир, черти из ада...

Пятиминутка зрады

Вернее это уже не зрада, это уже уныние и ощущение безысходности(зрадофильство было гораздо раньше, 2014-2015 годы где-то). Чего-то вспомнилась переписка 2015 года с товарищем kyopu по поводу того, с кем наш гарант пошел на выборы в составе своего блока.

Канал хороший(о чём я неоднократно говорил уже), но грустно становится.