Цікаве читання до ночі. / Балакучий шинок (Сало, аналитика, обсуждения, Украина, война) :: песочница политоты :: Сало с №востями (ccn, saloandnews, сало с новостями, новости с салом) :: разная политота :: политика (политические новости, шутки и мемы) :: разное

Цікаве читання до ночі.

Ну от і прорвало чирячок у Мукачевому. Пан кучерявий, півтора роки розмазує тонкий шар закордонного йоду, по ураженій совковим сифілісом неньці, сором’язливо заліплюючи найбільш гнилі місцини солодким пластирем 5 каналу. Маючи досвід у розподілі пляшки лікеру—на 100 коробок бамбонів, пан керманич давно вставив інструкцію застосування у золоту рамочку (для закордонних ревізорів) і справа йде до йодної сітки, цілющі властивості якої довів ще пан Кашпіровський.

Дипломатичний хист пана Солодкого, дозволяє вмовляти самого себе на компроміси. Перемагаючи внутрішній протест, він запевнює себе, що якщо класти шар йоду тонше, то півпляшечки шарового зілля—можна покласти у кишінку. Повертати настійку закордонцям, усе одно не йому, а врятованим ним українцям. Юдейський спаситель древніх укрів, від сатанинської чуми північного сусіда—має право на скромне винагородження. «Нічого особистого, просто бізнес»,--без кінця передивляється він оскароносний епізод улюбленого кіна. Вечорами він, нап’явши капелюха Наполеона, роздивляється спасителя України у люстро, не забуваючи при цьому увімкнути в кишені диктофона ЗМІ—для того щоб горді, але наївні українці почули про черговій виток люстрації.

Люстро тримає пан головний міліціянт, той що вже почав натягувати поліційні сподні на червоні лямпаси старих, міліційних. Він повертає дзеркало під потрібними кутами, щоб лити світло на велич та красу Ґаранта і лишити в тіні усілякі недоліки та Ґанджі. Ліва не поборе праву, каже наш мудрий нарід, та пан охоронець українства--провів дитинство серед карпат Азербайджану, тому не чув такого вислову. Подекуди він збільшує ракурс люстра, та люструє свою злодійкувату міліційну правицю, чесною поліційною лівою. Головне щоб не було видко, що обидві руки ростуть із однієї гузиці країни Рад.

Окрім фокуса з руками, наш жовто-блакитний Горинич, інколи влаштовує театральну боротьбу, між трьома своїми головами, демократично надав кожній поганяло окремої гілки влади. У вікно телевізора, в яке з палацу на Печерських пагорбах визирає чудовисько (задля спілкування з народом), кожна голова виглядає окремою субстанцією. «СЛАВА УКРАЇНІ»,--кричить середульша голова, б’ючи бутафорським молотом ліву. «СМЕРТЬ ВОРОГАМ»,--переносить удар паперового серпа ліва, на праву.

Праву голову виконавчої влади, слід розглянути уважніше. Безпосередньо перед подіями Майдану, папєрєднікі теперішнього Ґаранту, виростили на ній крайній правий ріг. Маючи на меті розколоти крихкий український світ--наш північний байстрюк, здобрював зародок рогу ще з помаранчевої революції. Взагалі, вражаюча кількість розтиражованих патріотів, пройшла в Раду прямо з сепаратистських з’їздів Слов’янська , наприклад шанований пан Семенченко, який до болю нагадує молодого гульвісу Тараса (плачу від такої патріотичної втіхи та готовий вибачити йому за таку подібність будь-що)…..

Ультраправий ріг, має на кінці новітню зброю, у вигляді тризубу. Завдячуючи цій зброї, крайні праві користуються неабиякою популярністю у пересічних громадян. Незважаючи на шалену популярність, ультраправі не пройшли у Раду. Тоді ультрики вирішили збільшити чисельність гнівних, патріотичних гасел у соцмережах. Кількість репостів цієї титанічної праці, наштовхує останніх на самоуповноваження себе деякими правами. Підставою для уповноваження себе караючою функцією від народу, вони вважають документи типу: «Я воював», «В мене дідо з УПА», «Мої побратими гинуть» і найголовніше « Та я на Майдані кров проливав». Цих патріотів видко здалеку, вони завжди ходять загонами, в мілітаристському шматті і мають до біса впевнений вигляд. Нехай панство, не дай Панбіг, не запідозрить паралелі з СА (Sturmabteilung).

Окрім виконання головної ролі межиголового борця, крайній правий ріг прагне—перекришувати дахи злодійського бізнесу ригів. Справедливо вважаючи, що настав час кришувати злодіїв патріотам, а не усіляким російськомовним запроданцям. Нарешті , на 23 році незалежності України—настав час відділитися від північної зони, та зробити аналогічну їй автаркію, на рідних теренах. Тут постає зловісна тінь, своєчасно пірнувшого в морок пана Бені.

Триголова гідра комунізму, бачить на меті перефарбування України у жовто-блакитний, зберігаючи при цьому саму сутність радянського фашизму. Пропаганда, брехня та популістські патріотичні лозунги закликають укропів згуртуватися навколо зовнішнього ворога, та забути про внутрішнього. Українці мають щастя, що совок за 23 роки (враховуючи ментальну неспроможність укропів домовлятися між собою), не зцементувався в одних руках, як у північних ісконних підданих царизму.

На цей раз, у Мукачево, хлопці забули сповістити своїх адептів, про спецоперацію по спасінню України, як робили до цього завжди. По всьому, бандерівські гени попередили, що усе піде не по схемі і тому вони пожаліли прихильників, вирішивши віддати назагал ситуацію, лише після порогані. Шанувальники вже оцінили цей крок, мотивуючи першість заяви пана міліціянта, спланованою пасткою.

У соцмережах вже стоїть Ґвалт, не змовлюючись між собою—північні барани, голосять разом з нашими, тільки підтверджуючи гіпотезу про лишню хромосому. Особисто я, не вбачаю в цій ситуації нічого поганого для України, нехай павуки жеруть одне одного, для слоїка це навіть краще. Увесь цей цирк Кобзонів, нагадує мені події у Німеччині, знов прошу пробачення у товариства. Згадую конфлікт Гіммлера та пана Рьома. Невже знову буде ніч довгих ножів? Маю надію, що переможе таки народ, а не популісти, які грають на реваншизмі та імперськості українців. Так, так,товариство—імперськості, вже не вперше бачу заклики завершити війну у Москві і такі заклики масовані. В соцмережах, я маю багато друзів росіян, так от 6 з 10 укропів, навіть не намагаючись зрозуміти позицію москвичів—просто геноцидять іх за місцем проживання, що є безсумнівним початковим фашизмом (розстріляти усіх, а потім подивимся).

Вкотре наголошую, що українці, чомусь ототожнюють совок із Рашкою (чим вводять північних баранів просто у екстаз), забуваючи, що самі провисіли у ньому 70 років, та мають ті ж примарні уявлення про демократію. Читаю безліч закидів проти ліберастії та м’якотілості, чекайте—хіба не заради свободи відбувся Майдан? Чи панове вважають, що закрутивши гайки свободи, влада потім захоче розкрутити їх? Хіба не вистачає досвіду сєвєрян, які самі запрошують владу відшмагати себе?

Ще раз повторю, Україна, воює не з Кацапстаном, а з брехливим та злодійкуватим совком—і те що його більше на півночі, не означає, що треба закрити очі на укросовок. По великому рахунку, моя війна з кацапами скінчиться у той самий момент, коли скінчаться бойові дії. Далі нехай хоч хороводи водять—навколо свого хуйлоликого ідола, мені байдуже. Я солідарний з кацапами у одному питанні: мене більше цікавить «Чьо там у хахлов» ніж «Чьо там у кацапів». Майдан почався не з війни з росією, а війни з малоросами та хохлами, елітна частина яких сидить у Кремлі. Отож доста того, щоб випенделити їх з Банкової. А у Кремлі нехай сидять—то справа москалів а не моя. Тим паче що сидять вони на руку Україні, як і наші хахли—на руку Кремля.

(http://kym-garbyz.livejournal.com/)