Нашумевший документальный фильм о крушении малазийского Boeing рейса MH-17 над Донбассом появился в российском переводе.
"Российские пропагандисты утверждали, что фильм якобы доказывает: 17 июля 2014 года малайзийский "Боинг" над Донбассом был сбит украинскими истребителями. На самом деле, наоборот, фильм развенчивает эту и другие конспирологические теории и пропагандистские версии. Убедитесь в этом сами", - сказано в аннотации к картине.
Результаты поиска по запросу «
Сала з Новинами
»
Балакучий шинок #Сало с №востями песочница политоты разная политота политика
Річниця підриву ДніпроГЕСу.
74 роки тому був скоєний один з найбільш кривавих злочинів більшовиків на території України - підрив ДніпроГЕСу, в наслідок чого загинуло понад 100 000 життів мирного населення.
Станція була замінована заздалегідь (до початку серпня) 157 полком НКВД, Використовувалося більше 20 тонн вибухівки - амоналу, керував операцією інженер-полковник Епов Борис Олександрович. 18 серпня 1941 дві дивізії Вермахту (9-а і 14-я) підійшли до Запоріжжя, Червона армія (8-а, 9-а армія з прикріпленими окремими частинами) була повністю деморалізована і після перших сутичок почала відступ, командування дало наказ на підрив ДніпроГЕСу.
Близько 20:15 пролунав вибух на станції і був утворений пролом понад 165 м, спровокував хвилю заввишки близько 30 метрів, яка змила прибережну міську смугу, хвиля докотилася до о.Хортиці і дійшла до сусідніх міст - Нікополя і Марганця. Хвилі знесли понад 100 000 життів населення, знищили велику частину дніпровського флоту, незліченна кількість людей залишили без дахів над головою.
Частини німецького Вермахту лише спостерігали в біноклі за драмою загибелі тисяч людей.
#Сало с №востями песочница политоты Украина ОРДИЛО Ато Россия патроны Балакучий шинок разная политота политика
Небольшое OSINT расследование происхождения "отжатых" у ВСУ патронов
Зло не дремлет Разведка собирает материалы и выкладывает всё новые и новые доказательства российских преступлений. Дальше будет копи-паста с сутевой частью, картинки для привлечения внимания и ссылки на полный материал.
Любые боеприпасы являются тем ключевым элементом, без которого ведение боевых действий просто невозможно. Все оружейные системы, любых калибров и любых типов, служат только для одной цели – обеспечить целевое использование боеприпасов по назначению – поразить противника.
Патроны. Казалось бы, что в них такого особенного? У каждого бойца они есть и всё что от них требуется – это, по возможности, «никогда не заканчиваться». Но для долговременного ведения боевых действий требуется регулярное и бесперебойное снабжение боеприпасами. На Восточном фронте российско-Украинской войны, функция снабжения сепаратистов боеприпасами целиком и полностью лежит на плечах российских военных снабженцев, так как вряд ли кто-то всерьёз может утверждать, что боевики два года ведут боевые действия с использованием «отжатых у ВСУ» боеприпасов. Россияне вынуждены вагонами завозить стрелковые боеприпасы, поскольку это самый расходуемый материал на войне. С самого начала российской агрессии в Украину начали поставляться боеприпасы, произведённые в РФ после 1991 года.Для начала стоит отметить, что отталкиваться мы будем от маркировочных обозначений на патронной таре, принципы нанесения которой едины и в Украине, и в РФ, т.к. применяются они ещё с советского периода. Основными данными на укупорке, которые мы рассмотрим ниже, это условные обозначения периода производства патронов и их производителей. Эти данные отражаются на укупорке одной строкой и содержат в себе три компонента: номер партии произведённых патронов, год производства патронов (последние две цифры) и условный цифровой код завода-производителя боеприпасов.
Партия, год и производитель указаны на деревянном ящике шифром М46-07-539, где М46 – это партия производства патронов, 07 – год производства, т.е. 2007-й, а 539 – это условный код производителя патронов – Тульского патронного завода.
Август-сентябрь 2014 года. Район Славянска. Украинскими «сумраками» (бойцами ГУР) были показаны сотрудникам контрразведки СБУ несколько пачек трофейных патронов 9х39 СП5, которые не имели никаких маркировочных обозначений, ни на укупорке, ни на гильзах. Однако, стоит отметить, что данные трофейные патроны 9х39 СП5 можно приблизительно датировать и по другим признакам. Эти патроны так же исключительно российского производства, так как патроны 9х39 в биметаллических гильзах производятся только на Климовском специализированном патронном заводе (ранее шифр завода был №711) и период их производства с такими гильзами охватывает порядка 15 лет – со второй половины 1990-х до конца 2010-х. Таким образом, эти патроны так же относятся исключительно к постсоветскому периоду производства.
15 января 2015 года. Штурм пророссийскими боевиками Донецкого аэропорта. Российский корреспондент Семён Пегов телеканала Лайф Ньюс ведёт эфир с территории ДАПа и комментирует действия боевиков непосредственно с места событий.
на видео он «позирует» на фоне российского «цинка» патронов калибра 5,45х39 с пулей ПС производства Барнаульского патронного завода №17 выпуска 1993 года, что как очевидно, никоим образом не может быть «цинком», захваченным у ВСУ.
острый перец армия Украины Max Kolezznikov site.ua песочница #Острый Перец песочница политоты Сало с №востями Балакучий шинок разная политота политика
Впечатления от встречи с НГШ
О том, что блогеры под предводительством Шрайка ходили к НГШ, и о том, что Муженко поведал лидерам украинских мнений, до меня написали практически все присутствовавшие. Я же решил подождать, пока развеется флер генеральского обаяния Виктора Николаевича, и беспристрастно осмыслить увиденное и услышанное. Потому что впечатление о встрече у меня осталось неоднозначное.Перечислять статданные о состоянии армии, приведенные Муженко, я не буду, все желающие уже ознакомились, а многие видели оное состояние воочию. Думаю, мы все давно осознали, что армии у нас не было, а теперь есть. Понятно, что и та армия, которая теперь есть, требует развития, наполнения и вооружения. И что кроме армии, для военных успехов нужны соответствующая потребностям этой армии экономика, инфраструктура и мобилизационный резерв. В общем, в сфере построения армии задач перед страной значительно больше, чем желающих эти задачи решать.
Подробно хочу остановиться на своем восприятии человека, который возглавляет наш Генштаб, поскольку зрад о Муженко гуляет огромное количество, ответственность на нем колоссальная, и необходимо понимать, на своем ли посту товарищ генерал армии, или таки в словах "экспертов" есть зерно истины, и с этим человеком во главе армии мы не победим.
Начну с хороших новостей. Генерал армии Муженко Виктор Николаевич - человек безусловно умный, знающий и вовлеченный, военный в хорошем смысле этого слова. Без обращения к документам и компьютеру оперирует фактами, данными, помнит фамилии, даты, географию событий, подробности операций кампаний 2014 и 2015 годов, которыми командовал, в том числе и находясь непосредственно в поле. Муженко - не кабинетный генерал, и воюет он не по глобусу. Когда НГШ рассказывает, как он наблюдал прилеты Точек-У по Саур-Могиле, или как отдавал приказ открыть огонь по входящим российским колоннам, или организовывал операцию по спасению летчиков сбитого бомбардировщика силами спецназа - то волосы шевелятся на голове, и начинаешь понимать, как мотался вдоль линии фронта и впахивал генерал, который взял на себя ответственность за защиту страны в тот момент, когда для этой защиты не было практически ничего и никого - тут не удержусь, и упомяну, что на момент начала российского вторжения у нас было в готовности к боевым действиям три тысячи человек из списочного состава ВСУ в 187 тысяч. Муженко даже внешне - генерал боевой, он поджар, уверен в движениях и жестах, не носит "генеральское пузо", которое так часто можно увидеть в коридорах Министерства обороны. Научился он и правильной реакции на вскрытие проблем и недостатков - у него нет рефлекторного для большинства "кадровых" ухода в отказ, он признает наличие проблем, а не отрицает их с порога. Старается он быть и открытым, хотя, безусловно, этому его научили недавно, в чем заслуга нового пресс-секретаря с макбуком, и, скорее всего, Бутусова с Цензором. Муженко готов общаться, воспринимать новую для себя информацию, учиться - даже у лейтенантов, даже у гражданских, если необходимо - а это в среде кадровых военных в чинах встречается ой как не часто.
Но, как я и предупредил, впечатления неоднозначные, а посему есть у НГШ черта, которая не дает мне права сказать - "все классно, можем спать спокойно". Муженко - абсолютно не реформатор. Да, он прикладывает огромные усилия к восстановлению боеспособности армии. Да, видит необходимость учений разного уровня, тренировок, обучения офицеров и личного состава, и организует работу в этой сфере. Да, обладает эрудицией в смежных вопросах, и может поставить армейские задачи перед смежными ведомствами. Он даже начал работы по разработке нового боевого устава, который будет учитывать опыт нашей войны, и обещает закончить эту работу в первом квартале 2016 года. Но когда я задал ему вопрос о переходе на стандарты НАТО, что заявлено в главном программном документе армии - Военной доктрине - то Виктор Николаевич с весьма скептичным видом ушел от ответа, рассказывая об опыте нашем, и как натовцы учатся у нас. Возможно, это и так - но любой служивший и служащий видит и понимает, как устарела и неэффективна наша военная машина. Точно так же Муженко не дал ответ о назревшем и перезревшем вопросе построения настоящей территориальной обороне - сфере закрытой для советской военной науки, о том, когда наконец-то срочники перестанут всю свою службу проводить "на тумбочке" и в караулах, что предпринимается для информационной войны. В тех сферах, в которых нет постсоветсткого опыта - нет и движения, ведь натовские подходы все еще не перенимаются.
Возможно, подход Муженко в чем-то и был оправдан, и действительно надо было сначала хоть немного восстановить настоящую боевую готовность, а потом глубоко реформировать армию. Действительно, форсировать двигатель и менять коробку передач у едущей машины Скорой помощи - это не самое оправданное решение. Но мне кажется, время реформировать армию и приближать ее к натовским - уже пришло. И все-таки здесь мне видится иное решение, чем замена Муженко, который, по моему мнению, все-таки на своем посту в 2016 году.
Нам нужна принципиально иная связка министра обороны и НГШ. Пусть Муженко будет Начальником Генерального штаба - и продолжает усиливать армию оперативно и тактически. В конце концов, бессмысленно требовать от человека, который вырос до самого верха в системе, коренного ее изменения, а рисковать заменой по крайней мере решительного вояки на неизвестно кого именно сейчас - не самая эффективная стратегия. А вот на посту Министра обороны мы должны увидеть человека гражданского - открытого, не зашоренного, современного, единственной задачей которого будет реформирование и доведение ВСУ до уровня, например, армии Турции. Во всех аспектах - в организации, в обучении, в системе службы, в калибрах и вооружении. Крайне важно, чтобы у этого министра был мандат, не зависящий от бесконечных коалициад и выборов Верховной Рады - возможно, привязанный к сроку президентства. Ведь министров обороны у нас с 1991 года было восемнадцать - и каденции были столь краткими, что о подготовке и реализации системного реформирования в условиях ограниченных ресурсов речи быть не могло в принципе. Сами натовцы за предыдущие два года неоднократно рекомендовали назначить гражданского министра обороны и сделать министерство более подконтрольным обществу, и работа волонтеров в МО показала, насколько гражданский контроль показан и полезен военному ведомству.
В связке с гражданским министром-реформатором Муженко, генерал-реаниматор, мог бы быть более эффективен. По крайней мере такой вывод я вынес после трех часов общения с начальником Генерального штаба.
Источник
https://site.ua/max.kolezznikov/2914-vpechatleniya-ot-vstrechi-s-ngsh/
#Сало с №востями песочница политоты разная политота политика
Гібридна війна породжує страшні гібридні наслідки. Iнтерв’ю виданню “Дзеркало тижня”. 09 жовтня 2015 р.
— Анатолію Васильовичу, у серпні ви озвучили попередні результати розслідування Іловайської трагедії. Коли очікувати завершення досудового слідства і передачі справи до суду?— Для того, щоб дослідити хронологію щоденних локальних подій, які сталися, а також причини трагедії під Іловайськом, нам знадобився майже рік. Упродовж цього часу, допитавши незліченну кількість людей, і, до речі, досі їх допитуючи, ми встановили картину, яку бачив на власні очі кожен з них. Але для того, щоб встановити ефективність або неефективність дій військового керівництва, треба користуватися документами, які є таємними. Чинний Кримінальний кодекс передбачає, що нам потрібно написати кілометр процесуальних документів, сходити до суду, вистояти в черзі й отримати дозвіл на вилучення таємних документів, після чого їх можна вилучити у Генштабі й військових частинах, щоб переглянути у присутності понятих. Це зайняло багато часу. Але, в підсумку, ми дослідили ці події. Експертиза, до якої на добровільній безоплатній основі були залучені здебільшого цивільні експерти, котрі мають військові знання у сфері стратегії і тактики, відповіла на всі основні запитання.
— Що саме підтвердила експертиза?
— Вона базується на таємних документах, і я не маю права розголошувати її результати. Якщо коротко, то дано оцінку діям усіх відповідальних на той період військових посадових осіб, визначено матеріальні збитки, встановлено й визнано потерпілими всіх убитих і поранених, яких змогли знайти. Водночас я не впевнений, що знайшли всіх, оскільки за тих обставин ніхто не міг проконтролювати повністю кількість залученого особового складу, там було багато добровольців, які ніде не оформлялися. Крім того, експертиза дійшла висновку, що причиною таких страшних втрат і збитків є пряма воєнна агресія РФ шляхом входження на територію України регулярних військ у кількості понад 3500 осіб зі значною кількістю техніки, розпізнавальні знаки якої були перемальовані на українські. Експертиза підтвердила локальні порушення військових статутів та воєнної доктрини, але група слідчих дійшла висновку, що дати повну оцінку винуватості чи невинуватості відповідальних за операцію посадових осіб неможливо без дослідження усього театру воєнних дій у період АТО.
— Навіщо в даному випадку потрібна глобальна картина бойових дій?
— В Іловайську відбулася операція з розблокування та зачистки міста, яка не досягла свого результату. І коли настала критична ситуація, людей потрібно було виводити або прориваючись до них і вводячи резерви, або ж просто відходячи. Я відповідально заявляю, що в той період достатньої кількості боєздатних резервів, які можна було би спрямувати в Іловайськ, не оголивши інших ділянок на передовій, фактично не було. Але для того, щоб встановити це достеменно, треба знову дослідити величезну порцію документів, знову їх вилучити, опрацювати і провести експертизу за театром бойових дій. Якщо ми доведемо, що військові керівники мали реальні можливості підвезти резерви, але цього зроблено не було, можна буде говорити про їхню службову недбалість. Але якщо частини були лише оформлені на папері, а боєздатних підрозділів не було, значить ідеться про відсутність ресурсу. Це дослідження може зайняти місяць, два, три або й чотири, але рано чи пізно ми донесемо результати до суспільства.
— Тобто провина військових керівників може полягати лише у службовій недбалості?
— Так, у недбалості або непрофесіоналізмі. Говорити про якісь умисні кримінальні дії або бездіяльність військового керівництва АТО я не можу, у мене немає для цього підстав.
— Через цю недбалість у котлі опинилася величезна кількість людей. Чому в Іловайськ першими зайшли батальйони Нацгвардії, якщо їхнє завдання — зачистка міста після взяття його армією?
— Міліцейські батальйони і добровольці були некеровані. У них накази віддавалися по телефону. За функціями вони справді призначені для зачистки й охорони громадського порядку після визволення міста, але задум командирів цих батальйонів абсолютно не кореспондувався із задумами ЗСУ. Тому команд військового керівництва підрозділи міліції іноді не виконували. Для військового це — злочин, а для міліціонера — дисциплінарне стягнення з боку його керівника. У той час узагалі воювали “збірні”. Це були військові, перемішані з добровольцями і міліцейськими підрозділами, що набиралися з еліти Майдану, а також інші люди, які хотіли бути героями або “солдатами удачі”. Ми знаємо приклад батальйону “Шахтарськ”, який фактично тільки зайшов в Іловайськ і вийшов з нього. В Іловайську він не воював, а пізніше був розформований за мародерство у той період. Так само зайшов в Іловайськ, оцінив ситуацію і припинив участь у бойових діях батальйон “Азов”. Усе це є у свідченнях, і я готовий буду повністю їх озвучити після проведення повноцінної експертизи. У процесі розслідування Іловайської трагедії з’ясувалося, що там були вперше застосовані окремі одиниці штурмової авіації, які фактично з української праведної і високопрофесійної люті знищили багато колон ворога, який втратив роти й батальйони, що їхали “на навчання” у Ростовську область. Російські десантники, яких ми затримали й оголосили їм про підозру, справді не усвідомлювали, що вони перебувають на території України.
— Цих десантників захопила 51-ша бригада ЗСУ 23 серпня 2014 року. Її бійці кажуть, що одразу передали інформацію до Генштабу, разом з документальним підтвердженням того, що ці затримані є військовими регулярної армії РФ. А начальник Генштабу каже, що до 24 числа інформації про вторгнення не було.
— Зараз уже можна розповісти про те, що єдиної системи зв’язку, навіть на рівні взвод—рота—батальйон, тоді не було. Були рації, мобільні телефони, що завгодно… На той момент був повний хаос, і я вимушений це визнати. 51-ша бригада здійснила подвиг, затримавши цих десантників. Наші воїни потім самі потрапили в полон, але перед тим вони встигли віддати росіян для процесуальних дій. Усіх військовх РФ було допитано, їхню належність — підтверджено, а згодом їх обміняли на 200 українців. І це було дуже правильне рішення.
— Я не про військових, я про штаб. Начальник Генштабу ЗСУ Віктор Муженко в інтерв’ю The Independent розповів, що “90% інформації від розвідки було фейком”, а тому штаб не був упевнений у вторгненні РФ.
— На той момент розвіддані надходили з різних джерел, які не були перевірені. Бойової фронтової розвідки, котра повинна йти на 50—60 км уперед від лінії зіткнення, не було. Тепер вона вже є, є полки спецназу Головного управління розвідки, а тоді були окремі підрозділи, які не мали одного локального завдання і комунікації між собою.
— Коли саме, за твердженням свідків, інформація про російське вторгнення надійшла у Генштаб?
— До штабу сектора “Д” вона надійшла 24 числа. Але фактично на той момент неможливо було зрозуміти, хто кому брат, друг або агент. Комунікації немає, населення поховалося, весь час якась стрілянина. Усі ходять в однаковій камуфльованій формі, їздить техніка з розпізнавальними знаками української армії. Як у таких умовах ідентифікувати росіян? Ще є така річ, як паніка. На хвилі паніки цілі підрозділи почали зніматися з місць без команди. А для того, щоб зібрати підрозділ на заміну, треба розробити задум, підписати його, узгодити зі штабом і віддати команду. Так написано в статуті, але війна диктувала зовсім інше. На момент, коли 5-й батальйон “Прикарпаття” зі зброєю побіг з-під Іловайська, по всіх містах на їхньому шляху, від місця дислокації і до Києва включно, ми нарахували лише 168 озброєних бійців, які могли б їх зупинити і розвернути або замінити на позиціях. Лише 168 замість 362, які втекли. Це була авторемонтна рота, залишки службовців “Беркута”, які не зрадили, “Сокіл” і кілька десятків бійців Військової служби правопорядку. Зі стрілецькою зброєю. І це — лише один батальйон. Я поки що не говоритиму про інші, зокрема і з ЗСУ. Загалом ми маємо 16 тисяч справ про дезертирство за весь час проведення АТО. Із цих 16 тисяч дезертирів міліція знайшла 344 особи.
— 168 людей на заміну по всій території України від сходу до центру? Чому так мало?
— Ми не були готові до війни. Я вже казав, що росіяни ретельно її спланували. Вони прорахували все, починаючи від кількості свого особового складу і завершуючи технікою, яку могли палити сотнями, бо в них на складах накопичилася величезна кількість застарілого озброєння. Їхня розвідка порахувала все, що в нас є. Єдиним фактором, якого вони не врахували, були волонтери, котрі на той момент забезпечували державу на 60—70%. Вишколеної, злагодженої армії в нас не було. Були героїчні вчинки українців. Те, що ми вистояли в таких умовах, я взагалі вважаю Божим провидінням.
— Нещодавно розпочався судовий процес у справі затриманих військових ГРУ ЗС РФ Євгена Єрофєєва і Олександра Александрова. Чи достатньо у прокуратури доказів для того, щоб справа не розвалилася?
— По-перше, я відповідальний за фаховість своїх слідчих. По-друге, є доконаний факт вчинення злочинів зі смертельним наслідком для наших бійців. По-третє, ми вжили максимальних заходів для здобуття доказів і правильного їх документування, оскільки вирок цим ГРУшникам, а він обов’язково буде, має стати основою судових документів, які ми передамо до міжнародного трибуналу.
— Якого строку ув’язнення прокуратура для них проситиме?
— Прокурор має визначитися після оцінки доказів та позицій сторін, тому я не можу зараз чітко сказати, яким буде строк. Але процесуальне рішення полягає в тому, що ми будемо просити максимального строку за умисну участь у веденні гібридної війни. Як ви знаєте, російський військовий Володимир Старков, який, до речі, не вбивав, отримав строк на рік менший від максимальної санкції за інкримінованою йому статтею (14 років ув’язнення. — Ред.).
— Чи вважаєте ви правильним, якщо Єрофєєва, Александрова чи Старкова обміняють на Надію Савченко, Олега Сенцова, Олександра Кольченка або інших незаконно утримуваних у Росії українців?
— Тільки після винесення вироку, до вироку це неможливо. Росія є учасницею міжнародного права, тому, якщо цих людей засуджено і передано, Росія повинна забезпечити відбування покарання своїми громадянами, які вчинили злочини на території іншої держави.
— Мій колега, який днями в черговий раз повернувся з зони АТО, сказав: “Наша армія поступово перетворюється на Клуб веселих і кмітливих: веселі п’ють, а кмітливі знімають гроші з контрабанди”. Також колеги кажуть, що наш так званий постконтрабандний синдром буде складнішим, ніж свого часу в Афганістані, бо там лише командири переправляли діаманти й гроші з “вантажем 200”, а в нас до злочинних схем повально залучається особовий склад. Це може призвести до появи великої кількості кримінальних злочинців, які, проте, справді героїчно воювали. Як ви будете притягувати їх до відповідальності?
— Гібридна війна породжує страшні гібридні наслідки. Не можна вдень воювати, а вночі грабувати. Комерціалізація війни, відсутність невідворотності покарання для порушників закону призводить до того, що ніхто нічого не боїться. Когось затримують, ми щось розслідуємо, але немає жодного вироку суду, оскільки судді бояться ухвалювати рішення. Хоча іноді суддівські рішення бувають дуже спірними. Я не розумію, чому командир роти “Беркута”, який покривав Антимайдан і в Маріїнському парку до смерті катував учасників Євромайдану, — під домашнім арештом, а Юрій Сиротюк (член партії “Свобода”, заарештований у результаті заворушень під парламентом 31 серпня 2015 р. — Ред.), який бив по щиту міліції, зневірившись у системі державного управління, — заарештований. У діях кожного з них є свій склад злочину, але закон повинен бути рівним для всіх.
— Повернімося до контрабанди. Затриманого за підозрою в ній комбата 1-го батальйону 28-ї бригади ЗСУ Приморський суд Одеси відпустив під заставу. Чи готуєте ви повідомлення про підозру ще комусь із цієї бригади?
— Ми абсолютно переконані в наявності достатніх доказів, щоб направити кримінальне провадження до суду. Зараз ведуться інтенсивні слідчі дії, дуже невелику частину доказів я озвучив публічно, з дозволу слідчого. Рішення про арешт було б законним, але його змінено на особисте зобов’язання з’являтися до слідчого. Причиною цього став шалений тиск, який чинили на суд масово присутні там колишні військовослужбовці 28-ї бригади, одеські волонтери та інші особи, що фактично штурмували будівлю суду. Вони захопили перший поверх, довелося переносити засідання на другий. Троє суддів узяли самовідвід, зі страху перед судом Лінча в разі арешту цього керівника підрозділу. Я не можу їх засуджувати, адже в цьому випадку держава не змогла забезпечити захист тих, хто мав винести рішення.
— Чи не збираєтеся ви перенести розгляд справи в інший суд?
— Для того, щоб унеможливити в подальшому такі речі, я своїм рішенням забрав провадження до Головної військової прокуратури в Київ. Слідчо-оперативну групу посилено, і я думаю, що невдовзі нам буде що повідомити суспільству. Я не хочу озвучувати матеріали розслідування, але коли ми затримали ті 10 автомобілів, була збройна протидія з боку військових, і нам довелося залучати додаткові підрозділи для захисту і розблокування слідчої групи.
— Затримані товари заарештовано?
— Так, за рішенням суду автомобілі і товар заарештовано. Він там був різноманітний. І ще більш-менш зрозуміло, коли це продукти, але коли йдеться про алкоголь, тютюнові вироби і досить специфічного призначення медикаменти, то це — пряме сприяння сепаратизму. Комерціалізація війни — це співпраця з сепаратистами, тому що не можна проїхати з нашого боку без згоди тієї сторони, а отже — з тією стороною є контакт. Тому про підозру оголошено як в організації незаконного в’їзду на окуповані території, так і в сприянні та фінансуванні тероризму, і це — дуже тяжкі статті.
—Які основні версії розслідування розстрілу зведеної мобільної групи Ендрю на Луганщині?
— Як людина, яка понад 20 років працює у прокуратурі й СБУ, мушу визнати, що ця справа надзвичайно складна. Вона має феноменальну детективну інтригу, як би цинічно це не звучало. Вважаю недоцільним озвучувати версії до здійсненого слідства, але можу сказати, що з п’яти версій у нас залишилося дві. Для відновлення всієї хронології події було пророблено шалену роботу, починаючи від розмінування місця інциденту до проведення експертиз. На поліграфі допитано всіх, хто був на місці події одразу після розстрілу групи, а також усіх, кого покійний Андрій Галущенко згадував в інтерв’ю. Це керівник ВЦА Луганської області Георгій Тука, його заступник Юрій Клименко, військові, командир 92-ї бригади, очільник луганської міліції Віталій Науменко…
— Науменко сам сказав в інтерв’ю, що він відмовився проходити поліграф…
— Спочатку він відмовився, оскільки допит проводився у цивільному приміщенні, але згодом, з другої спроби, був допитаний. Можу сказати, що інформація, яку повідомляв голова військово-цивільної адміністрації Тука щодо підозри стосовно силовиків, за результатами слідства не підтверджується. Я маю на увазі Науменка і Юрія Юрійовича (Клименка. — Ред.), якого згадував Ендрю…
— А те, що до розстрілу могли бути причетні військові 92-ї бригади?
— Я не буду це коментувати.
— Ви знаєте, що невдовзі після розстрілу було викрадено військового з цієї бригади з позивним “Мураха”. Він стверджує, що це зробили співробітники СБУ, які катували його з метою вибити зізнання у розстрілі групи Ендрю, але згодом відпустили, бо нічого не вибили.
— Я читаю соціальні мережі, але військова прокуратура не є пожежником для всіх злочинів на території держави. Хто сказав, що це СБУ? Якщо є відповідне звернення про перевищення повноважень працівниками міліції, це розслідується луганською прокуратурою.
— На якій стадії зараз розслідування злочинів групи бійців батальйону “Торнадо”?
— Слідство завершено, тиждень тому матеріали було надано для ознайомлення захисникам і всім підозрюваним, продовжено строки тримання під вартою. 7 жовтня, як ви знаєте, під час спроби затримання було знищено ще одного бійця роти “Торнадо” на прізвисько Товстий, який вчинив збройний опір. Міліція діяла абсолютно законно, на місці події виявлено міни, багато гранат, набої, снайперську гвинтівку, викрадений автомобіль та інші матеріальні цінності, про які раніше повідомляли потерпілі. У підсумку маємо дев’ять заарештованих, одного загиблого і ще вісім — у розшуку.
— Бійці “Торнадо” досі перебувають на базі під Києвом, недорозформовані й зі зброєю?
— Це запитання до МВС. Хочу наголосити, що не всі службовці роти “Торнадо” підозрюються у вчиненні злочинів. Там служили і справжні міліціонери, люди з вищою освітою. Але була група, фактично банда, що складалася з раніше засуджених осіб, які з різних причин отримали міліцейські погони. Хочу також наголосити, що інформація про переслідування підрозділу “Торнадо” нібито за його бойову або антиконтрабандну діяльність не відповідає дійсності. Підрозділ “Торнадо” не брав участі в жодних бойових діях на території Луганської області від самого моменту створення. Його функцією було патрулювання окремих населених пунктів — Лисичанська, Привілля, до Сєверодонецька доїжджали. І частина підрозділу, маючи повноваження співробітників МВС, чинила злочини проти мирного населення, в тому числі катування з особливою жорстокістю. Є також підозра, що й убивали, оскільки багато людей зникло.
— Чи розслідує військова прокуратура перестрілку в Мукачевому з участю бійців “Правого сектора”?
— Ні, бо це не віднесено до категорії воєнних злочинів. “Правий сектор” — це парамілітарне збройне формування, яке не є інтегрованим у жодну офіційну державну правоохоронну структуру, і яке, згідно з кодексом, стоїть поза законом. У даному випадку йдеться про злочин, пов’язаний з порушенням правопорядку, а за дотримання правопорядку на території України відповідає МВС.
— Але ж ви маєте розслідувати злочини серед силовиків. Наші джерела в силових структурах кажуть, що ні про яку контрабанду цигарок там не йшлося. Ішлося про переділ сфери вироблення та трафіку наркотиків між місцевими службами СБУ і МВС.
— Цю справу розслідує головне слідче управління, і я не можу бути процесуальним керівником. Але свою позицію щодо причини я маю. Причина полягає у нереагуванні міліції на реальні загрози, неможливості або небажанні запобігти проблемі. Заплющування очей на наявність великої кількості людей зі зброєю у глибокому тилу призвело до некерованого насильства, яке набуло форми організованого бандитизму саме в Мукачевому.
— Поговорімо про корупцію серед силовиків. Як просувається розслідування справи проти заступника начальника регіонального департаменту військової контррозвідки СБУ, якого було затримано на колегії відомства з хабарем у кишені?
— Слідство очікує легалізації матеріалів негласних розшукових дій, які має надати СБУ, після чого матеріали справи буде надано підозрюваному для ознайомлення. Усі епізоди майже закінчено.
— Йому інкримінують отримання постійної незаконної вигоди зі своїх підлеглих та прикордонників. Можна зараз уже назвати речі своїми іменами і сказати, що він вимагав з підлеглих “відкати” за надання їм можливості безперешкодно отримувати хабарі на кордоні?
— Справді, цей старший офіцер організував, примушував і отримував незаконну матеріальну винагороду від прикордонників. Нині ми вирішуємо питання щодо відповідальності прикордонників, які щомісячно систематично приносили невідомо звідки взяті кошти для того, щоб він не створював їм перешкод у їхній незаконній діяльності.
— Так, а ви офіційно можете сказати, звідки вони брали ці кошти?
— Зрозуміло, що не з неба. Вони були також отримані з когось у вигляді хабара. Ми встановили особи цих прикордонників, тепер треба зібрати достатньо доказів для оголошення їм про підозру. Майже всі фігуранти — офіцери. Ми маємо повне сприяння з боку СБУ, є також порозуміння з керівництвом Прикордонної служби, зокрема з відділом внутрішньої безпеки.
— Є інформація, що військова прокуратура зацікавилася певними угодами Укроборонпрому, але на ваші запити там відповіли, що документи. які потрібні для розслідування, мають гриф “таємно”. Чи можете ви вести розслідування в таких умовах?
— У нас тепер немає функції загального нагляду, як раніше, коли можна було запобігти якимсь речам перевіркою документів. Ми отримуємо дозвіл суду на виїмку документів або обшук, переглядаємо їх, проводимо експертизи і розслідуємо. Хочу сказати, що Укроборонпром надзвичайно потужно почав розгортатися після свого напівсонного і знищеного стану, в якому перебував при Януковичі. Нині ми бачимо, що працюють заводи, і армія оснащується, навіть не маючи тепер можливості отримувати комплектуючі передусім з Росії. Але є й зрадники. Днями Апеляційний суд Львівської області залишив у силі арешт з можливістю внесення застави у 30 мільйонів гривень для директора Львівського бронетанкового заводу, який зробив “дельту” і через фіктивні підприємства за шахрайськими схемами привласнив кошти, виділені на ремонт бойової техніки у зоні АТО. Крім того, суд заарештував ще одного ділка, приватну особу з Івано-Франківської області, з можливістю внесення застави у 20 мільйонів гривень. Той узагалі примудрився підробити документи і вкрасти у центрі Франківська 12 га землі в Міноборони. Розумієте? Виносяться рішення не про застави в тисячу гривень чи мільйон, які може заплатити будь-який злодій, а йдеться про непомірну суму — щоб сидів і відшкодовував.
— Ви кажете, що Укроборонпром надсадно працює. Але, наприклад, держзамовлення Міноборони за 2014 рік досі не виконано, тому що угода між МО і Укроборонпромом укладалася за курсом 8 гривень за долар, за цим же курсом пішла передоплата, а тепер МО має компенсувати курсову різницю за угодою або недоотримати продукцію. Хіба зрив поставок в умовах війни не вважається злочином? І чи нестиме хтось за це відповідальність?
— У нас — не Радянський Союз, де зрив поставок вважався саботажем і винних у цьому розстрілювали на місці. Жодне держзамовлення в Україні ніколи не виконувалося на 100 відсотків, бо не завжди ті, хто замовляє, усвідомлюють практичні можливості. Представники Міноборони, які минулого року підписували угоди, не врахували реального стану економіки, не змогли передбачити такої девальвації національної валюти. Усі договірні умови, які виконуються або не виконуються підписантами, є цивільно-правовими відносинами. Є юридичний департамент МО, він має право звертатися до господарських судів, ми також зверталися в інтересах МО з позовами щодо окремих підприємств Укроборонпрому. І щодо невиконання я би з вами не погодився. Багато чого зроблено, За рік-півтора з нічого створено армію.
— Це правда, але багато чого зроблено абияк. Наприклад, ситуація з поставками “саксонів”, які надійшли без інструкцій, документації та запчастин. Якісь скарги з цього приводу вам надходили?
— Я не готовий це коментувати, оскільки є замовник, є виділені кошти і є ті, хто приймає це оборонне замовлення. Вони — на озброєнні в Міноборони. Але я не думаю, що ці автомобілі могли приїхати без документації.
— Чи вбачаєте ви корупційну складову у призначенні директорами держпідприємств, які укладають угоди з Укроборонпромом, дітей та однокласників його керівників? Наприклад, директором держпідприємства “Паллада” є Пінькас, батько якого працює заступником гендиректора Укроборонпрому. Син іншого заступника, Пащенка, є керівником ДП “Фед”.
— Моя сестра працює у Верховній Раді народним депутатом. То виходить, вона мене пролобіювала?
— А племінника вашої дружини призначено виконувачем обов’язків керівника “Укравтодору”…
— Його вже звільнено, там призначено керівником іншу людину. Якщо ми розглядатимемо всі питання з погляду сімейності, то в нас ніхто ніде не зможе працювати. Ефективність кожного визначається тим, що він робить. Зробив щось? Добре. Неефективний? Проводиться заміна управлінським рішенням. Лобіювання, так само як і корупція, є в усьому світі, тільки вона має різні форми. Мені один товариш розповів трохи цинічний анекдот про те, що всі туристи на курорті пісяють у басейн. Але одні це роблять усередині, а інші — з бортика. Так само і з корупцією: у нас це інколи дуже нахабно роблять з бортика, а за кордоном — у басейн.
Балакучий шинок #Сало с №востями песочница политоты крым электричество трындёжь разная политота политика
Если не ошибаюсь, ситуацию вокруг "энергомоста" уже разбирал пользователь vivisector, но теперь в виде видео с графиками и цифрами:
песочница политоты Балакучий шинок #Сало с №востями ДНР Мысли вслух разная политота политика
Деления на ноль.
Последнее время все чаще стали появляться сообщения из Зоны о ликвидациях разнокалиберных полевых командиров. И многие воспринимают эти новости с воодушевление:"Пусть друг друга мочат. Нам это на руку. Скоро Зона рухнет."Хочу высказать свое мнение по этому поводу.
Думаю, что радоваться слишком не стоит, и вот почему.
(Далее сугубо субъективные размышления)
Ликвидации происходят по двум причинам.
Первая - это контрабанда в РФ. Сформировались мощные ОПГ со связями в Украине, Зоне и РФ. Отмороженость и жестокость которых превосходит все, что мы видели в 90-е годы. Контрабанда оружия и наркотиков в РФ, очевидно, превышает допустимые нормы.
(Краткое отступление: возможности химических предприятий Зоны и достаточное количество специалистов позволяет производить или перерабатывать наркоту в промышленных масштабах). Плюс левые потоки (конкурентные к бизнесу "руководства" Зоны) металлолома, оборудования и других не криминальных товаров в РФ. Естественно "законно" или уговорами таких людей не образумить. Единственная возможность - физическое уничтожение.
Здесь для нас больше минусов чем плюсов. Конечно сам факт таких проблем не может не радовать, но решительность и возможности спецслужб настораживают. Они могут силой переключить поток в нашу сторону. Даже при том, что рентабельность такого бизнеса в сторону Украины ниже и связи с контрабандистами на нашей стороне значительно слабее. Если принять во внимание, что с оружейным бизнесом наши провоохранители кое-как научились бороться, то поток дешевой наркоты - это реальная долгосрочная проблема. То есть сам факт убийства главаря одной из банд не меняет ситуацию для нас в лучшую сторону. На его место придет другой. Кандидатов там достаточно.
Вторая причина - излишняя самостоятельность или принципиальность некоторых полевых командиров. В Зоне создалась ситуация, когда "задор уже не тот, но автомат заряжен." И некоторые "идейные" или просто обиженные командиры увидев, что раздел сфер влияния прошел без их участия, бросились обличать "соратников" в предательстве и прочих грехах. При этом показательно демонстрируют неподчинение.
Устранение таких "борцов с фашизмом", к сожалению, тоже плюсов не несет, как может показаться на первый взгляд. Причины в следующем.
- Они не являются великими полководцами, реформаторами. Они ничего не решают.
Их место легко займет следующий.
- Факт устранения не деморализует "ополченцев". Отношение к этому как к природному катаклизму: "Жалко мужика, все под Богом ходим." Самый показательный пример - это убийство Мозгового. Командира самого крупного отряда на тот момент. Единственная реакция - видео ролик и пара постов в соцсетях.
- Отношение гражданского населения на подобное событие полностью безучастное. Все всё понимают. Шутками про "ДРГ карателей" обсуждают цены в магазинах, аварии водопроводов и т.д.
А вот минусы присутствуют.
- Беспрекословное подчинение подразделений штабу РФ в Зоне выводится на такой уровень, что по приказу эти батальоны готовы пойти в штыковые атаки на пулеметы. Даже понимая бесперспективность плана. Правда "боевой дух" тогда быстро падает и количество дезертиров резко увеличивается. Но краткосрочно они могут нанести большой вред и подготовить плацдармы для регулярных войск. Пример боев за ДАП - пример этой тактики.
- Централизация не позволяет командирам наладить настоящий русский дерибан матпомощи и бюджетных средств.
Пишите свои мысли.
Уот-так-уот.
#Сало с №востями песочница политоты Украина крым росия окупанты разная политота политика
"Бескровная" аннексия автономной республики Крым
У России существует множество мифов о Крыме Самым свежим можно считать миф о том, что Крым был оккупирован абсолютно без кровно.
Тут же хочется вспомнить следующую новость:
В Крыму при штурме украинского 13 фотограмметрического центра Управления центрального военно-топографического и навигационного Главного управления оперативного обеспечения Вооруженных сил Украины так называемой самообороной убит украинский военный, еще двое ранены.
Минобороны сообщило фамилию погибшего - Какурин С.В. Он был убит прямым выстрелом в сердце. "Выстрелами в область шеи и руки были ранены капитана Федуна В.А. Еще один украинский военнослужащий получил тяжелые травмы ног и головы от ударов дубинками , арматурой и другими предметами", - сообщает пресс-служба Минобороны.
"Штурм проводил российский спецназ, его "подстраховывали" бойцы бандформирования (т.н. "самооборона"). Выстрел на поражение был произведен со стороны "самообороны", - написал Тымчук.
Или вот такую:
Майор украинской армии Станислав Карачевский был убит российским военнослужащим возле общежития в крымском населенном пункте Новофедоровка в ночь на понедельник.
Если убийство из первой новости вообще не расследовалось, то из второй было объявлено, что убийство явилось следствием "самообороны". Но, что характерно, виновный не понёс никакого наказания. Кстати, о "самообороне", но не о самозащите, а о так называемых "стихийно возникших отрядах":
Проукраинские активисты, выступавшие в 2014 году в Крыму за территориальную целостность Украины, рассказали об организации отрядов «самообороны» на полуострове.
В вечернем эфире Радио Крым.Реалии координатор движения «Евромайдан-Крым» Сергей Ковальский отметил, что «попадание в руки к «самообороне» по сути своей обозначало попадание в плен и пытки».
«С Андреем Щекуном и Анатолием Ковальским (активисты крымского Евромайдана – КР), вообще, интересная история, ведь они попали в руки сотрудников милиции, которая на железнодорожном вокзале в Симферополе находится. Эти сотрудники милиции, официальные лица, передали их в руки этих ГРУшников, неизвестных «самообороновцев», которые потом держали 11 суток в плену их, пытали», – рассказал Ковальский.
В оккупированном АРК людей могут выкрасть среди белого дня и не факт, что его потом найдут живым, а если и найдут живым, то скорей как фигуранта какого-нибудь очередного "дела о террористах":
Больше информации по ссылке.
Даже беглого взгляда на фамилии указанных лиц достаточно, чтобы увидеть тенденцию - в основном пропадают крымские татары. Крымские татары пытаются бить тревогу, но это не мешает России их душить и дальше, прям как в 1944-м:
В представительном органе крымских татар опасаются массовых преследований на полуострове в случае запрета Меджлиса.
«Вынесение судом запрета на деятельность Меджлиса не только станет откровенным пренебрежением международного права, это откроет возможность для уголовного преследования тысяч представителей коренного народа Крыма. Самосознания и самоидентификация крымских татар как коренного народа Крыма и, соответственно, требование признать и обеспечить права крымских татар как коренного народа в Крыму станут основанием для юридических и неюридических преследований за «экстремизм», – говорится в сообщении.
Если украинцам есть куда бежать или их пытаются ассимилировать, то для крымских татар ситуация "за нами Москва" (в смысле отступать некуда). Пока в оккупированной АРК создают ручные крымско-татарские организации и каналы ведётся активная борьба с Меджлисом и в частности инициирован его запрет:
И опять же, что характерно для российского "правосудия":
«Нам только сегодня, по прошествии четырёх суток, выдали обещанные документы по иску против Меджлиса. Четверо суток из семи потеряны для работы. И это после того, как прокурор на суде выразила подозрение о нашем намерении затянуть рассмотрение её иска, когда мы попросили десять дней на ознакомление», — написал Джелял.
Ссылка >>>
До этого пытались объявить Меджлис экстремистами:
Члены Общественной палаты РФ, зампреды комиссии по гармонизации межнациональных и межрелигиозных отношений Максим Григорьев и Альбир Крганов обратились к генпрокурору РФ Юрию Чайке с просьбой проверить на наличие экстремистской составляющей в деятельности незарегистрированной общественной организации «Меджлис». Как заявляют общественники, эта организация сохранила свое влияние в Крыму и Севастополе, где ведет политику запугивания крымских татар, которым рекомендует отказаться от работы в органах госвласти РФ, а также общественных организациях, включая Общественную палату.
Ссылка 1
Ссылка 2
"Антитеррористическая комиссия" полуострова выродила интересный комментарий:
- Это политический момент, и здесь уже как будет принято решение, так мы будем действовать. Это не зависит от нас, - отметил руководитель аппарата «Антитеррористической комиссии Республики Крым» Александр Булычев в ходе пресс-конференции в Симферополе.
Кстати, в оккупированной АРК создана также ручная "украинская" организация:
К списку национальных общественных организаций Крыма на сайте "государственного комитета по делам межнациональных отношений и депортированных граждан" прибавилась некая "Украинская община Крыма", зарегистрированная в селе Донском Симферопольского района.
Согласно информации сайта, председателем данной организации является Олег Усик. Этот же человек возглавляет первичное отделение партии "Единая Россия" в Донском.
В декабре 2015 года Усик попал в списки антисепаратистского сайта "Миротворец" как "изменник родины, пособник оккупантов, коллаборант".
Заодно пытаются поубрать украинское присутствие:
«Судьба музея Леси Украинки в Ялте – под большим вопросом. Меня волнует, в каком состоянии будет работать этот музей и останется ли он там, может, оставят там комнату или что-то такое, но самого музея может не стать...Я допускаю, что музей восстановят, но он будет с другой концепцией, например, музей российской культуры с вкраплением, как называют, народов России. Музей Леси Украинки, каким он был, хотя бы на уровне отделения, думаю, что не откроют», – рассказала Светлана Кочерга.
Формально музей закрыт из-за рухнувшего потолка.
Представитель администрации Севастополя, подконтрольной Кремлю, председатель Гагаринского муниципального округа Алексей Юрусов считает возможным убрать памятник украинскому поэту Тарасу Шевченко с проспекта Октябрьской революции – одной из главных магистралей города. Об этом он заявил в интервью газете «Севастопольский улей».
Это уже не первая попытка вытравить всё украинское из АРК >>>
Вроде выродил. Если где помарки - звыняйте :)
Балакучий шинок #Сало с №востями песочница политоты разная политота политика
Цікаве читання до ночі.
Ну от і прорвало чирячок у Мукачевому. Пан кучерявий, півтора роки розмазує тонкий шар закордонного йоду, по ураженій совковим сифілісом неньці, сором’язливо заліплюючи найбільш гнилі місцини солодким пластирем 5 каналу. Маючи досвід у розподілі пляшки лікеру—на 100 коробок бамбонів, пан керманич давно вставив інструкцію застосування у золоту рамочку (для закордонних ревізорів) і справа йде до йодної сітки, цілющі властивості якої довів ще пан Кашпіровський.
Дипломатичний хист пана Солодкого, дозволяє вмовляти самого себе на компроміси. Перемагаючи внутрішній протест, він запевнює себе, що якщо класти шар йоду тонше, то півпляшечки шарового зілля—можна покласти у кишінку. Повертати настійку закордонцям, усе одно не йому, а врятованим ним українцям. Юдейський спаситель древніх укрів, від сатанинської чуми північного сусіда—має право на скромне винагородження. «Нічого особистого, просто бізнес»,--без кінця передивляється він оскароносний епізод улюбленого кіна. Вечорами він, нап’явши капелюха Наполеона, роздивляється спасителя України у люстро, не забуваючи при цьому увімкнути в кишені диктофона ЗМІ—для того щоб горді, але наївні українці почули про черговій виток люстрації.
Люстро тримає пан головний міліціянт, той що вже почав натягувати поліційні сподні на червоні лямпаси старих, міліційних. Він повертає дзеркало під потрібними кутами, щоб лити світло на велич та красу Ґаранта і лишити в тіні усілякі недоліки та Ґанджі. Ліва не поборе праву, каже наш мудрий нарід, та пан охоронець українства--провів дитинство серед карпат Азербайджану, тому не чув такого вислову. Подекуди він збільшує ракурс люстра, та люструє свою злодійкувату міліційну правицю, чесною поліційною лівою. Головне щоб не було видко, що обидві руки ростуть із однієї гузиці країни Рад.
Окрім фокуса з руками, наш жовто-блакитний Горинич, інколи влаштовує театральну боротьбу, між трьома своїми головами, демократично надав кожній поганяло окремої гілки влади. У вікно телевізора, в яке з палацу на Печерських пагорбах визирає чудовисько (задля спілкування з народом), кожна голова виглядає окремою субстанцією. «СЛАВА УКРАЇНІ»,--кричить середульша голова, б’ючи бутафорським молотом ліву. «СМЕРТЬ ВОРОГАМ»,--переносить удар паперового серпа ліва, на праву.
Праву голову виконавчої влади, слід розглянути уважніше. Безпосередньо перед подіями Майдану, папєрєднікі теперішнього Ґаранту, виростили на ній крайній правий ріг. Маючи на меті розколоти крихкий український світ--наш північний байстрюк, здобрював зародок рогу ще з помаранчевої революції. Взагалі, вражаюча кількість розтиражованих патріотів, пройшла в Раду прямо з сепаратистських з’їздів Слов’янська , наприклад шанований пан Семенченко, який до болю нагадує молодого гульвісу Тараса (плачу від такої патріотичної втіхи та готовий вибачити йому за таку подібність будь-що)…..
Ультраправий ріг, має на кінці новітню зброю, у вигляді тризубу. Завдячуючи цій зброї, крайні праві користуються неабиякою популярністю у пересічних громадян. Незважаючи на шалену популярність, ультраправі не пройшли у Раду. Тоді ультрики вирішили збільшити чисельність гнівних, патріотичних гасел у соцмережах. Кількість репостів цієї титанічної праці, наштовхує останніх на самоуповноваження себе деякими правами. Підставою для уповноваження себе караючою функцією від народу, вони вважають документи типу: «Я воював», «В мене дідо з УПА», «Мої побратими гинуть» і найголовніше « Та я на Майдані кров проливав». Цих патріотів видко здалеку, вони завжди ходять загонами, в мілітаристському шматті і мають до біса впевнений вигляд. Нехай панство, не дай Панбіг, не запідозрить паралелі з СА (Sturmabteilung).
Окрім виконання головної ролі межиголового борця, крайній правий ріг прагне—перекришувати дахи злодійського бізнесу ригів. Справедливо вважаючи, що настав час кришувати злодіїв патріотам, а не усіляким російськомовним запроданцям. Нарешті , на 23 році незалежності України—настав час відділитися від північної зони, та зробити аналогічну їй автаркію, на рідних теренах. Тут постає зловісна тінь, своєчасно пірнувшого в морок пана Бені.
Триголова гідра комунізму, бачить на меті перефарбування України у жовто-блакитний, зберігаючи при цьому саму сутність радянського фашизму. Пропаганда, брехня та популістські патріотичні лозунги закликають укропів згуртуватися навколо зовнішнього ворога, та забути про внутрішнього. Українці мають щастя, що совок за 23 роки (враховуючи ментальну неспроможність укропів домовлятися між собою), не зцементувався в одних руках, як у північних ісконних підданих царизму.
На цей раз, у Мукачево, хлопці забули сповістити своїх адептів, про спецоперацію по спасінню України, як робили до цього завжди. По всьому, бандерівські гени попередили, що усе піде не по схемі і тому вони пожаліли прихильників, вирішивши віддати назагал ситуацію, лише після порогані. Шанувальники вже оцінили цей крок, мотивуючи першість заяви пана міліціянта, спланованою пасткою.
У соцмережах вже стоїть Ґвалт, не змовлюючись між собою—північні барани, голосять разом з нашими, тільки підтверджуючи гіпотезу про лишню хромосому. Особисто я, не вбачаю в цій ситуації нічого поганого для України, нехай павуки жеруть одне одного, для слоїка це навіть краще. Увесь цей цирк Кобзонів, нагадує мені події у Німеччині, знов прошу пробачення у товариства. Згадую конфлікт Гіммлера та пана Рьома. Невже знову буде ніч довгих ножів? Маю надію, що переможе таки народ, а не популісти, які грають на реваншизмі та імперськості українців. Так, так,товариство—імперськості, вже не вперше бачу заклики завершити війну у Москві і такі заклики масовані. В соцмережах, я маю багато друзів росіян, так от 6 з 10 укропів, навіть не намагаючись зрозуміти позицію москвичів—просто геноцидять іх за місцем проживання, що є безсумнівним початковим фашизмом (розстріляти усіх, а потім подивимся).
Вкотре наголошую, що українці, чомусь ототожнюють совок із Рашкою (чим вводять північних баранів просто у екстаз), забуваючи, що самі провисіли у ньому 70 років, та мають ті ж примарні уявлення про демократію. Читаю безліч закидів проти ліберастії та м’якотілості, чекайте—хіба не заради свободи відбувся Майдан? Чи панове вважають, що закрутивши гайки свободи, влада потім захоче розкрутити їх? Хіба не вистачає досвіду сєвєрян, які самі запрошують владу відшмагати себе?
Ще раз повторю, Україна, воює не з Кацапстаном, а з брехливим та злодійкуватим совком—і те що його більше на півночі, не означає, що треба закрити очі на укросовок. По великому рахунку, моя війна з кацапами скінчиться у той самий момент, коли скінчаться бойові дії. Далі нехай хоч хороводи водять—навколо свого хуйлоликого ідола, мені байдуже. Я солідарний з кацапами у одному питанні: мене більше цікавить «Чьо там у хахлов» ніж «Чьо там у кацапів». Майдан почався не з війни з росією, а війни з малоросами та хохлами, елітна частина яких сидить у Кремлі. Отож доста того, щоб випенделити їх з Банкової. А у Кремлі нехай сидять—то справа москалів а не моя. Тим паче що сидять вони на руку Україні, як і наші хахли—на руку Кремля.
(http://kym-garbyz.livejournal.com/)
#Сало с №востями Евромайдан Оскар документальный фильм Балакучий шинок разная политота политика
Фильм о Майдане "Зима в огне" номинирован на "Оскар"
Фильм израильского режиссера Евгения Афинеевского и студии Netflix "Зима в огне: Борьба Украины за свободу" о событиях на Евромайдане 2013-2014 годов стал номинантом на "Оскар".
Об этом сообщается на сайте кинопремии. Фильм Евгения Афинеевского поборется за награду в номинации Документальный фильм. Список номинантов огласили сегодня в Лос-Анджелесе режиссеры Гильермо дель Торо и Энг Ли. Полный список опубликован на официальном сайте "Оскара". Победители станут известны 28 февраля.
http://oscar.go.com/nominees/documentary-feature/winter-on-fire-ukraines-fight-for-freedom
"Зима в огне" рассказывает о событиях в Киеве зимой 2013-2014 годов. В основе фильма съемки 28 операторов-любителей.
Допремьерный показ фильма "Зима в огне", посвященный Дню Независимости Украины состоялся 25 сентября 2015 года в Вашингтоне.
полная версия к примеру тут: http://bigcinema.tv/movie/zima-v-ogne-winter-on-fire.html
