Ми-8АМТШ

Нічого не змінилось? Чи усе змінилось?

20.02.2015
Тамара Злобіна

19 лютого 2015-го ввечері я вже була на Майдані. Рік тому. Потім, змінивши з десяток громадських робіт, поїхала на Схід - Харків, Луганськ, Донецьк, Севастополь.

Я досі вважаю, що останній рік - це найкраще, що з нами усіма трапилось. Попри все. Тому що кілька сотень (тисяч) простих людей героїзмом вигризли у демонів простір майбутнього. Спочатку - одну площу в фізичному просторі. А потім - ще і ще. Перемоги тривають, просто основне сьогоднішнє поле бою - поле свідомості - складно помітити. Я ж його добре бачу, адже свідомість - це моя професійна філософська сфера діяльності.

Що таке героїзм? Накачати м’язи, вдягнути красивий одяг, і знищити кілька сотень негідників? Це у голівудських фільмах. В реальності героїзм - це прийняти рішення, нераціональне з міркувань егоїстичної користі поточного моменту. Залишитись на Майдані у пекельну ніч. Не дати хабар. Поставити на місце чиновника. Відстояти блокпост. Написати текст-конфронтацію до консервативної масової свідомості. Зробити щось не так, "як положено". А так, як хочеш. Як відчуваєш вірним.

Героїзм - це повстати проти ворога, якого мислиш сильнішим. Знайти в собі сили опиратись - насамперед, власній (під)свідомості, яка нашіптує, що нічого то не дасть, і ти нічого не зміниш, і не лізь у це, і в цій країні завжди так буде. Здолати свій власний страх і апатію. Коли вдень після побиття студентів люди зібрались на Михайлівській площі, кожен і кожна знали, що ризикують стикнутись з брутальним фізичним насиллям. Однак прийшли. Маленький, непомітний, непафосний героїзм, який все змінив.

З цих багатьох малопомітних вольових рішень (скільки їх вже мільйонів) складається сьогодні наша реальність. Вона буквально жива - рухається, змінюється, трансформується, так, як ніколи раніше. І в реакціях на цю реальність яскраво проявляється самосвідомість людини, її чи його громадянська позиція.

"Нічого не змінилось" - це реакція людини, яка чекає "покращення". Тобто змін, зроблених десь кимось, з яких для нього/неї буде користь. Та сама егоїстична користь поточного моменту, аватар якої - передвиборчий сухпайок, гречка-тушонка.

Для людини з пасивною життєвою позицією, яка живе і мислить єдиним, роками напрацьованим маршрутом, помітними є лише ті зміни, які входять у її повсякдення зовні, від яких уже ніде дітись.

У межах цього світогляду зміни-як-такі є травматичними, адже людина є їх об’єктом, а не суб’єктом: долар виріс, ціни піднялись, пенсія знецінилась, звільнили з роботи, забрали в армію.

Позитивні зміни з позиції такого досвіду просто невидимі. Більше того, добровільно їх у своє життя людина не пустить (за логікою колись підслуханого: "Як твої діла, харашо? - Харашо це понятіє относітєльне, главне аби не гірше").

"У цій країні ніколи нічого не буде" - реакція тих, у кого під ногами почала горіти земля. Їх аватар - крадіжка і хабар, дрібні чи по крупному, і невротична необхідність довести (власній совісті), що "всі так роблять".

Я зараз не про зловорожих орків (ті, звісно, свідомо і згуртовано блокують, що можуть), а про наче пристойних співгромадян, які, можливо, і на Майдан раз-другий поїхали, і на АТО гроші давали.

Викладачів ВИШів, працівниць бюджетної сфери, чиновників, прорабів…

Нещодавно в кафе спостерігала за представником цього типажу - у його картині світу крали всі, хто вижче і нижче по службовій драбині (про власні "досягнення" чоловік скромно промовчав).

Людина відчуває, що роками напрацьовані схеми, де що взяти і кому відстігнути, щоб за це нічого не було, під загрозою - бо нові люди нової країни вигадують нові правила і нові способи контролю за їх дотриманням. І він добре бачить, що "лівий" фінансовий потік, який його підгодував на машину, будинок, дублянку і коханку, може, ой лишенько, всякнути!

А що потім з таких перескерованих потічків складуться нормальні дороги, школи і лікарні, він (вони - дозволю собі таке узагальнення) не бачать. Ну бо "ми ж всі знаємо, в якій країні ми живемо, тут же ніколи нічого не буде".

Хіба це не яскраве свідчення змін? Їх поступовості і незворотності. Кажуть, що Майдан і подальший волонтерський рух охопив лише 20% населення України. Можливо, але справа не у відсотковому співвідношенні. Важливіше зрозуміти, що ж змінилось для тих, хто хоче діяти?

Відповідь звучить досить невиразно: збільшилось поле можливостей. Це означає все і нічого. Нічого кокретного - просто бери і роби. Май наснагу реалізувати свої ідеї. Май сміливість мати власні ідеї. Мотивацію ділитись ними з іншими, шукати однодумців і соратниць. Мудрість об’єднуватись. Та просто мріяти - і шукати можливості робити маленькі кроки сьогодні, щоб мрії здійснились завтра.

Ті, хто ніколи не діяв, не можуть помітити, що реальність сьогодні жива і піддатлива, як ніколи раніше. Скільки з’явилось людей, які мислять подібно. Як їх активність укладається в синергії та конгломерації… У мережу живих, активних, сміливих і творчих свідомостей, яка пронизує усю країну, на всіх рівнях.

Це справді складно зрозуміти, адже, щоб передбачити великі наслідки маленьких кроків, треба мислити далеко наперед. Бачити складні взаємозв’язки і не пасувати перед їх довгостроковістю. Це про той же героїзм, який вимагає приймати рішення, нераціональні з міркувань егоїстичної користі поточного моменту, однак доленосні для спільноти.

Я вагаюсь, який приклад нової творчої свідомості тут дати, який ланцюжок змін описати. Втомилась відповідати на нескінченні "ну і що".

Ну і що, що мої приятелі зробили регіональне Громадське телебачення? Ну і що, що до них на ефіри приходять місцеві посадовці і відповідають на незручні питання. Ну і що, що вони вчаться розмовляти адекватно і не "по папірчику".

Ну і що, що вони знають, що не всі локальні медіа їм підконтрольні і що незручні питання будуть. Що приховати афери стає все складніше.

Ну і що, що мешканці міста бачать посадовців і вчаться розбиратись у їх діяльності. Ну і що, що платники податків починають розуміти, хто за що конкретно у місті відповідає. Ну і що, що поняття "влада", цей великий чорний монстр, потроху вивітрюється із свідомості, і на його місце приходить реалістичне бачення конкретних посадових осіб і кола їх повноважень.

Ну і що, що вони, як менеджери, найняті платниками податків, мають якісно виконувати свою роботу за зарплату, а не за хабар чи по знайомству.

"Надавати послуги", а не "робити послугу". Ну і що, що всі ці усвідомлення кристалізуються в головах усе більшої кількості людей, змінюють їх звичні маршрути мислення і горизонт очікувань. А відтак їх дії. А дії - змінюють реальність. Ну і що. "Це ж нічого не дасть".

Сьогодні непростий день. Зрештою, як і вчора. Але сьогодні я безмірно вдячна усім тим, хто поруч, хто не опускає рук. 

Співгромадян(к)ам, на яких можна покластись, яких варто любити, і завдяки волі яких я можу спокійно і з натхненням робити свою роботу. Бо знаю, наскільки ми разом усе змінили.

http://life.pravda.com.ua/columns/2015/02/20/189699/

Меняйте себя и свое окружение в лучшую сторону

Львівська юстиція

Начальнику юстиції Львівщини впаяють догану за Бандеру і пісню «Лента за лентою!»

За згадування про Степана Бандеру і пісню «Лента за лентою» начальник Головного територіального управління юстиції у Львівській області Ярослав Жукровський може отримати від Міністра юстиції Павла Петренка догану.

Дисциплінарне стягнення застосують, якщо відповідна Дисциплінарна комісія підтвердить дисциплінарний проступок держслужбовця.

Так, відповідно до наказу Мін’юсту стосовно Ярослава Жукровського проводиться службове розслідування (з 4 вересня по 3 жовтня). Мова йде про заяву-звернення Олега Юника щодо можливих неправомірних дій начальника львівського управління юстиції.

Держслужбовця можуть покарати «за невиконання або неналежне виконання посадових обов’язків…, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом».

Раніше начальник юстиції Ярослав Жукровський розповів журналістам, що при прийомі на роботу у територіальний орган юстиції запитує, коли народився Степан Бандера і просить процитувати слова пісні «Лента за лентою».

«За останні два роки “Лента за лентою” стала гімном львівської юстиції. Торік під час відзначення Дня вишиванки ми її гуртом виконали. На співбесіді більшість її не співає, а говорить. Чому так роблю? Бо державний службовець нового формату має знати не лише закони, а й бути патріотом. Крім цієї пісні, запитую на співбесіді, коли народився Степан Бандера, коли прийнято першу Конституцію Пилипа Орлика», - розповів він «Високому замку».

Зазначимо, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження стосовно Ярослава Жукровського буде прийнято відповідно до ЗУ «Про державну службу» на підставі подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Міністерства юстиції.

Василий Штефко из села Кушница из Закарпатья. 55-летний мужчина без двух ног пошел на фронт

То країни ще й офіційно у Твітері сваряться!

ссылка на гифку

Україна: Не забувайте, як виглядає справжній пам'ятник князю Володимиру. Київ приніс православне християнство на Русь. Гарне нагадування для Росії.

РосіЯ: Гарне нагадування для України: князь Владімір/Володимир об'єднав наші народи завдяки православ'ю, доки ви зловживаєте ним [православ'ям], поширюючи ненависть між нами.

Зобр. (Князь Владімір/Володимир – доказ спільної російсько-української історії та нерозривних братських зв'язків. Християнство – це любов та мир, а не ненависть та пропаганда війни... Один Владімір/Володимир – багато пам'ятників).

Україна: Росія, 22 години, і це ваша відповідь? Таке собі для найбільшої країни. До вашого відома, підкорення сусідів – у чорта на болоті родинні зв'язки.

POV :Ты - русский десантник, уснувший на дежурстве

"Познер заявил, что не понимает, как можно не работать в 55 лет. "

Если кто забыл: есть такая группа расследований Bellingcat, которая занимается расследованиями по информации полученной из открытых источников. И что спросите вы? А то, что группу заинтересовали военные действия на востоке Украины. Помимо всего прочего следует отметить, что выводы группы крайне точны и официальные "следственные комитеты" их не озвучивают дословно лишь по причине "политкорректности".

Собственно, пост посвящён периоду с 21 по 26 августа 2014-го года, когда под Новоазовск телепортировались силы "сепаратистов".
Спецы из Bellingcat проанализировав фото и видеоматериалы объективно доказывают, что обстрел украинской территории вёлся с территории России. Впоследствии российские войска пересекли границу и находились уже на украинской территории.

Чтобы пост не был таким скучным приведу пару картинок, в самом конце дана ссылка на полный отчёт. В отчёте даны ссылки на все материалы, которыми пользовались спецы из Bellingcat, которые позволили прийти к тем выводам, к которым они пришли.

Отчёт

P.S. Атаку в направлении Новоазовска следует рассматривать как составную часть атаки в направлении Иловайска и, как следствие, создание печально известного "Иловайского котла"

"Я не сижу, сложа руки" Американский еженедельный журнал Time впервые поместил на свою обложку президента Украины Владимира Зеленского. 

Главная тема номера посвящена тому, как украинский лидер справляется со своей ролью, будучи втянут в «крупнейшую в мире политическую драму» ("Человек между Трампом и Путиным")

"Рускіє танкі на водопоє"