Сало з но

З днем незалежності

Шановна Хунта, шановне панство, вельмишановні агенти Держдепу США. Сьогодні ми святкуємо двадцять п'яту річницю нашої незалежності. За ці двадцять п'ять років було багато зарди усякої хуйні та негараздів. Проте, ми з вами тут, в нашій Україні (або деінде, проте з Україною в серці), а не десь за парєбріком цілуєму одне хуйло в дупу.

Тож на двадцять п'ятий рік своего незалежного існуваняя, хотілося б побажати нашій країні менше злиднів, та побільше тренувальних лагерів ІДІЛ. Менше кацапів та більше негрів на БТР (і шо б танцювали!). Менше усяких "роллтонів", та побільше смачненьких, нажористих москальских немовлят (можна навіть не розіп'ятих), та соковитих снігурів. Ну. і насамперед, славу нам та пиздець ворогам.

Разом ми переможемо! Україна - поднад усе! Зі святом вас!

Наймасштабніша спецоперація силовиків: у колишньому Міндоходів провели сотні обшуків, затримали 23 людини

Трамп очікує від Московії повернення Криму Україні — Білий дім

Російська військова присутність на сході України у 2014-2015 роках

У Міжнародному суді ООН у Гаазі тривають слухання позову України проти Росії з метою покарання останньої за агресію проти українського народу. У зв’язку з такою нагодою, Український кризовий медіа-центр підготував інфографіку, що показує, де на території нашої держави у 2014-2015 роках перебували підрозділи ЗС РФ, що воювали проти українських захисників.

Символічна могила вояків УПА у Грушовичах знаходиться на приблизному місці місці поховання 12 вояків УПА.

Протягом останніх трьох років її тричі оскверняли. 2 березня 2014 року це зробили невідомі злочинці. 3 серпня акт вандалізму вчинили представники профашистської організації «Фаланга», які обмалювали пам’ятник образливими гаслами, зокрема  «Смерть катам Волині і Донбасу». У травні 2015 року невідомими злочинцями було втретє пошкоджено Символічну могилу вояків УПА. Демонтовано п'ять таблиць, зникли металеві елементи на стовпах, на яких вивішували прапори. Вандали порозкидали спалені свічки, лампадки та штучні квіти у синьо-жовтих барвах. На стовпах пам'ятника червоною фарбою намалювали символ «Польща бореться» («Polska Walcząca»). На пам'ятнику з'явився також вульгарний напис. 

http://kresy.pl/

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

В Польші, в селі Рябе, переорали проданий приватній особі, український цвинтар.

Рябе — село на перетині етнічних українських територій Лемківщини і Бойківщини. Було одним з центрів українського опору ОУН-УПА.

«Ми отримали шокуючу звістку про те, що проданий приватній особі український цвинтар в Рябе біля Балиґроду переорано.  Як запевняють свідки - на місці виявили людські кістки», - про це написав на своїй сторінці у Фейсбук Шимон Моджеєвський, голова товариства Маґурич.

Це товариство вже кілька десятиліть відновлює українські надгробні пам'ятники на давніх українських кладовищах в південно-східній Польщі.

"На місці, де була церква в Рябе, знайшла людські кістки. Складені на пеньку дерева. Не розкидані, але хтось повинен був у якийсь спосіб їх або виорати, або поспіхом вигорнути"

https://www.facebook.com/szymon.modrzejewski.3?fref=ufi&rc=p

Специфика восприятия

Сегодня мне на глаза попалась очередная смехуюшечка от Вечерного Квартала. Хотя не такой, конечно, зашквар, как Юрмала. Рекомендую посмотреть перед прочтением:

В общем-то, ничего нового - шутки про “кто будет последним - выключите свет” ходили уже давненько - задолго до Майдана, Крыма и даже Януковича. Я рискну, и предположу, что появились они едва ли не на заре независимости. Так что в этом плане Квартал ничего нового для меня не открыл, и нового дна не пробил. Зато его пробили зрители - как в зале, так и в каментах.

Поймите правильно: я только за то, чтобы стебаться над властью. Комики лишают королей самого главного - ореола неприкасаемости, низводят небожителей до ранга простых смертных (а порою - так еще и феноменально недалеких смертных). И за это я всегда ценил Квартал, да и нашу юмористическую сцену в целом. Да, она сиюминутна и уже через год повторы вызывают разве что недоумение, но свою роль - десакрализацию власти - выполняет на ура.

Но вот тут важно не перегибать палку. Потому, что есть грань между стебом и простым поливанием говном. Подкалывать про непродаваемый Липецк - это хорошо, это правильно. Но вот искрометные шутейки про безвиз в сугубо негативном ключе… Нет, безвиз, конечно, не священная корова, но йобана в рот. Ребята, помнится, три года назад были “кружевные трусики и ЕС”. Так вот, они стали ближе. Может, пока не на расстоянии протянутой руки, но на шаг - и не один - ближе. Нас пустили в приличное общество - пускай даже с оговорками. И что говорят облагодетельствованные граждане? “Мастер обещать”, и “выключите свет”.

Ну охуеть теперь.

Введение электронных деклараций - плохо, ишь, сколько наворовали. Прозорро - плохо, ведь ишь, все еще воруют. АТО - плохо, потому, что “объявите уже войну” / “хватит донбить бомбас” / “ничего не меняется”. Безвиз - плохо , потому, что “зубожіли” / “кто последний валит - выключайте свет”. Даже попытки бодать коррупцию - плохо, ведь выходят под залоги!

При этом продайте Липецк, но оставьте вконтакт! Сделайте правосудие, но повлияйте на суды, чтобы Насиров сел! Сделайте демократию, но заставьте Раду голосовать как надо. Объявите войну вместо АТО, но так, чтобы за 2 недели, без лишних жертв и без цензуры/комендантского часа/мобилизации/трудовой повинности.

Выводов или путей выхода не будет, но будет рекомендация: когда наши “патриоты”, наконец, добьются своего, и прогонят злочынну владу, настанет наш (или, хотя бы - лично мой) черед уплетать попкорн, и отпускать едкие, искроетные каменты. Оптимально, конечно, из какого-нибудь уютного Копенгагена, но сойдет и львівське метро.

З.Ы. Это не в коем случае не упаднические настроения - просто полное охуение от специфики восприятия некоторых людей. Всего плохого. ©

А как же "специально дали сбежать" ?

Смотреть с 2-55-30.

Судья Октябрьского районного суда Полтавы Наталья Тимошенко в одном из решений по заявлению родственницы мужчины, умершего в Донецке, которая хотела получить украинское свидетельство о смерти, признала существование Донецкой народной республики и принадлежность Донецка к ДНР.

Как указывается в решении судьи, опубликованном в едином госреестре судебных решений, суд установил, что заявитель является сестрой мужчины, умершего в Донецке вследствие самоубийства и хотела получить украинское свидетельство о смерти, но не могла это сделать стандартным путем, потому что ее брат умер на неподконтрольной правительству территории.

«Документом, подтверждающим факт смерти ОСОБА_2 является свидетельство о смерти от 30.03.2016 года, серии НОМЕР_1, выданное Кировским отделом записи актов гражданского состояния Донецкой государственной регистрационной палаты министерства юстиции Донецкой народной республики, то есть выданное на территории, где органы государственной власти Украины временно не осуществляют свои полномочия», — указывается в тексте решения.

По итогу заседания суд удовлетворил заявление женщины и обязал Центральный отдел государственной регистрации актов гражданского состояния Полтавы признать факт смерти мужчины. Суд указал, что местом смерти мужчины является «г. Донецк (Донецкая народная республика)».

Карта військових частин бойовиків, які дислокуються на Донбасі

 https://www.google.com/maps/d/u/0/viewer?mid=14Q6WqozGQhpE4KgQr-5zIPNjYiU&ll=48.25622711078192%2C38.72570583046809&z=9

День Гідності та Свободи

Дівчина з національним прапором закликає проїзджаючих автомобілістів долучитися до акції протесту. Перші дні Майдану. Ще ніхто не уявляв, що нас чекає. Дівчина з друзями верталася не то зі свята, не то з весілля. Вони підійшли, подивились, що відбувається на Майдані, послухали, поспілкувалися. Після цього вона попросила в когось прапор і стала біля дороги, намагаючись звернути увагу людей, що проїжджали по Хрещатику в машинах. Все відбувалося під прохолодним осіннім дощем, але це нікого не хвилювало.

01.12.2013

Демонстранти сплять на підлозі храму під час всенощної служби, сховавшись від переслідувань. Перша ніч після розгону студентів, люди намагалися відпочити і зігрітися, прихистком для них стала церква. Священики ходили навшпиньки поміж людей. Відбуваючи нічну службу, памятаю як я боявся налякати людей звуком затвору камери.

11.12.2013

Прохід до Адміністрації Президента цілодобово охороняли солдати внутрішніх військ. Дівчата-мітингувальниці намагалися схилити силовиків на сторону народу. Эту фотографию я сняла рано утром на Банковой. Люди принесли розы к ограждению возле Администрации Президента. Цветы выглядели торжественно и нелепо. Но невероятно красиво.

Фото Ганна Грабарська 

11.12.2013

Дівчина вдома спостерігає за спробою розгону Майдану. Інтернет-трансляції з ключових точок протестів велися волонтерами і журналістами цілодобово. В цей день відбулася перша серйозна спроба зруйнувати барикади і розігнати мітингарів. Солдати внутрішніх військ і Беркут проривалися з вул.Михайлівської та вул.Інститутської. Штурм почався опівночі. Завдяки інтернету за декілька годин "захисників" стало в рази більше. Сутички тривали до 9-ї години ранку. Это было больше похоже на фильм ужасов. Я работал за компьютером и собирался было скачать фильм и под попкорн его посмотреть. Зашел по привычке в Фейсбук проверить новости. Не для кого ни секрет, что социальные сети стали мощным толчком в революционном процессе. Подружка Тотоша уже была в кровати. Я позвал её. Она с ужасом наблюдала за происходящим.

15.12.2013

Недільне віче на Майдані побило всі рекорди по кількості людей. Зйомка з даху будинку Профспілок. Вражаюча картина - мільйон людей на центральній площі твоєї країни, що зібралися на недільне Віче 15 грудня 2013го. Дивлячись на неї розумієш, що один зі слоганів часів Євромайдану "Я крапля в океані" не є вже такою метафорою - і таки кожен окремо разом з усіма має силу океану. 

19.01.2014

Цей день в історії назвали "криваве Водохреща". Після того, як колону з Майдану, що прямувала до стін Верховної Ради, не пропустила міліція, почалися активні сутички з використанням спочатку каміння, а трохи пізніше і коктейлів Молотова. На фото - протестувальники пішли в контратаку на спецпризначенців спецпідрозділу "Беркут", які періодично під час зіткнень намагались заарештувати найактивніших євромайданівців. Хаотична некерованість і відсутність плану дій, безмежна хоробрість і люта ненависть до "беркутів", за всі ті жахливі речі, що вони встигли натворити під час Євромайдану, і відсутність з боку влади будь якої адекватної реакції, виплеснулись на Груші у неймовірне вуличне протистояння, коли люди вершили правосуддя на свій розсуд. Ці двоє "беркутів", незважаючи на всю драматичність зображеного, насправді не дістали жодних поранень, завдяки їх обладункам, через мить вони підхопились і побігли до своїх. Це сталось, через те, що так званим правоохоронцям здавалось, що вони ще контролюють ситуацію.

21.01.2014

Протестувальники стоячи на автобусі, що згорів під час сутичок, б'ють палицями по бочках і розмахують прапором України. Це був третій день сутичок на вулиці Грушевського. Силовики привезли машину з величезним прожектором і освітлювали лінію зіткнення. В той вечір йшов дуже гарний сніг. Люди стоять на спаленому автобусі внутрішніх військ, один з яких грюкає ломиком по залізній бочці. В контровому освітленні протестувальники виглядали дуже гарно. А ще в той вечір я взувся в берці, які були дуже слизькі і я дуже боявся, що якщо беркут раптово піде у наступ, то я не зможу втікти, бо буду падати.

22.01.2014

Протестувальники з "кокетейлем Молотова". "Дівчино, це перша лінія оборони", - так мене застерішали ці двоє хлопців з "Коктейлями Молотова". Тут готуються йти вперед чи зустріти "Беркут", якщо вони підуть в атаку.

21.01.2014

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС несамовито б'ють беззахисного протестувальника, який не чинить жодного опору. Це було схоже на море - хвилі силовиків накочувались вулицею Грушевського на протестуючих, ламаючи слабких та тих, хто не встиг втекти, відтісняючи їх аж на Хрещатик і так само, трохи заслабнувши та розпорошивши свої сили, відкочувались назад для перегрупування для хвилі наступної, полишаючи за собою понівечені тіла та розтоптані прапори держави, яку нібито мали б захищати.

22.01.2014

Співробітники Беркута (спецпідрозділ МВС) використовують "коктейлі Молотова" проти мітингуючих. Під час "зачистки" вулиці Грушевського, Беркутівцям було замало гранат і куль, вони любили "порозважатись з вогнем". 

22.01.2014

Співробітник Беркута стріляє впритул гумовими набоями в волонтера-медика. "Зачистка" вулиці Грушевського. Спочатку поцілили в медика-волонтера, потім в журналіста, який був свідком. На щастя нас врятували люди, котрі відволікли на себе увагу стрілка. На задньому плані жінка з волонтерського медпункту намагається зупинити стрілка, є думка, що це саме Надія Савченко.

24.01.2014

Протестувальникі біля стадіону "Динамо" стіляють з великої саморобної рогатки. Я всё пытался влезть поближе, но меня пару раз отталкивали и настоятельно просили не мешать, мол есть тут дела поважнее. Опять таки, стена дыма, огня... Прилетающие с той стороны "резинки"... теперь всё это кажется нереальным...

27.01.2014

Хлопець із самооборони Майдану та дівчина з медичної служби Майдану на барикаді. Рідкісний момент людської теплоти в місці, яке сприймалося як місце протистояння, палаючий покришок і вибухають гранат. Місці, де постійно очікуєш небезпеки.

18.02.2014

Протестувальники передають бруківку до місця зіткнень. Бій між протестувальниками, й правоохоронцями, які перекрили підхід до Верховної Ради на перехресті вулиць Інститутська і Шовковична тривав вже декілька годин й ніхто і не думав припиняти боротьбу. Десь за гучною лінією бою, я побачив як люди тихо й методично працювали, намагаючись зробити і свій внесок в загальну справу. Хтось видобував бруківку з тротуарних доріжок, а інші вишикувалися у живий ланцюг й передавали найактивнішим на передову. Вражало, як різні люди в критичні моменти швидко самоорганізовувались й розуміли один одного майже без слів.

18.02.2014

Беркутівці б'ють фотокореспондента Володимира Бородіна, щоб відібрати у нього відзняті матеріали, особисті речі та фотоапаратуру. ..Володя Бородін веде під руки пораненого до медиків, він же намацує пульс в когось з людського «штабелю», фотографує впритул «беркутівців», які стріляють та кидають коктейлі Молотова зі схилів Жовтневого палацу. За декілька хвилин вже на мосту до "Глобуса" його грабують ті самі «беркутята». Починали з шолома, та не ризикнули відірвати його разом з головою – переключились на красивенький фотоапарат та великі об’єктиви, забрали і документи, телефони, гроші. Вони просто звірі. 

20.02.2014

Медик-волонтер біля щита, який використовувався як ноші для транспортування пораненого на вул. Інститутській.Насправді, події 20 лютого я пам'ятаю уривками. Пам'ятаю, як лежали загиблі біля поштамту, люди стояли і мовчали. У дядька в камуфляжі постійно дзвонив телефон, він відповідав порожнім, рівним голосом - Ні, це не Саша. Саша мертвий. Це його сотник. - Телефон дзвонив знову.

23.02.2014

Жалоба за загиблими патріотами. Жінка обіймає дерево за яким люди ховались від куль. Кров, біль, квіти. Саме в той день я вперше зненавидів свою роботу. Нескінченний потік людей і майже повна тиша. Звук працюючої камери рвав її на шматки - механічний лічильник людської скорботи. Хотілося щоб все це було не насправді. Не з нами, не в нашому місті, і не в нашій країні. А краще, щоб не було зовсім.

Цей фотопроект присвячений Простим Людям, які творили Революцію та відкрили  можливість для змін в Україні.

Більше фото тут humanfactor