Как постить Видео

День Гідності та Свободи

Дівчина з національним прапором закликає проїзджаючих автомобілістів долучитися до акції протесту. Перші дні Майдану. Ще ніхто не уявляв, що нас чекає. Дівчина з друзями верталася не то зі свята, не то з весілля. Вони підійшли, подивились, що відбувається на Майдані, послухали, поспілкувалися. Після цього вона попросила в когось прапор і стала біля дороги, намагаючись звернути увагу людей, що проїжджали по Хрещатику в машинах. Все відбувалося під прохолодним осіннім дощем, але це нікого не хвилювало.

01.12.2013

Демонстранти сплять на підлозі храму під час всенощної служби, сховавшись від переслідувань. Перша ніч після розгону студентів, люди намагалися відпочити і зігрітися, прихистком для них стала церква. Священики ходили навшпиньки поміж людей. Відбуваючи нічну службу, памятаю як я боявся налякати людей звуком затвору камери.

11.12.2013

Прохід до Адміністрації Президента цілодобово охороняли солдати внутрішніх військ. Дівчата-мітингувальниці намагалися схилити силовиків на сторону народу. Эту фотографию я сняла рано утром на Банковой. Люди принесли розы к ограждению возле Администрации Президента. Цветы выглядели торжественно и нелепо. Но невероятно красиво.

Фото Ганна Грабарська 

11.12.2013

Дівчина вдома спостерігає за спробою розгону Майдану. Інтернет-трансляції з ключових точок протестів велися волонтерами і журналістами цілодобово. В цей день відбулася перша серйозна спроба зруйнувати барикади і розігнати мітингарів. Солдати внутрішніх військ і Беркут проривалися з вул.Михайлівської та вул.Інститутської. Штурм почався опівночі. Завдяки інтернету за декілька годин "захисників" стало в рази більше. Сутички тривали до 9-ї години ранку. Это было больше похоже на фильм ужасов. Я работал за компьютером и собирался было скачать фильм и под попкорн его посмотреть. Зашел по привычке в Фейсбук проверить новости. Не для кого ни секрет, что социальные сети стали мощным толчком в революционном процессе. Подружка Тотоша уже была в кровати. Я позвал её. Она с ужасом наблюдала за происходящим.

15.12.2013

Недільне віче на Майдані побило всі рекорди по кількості людей. Зйомка з даху будинку Профспілок. Вражаюча картина - мільйон людей на центральній площі твоєї країни, що зібралися на недільне Віче 15 грудня 2013го. Дивлячись на неї розумієш, що один зі слоганів часів Євромайдану "Я крапля в океані" не є вже такою метафорою - і таки кожен окремо разом з усіма має силу океану. 

19.01.2014

Цей день в історії назвали "криваве Водохреща". Після того, як колону з Майдану, що прямувала до стін Верховної Ради, не пропустила міліція, почалися активні сутички з використанням спочатку каміння, а трохи пізніше і коктейлів Молотова. На фото - протестувальники пішли в контратаку на спецпризначенців спецпідрозділу "Беркут", які періодично під час зіткнень намагались заарештувати найактивніших євромайданівців. Хаотична некерованість і відсутність плану дій, безмежна хоробрість і люта ненависть до "беркутів", за всі ті жахливі речі, що вони встигли натворити під час Євромайдану, і відсутність з боку влади будь якої адекватної реакції, виплеснулись на Груші у неймовірне вуличне протистояння, коли люди вершили правосуддя на свій розсуд. Ці двоє "беркутів", незважаючи на всю драматичність зображеного, насправді не дістали жодних поранень, завдяки їх обладункам, через мить вони підхопились і побігли до своїх. Це сталось, через те, що так званим правоохоронцям здавалось, що вони ще контролюють ситуацію.

21.01.2014

Протестувальники стоячи на автобусі, що згорів під час сутичок, б'ють палицями по бочках і розмахують прапором України. Це був третій день сутичок на вулиці Грушевського. Силовики привезли машину з величезним прожектором і освітлювали лінію зіткнення. В той вечір йшов дуже гарний сніг. Люди стоять на спаленому автобусі внутрішніх військ, один з яких грюкає ломиком по залізній бочці. В контровому освітленні протестувальники виглядали дуже гарно. А ще в той вечір я взувся в берці, які були дуже слизькі і я дуже боявся, що якщо беркут раптово піде у наступ, то я не зможу втікти, бо буду падати.

22.01.2014

Протестувальники з "кокетейлем Молотова". "Дівчино, це перша лінія оборони", - так мене застерішали ці двоє хлопців з "Коктейлями Молотова". Тут готуються йти вперед чи зустріти "Беркут", якщо вони підуть в атаку.

21.01.2014

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС несамовито б'ють беззахисного протестувальника, який не чинить жодного опору. Це було схоже на море - хвилі силовиків накочувались вулицею Грушевського на протестуючих, ламаючи слабких та тих, хто не встиг втекти, відтісняючи їх аж на Хрещатик і так само, трохи заслабнувши та розпорошивши свої сили, відкочувались назад для перегрупування для хвилі наступної, полишаючи за собою понівечені тіла та розтоптані прапори держави, яку нібито мали б захищати.

22.01.2014

Співробітники Беркута (спецпідрозділ МВС) використовують "коктейлі Молотова" проти мітингуючих. Під час "зачистки" вулиці Грушевського, Беркутівцям було замало гранат і куль, вони любили "порозважатись з вогнем". 

22.01.2014

Співробітник Беркута стріляє впритул гумовими набоями в волонтера-медика. "Зачистка" вулиці Грушевського. Спочатку поцілили в медика-волонтера, потім в журналіста, який був свідком. На щастя нас врятували люди, котрі відволікли на себе увагу стрілка. На задньому плані жінка з волонтерського медпункту намагається зупинити стрілка, є думка, що це саме Надія Савченко.

24.01.2014

Протестувальникі біля стадіону "Динамо" стіляють з великої саморобної рогатки. Я всё пытался влезть поближе, но меня пару раз отталкивали и настоятельно просили не мешать, мол есть тут дела поважнее. Опять таки, стена дыма, огня... Прилетающие с той стороны "резинки"... теперь всё это кажется нереальным...

27.01.2014

Хлопець із самооборони Майдану та дівчина з медичної служби Майдану на барикаді. Рідкісний момент людської теплоти в місці, яке сприймалося як місце протистояння, палаючий покришок і вибухають гранат. Місці, де постійно очікуєш небезпеки.

18.02.2014

Протестувальники передають бруківку до місця зіткнень. Бій між протестувальниками, й правоохоронцями, які перекрили підхід до Верховної Ради на перехресті вулиць Інститутська і Шовковична тривав вже декілька годин й ніхто і не думав припиняти боротьбу. Десь за гучною лінією бою, я побачив як люди тихо й методично працювали, намагаючись зробити і свій внесок в загальну справу. Хтось видобував бруківку з тротуарних доріжок, а інші вишикувалися у живий ланцюг й передавали найактивнішим на передову. Вражало, як різні люди в критичні моменти швидко самоорганізовувались й розуміли один одного майже без слів.

18.02.2014

Беркутівці б'ють фотокореспондента Володимира Бородіна, щоб відібрати у нього відзняті матеріали, особисті речі та фотоапаратуру. ..Володя Бородін веде під руки пораненого до медиків, він же намацує пульс в когось з людського «штабелю», фотографує впритул «беркутівців», які стріляють та кидають коктейлі Молотова зі схилів Жовтневого палацу. За декілька хвилин вже на мосту до "Глобуса" його грабують ті самі «беркутята». Починали з шолома, та не ризикнули відірвати його разом з головою – переключились на красивенький фотоапарат та великі об’єктиви, забрали і документи, телефони, гроші. Вони просто звірі. 

20.02.2014

Медик-волонтер біля щита, який використовувався як ноші для транспортування пораненого на вул. Інститутській.Насправді, події 20 лютого я пам'ятаю уривками. Пам'ятаю, як лежали загиблі біля поштамту, люди стояли і мовчали. У дядька в камуфляжі постійно дзвонив телефон, він відповідав порожнім, рівним голосом - Ні, це не Саша. Саша мертвий. Це його сотник. - Телефон дзвонив знову.

23.02.2014

Жалоба за загиблими патріотами. Жінка обіймає дерево за яким люди ховались від куль. Кров, біль, квіти. Саме в той день я вперше зненавидів свою роботу. Нескінченний потік людей і майже повна тиша. Звук працюючої камери рвав її на шматки - механічний лічильник людської скорботи. Хотілося щоб все це було не насправді. Не з нами, не в нашому місті, і не в нашій країні. А краще, щоб не було зовсім.

Цей фотопроект присвячений Простим Людям, які творили Революцію та відкрили  можливість для змін в Україні.

Більше фото тут humanfactor

Битва экстрасексов

И комментарии стоит почитать.

В продолжение поста http://polit.reactor.cc/post/4657863:

Anacondaz также выпустило видео в поддержку Навального

Пруф: https://www.bostonglobe.com/opinion/2016/06/21/putin-russia-poor-drunk-soccer-hooligan/0HjzEzAUT4J58guK170F0H/story.html

Статья в "The Boston Globe"  о роли современной России  на международной арене. 

ПЕРЕВОД:

"Россия — не такая страна, как вы думаете. Ее экономика — меньше, чем у Южной Кореи. Ее население — беднее, чем жители Казахстана. Она уступает Финляндии по технологии. И ее военный бюджет — меньше, чем у Саудовской Аравии.
На протяжении большей части ХХ века то, что думали в Москве, имело значение на всем пространстве от Ханоя до Гаваны. Но распад Советского Союза оставил после себя разбитую, сломанную скорлупу страны. Статус России в мире рухнул вместе с Берлинской стеной.
Поддатый Борис Ельцин вполне соответствовал должности президента страны, где продолжительность жизни сократилась на пять лет после распада СССР. Были перевороты, коллапс промышленности, распространение коррупции, сокращение границ. После долгих десятилетий страха перед советским медведем Запад почесал в затылке, послал какую-то помощь и повернулся в сторону усиливающихся держав — Бразилии, Индии и Китая.
Но приход к власти Владимира Путина ознаменовал судьбоносный поворот в истории России. Отношение к России начало меняться. Любящий покрасоваться с голым торсом лидер сознательно культивировал новый имидж, свой и страны. Новая Россия должна была стать страной, с которой в мире считаются.
Россия провела Олимпиаду, "дала Грузии по носу, захватила Крым, вторглась на Украину, отправила бомбардировщики к воздушному пространству НАТО, построила военные базы в Арктике и старательно позировала, как натертый маслом немолодой, но все еще крепкий культурист". А мы внимательно смотрим, не замечая, что за кулисами спрятаны ходунки для старика. Более пристальный взгляд потрясает.
Согласно последним данным Международного валютного фонда, экономика России по объему примерно соответствует Австралии и уступает Южной Корее. Ее роль как экспортера не так значительна, как роль Бельгии, Мексики и Сингапура.
И она — бедная. Всемирный банк по размеру ВВП на душу населения поместил Россию ниже Литвы, Экваториальной Гвинеи и Казахстана. Доля населения, живущего за чертой бедности, в России выше, чем в Индии, Индонезии и Шри-Ланке. Глобальный индекс конкуренции поместил Россию на 67-е место, Индекс человеческого развития ООН — на 66-е место.
Экономические проблемы оказывают серьезное воздействие на общество. Сегодня в стране меньше врачей, чем было десять лет назад. Ожидаемая продолжительность жизни в России на девять лет меньше, чем в США, и продолжает сокращаться. Смертность среди новорожденных в два-три раза выше, чем в западных странах. Уровень алкоголизма — один из самых высоких в мире, и в три раза выше, чем в Северной Америке, потребление спиртного выросло в два раза за минувшие 20 лет. Неудивительно, что статистическое агентство Росстат назвало старение населения и сокращение его численности одной из главных проблем, стоящих перед страной на ближайшие 30 лет.

В интеллектуальном плане Россия выглядит крохотным пятнышком в зеркале заднего вида. Когда-то советские университеты готовили инженеров и врачей для развивающихся стран. Сегодня ООН ставит систему образования в России ниже любой другой европейской страны и примерно на уровень тихоокеанского острова Палау. Бывший технологический лидер, запустивший спутник, сегодня регистрирует меньше патентов, чем Исландия. Уровень цитируемости научных публикаций меньше, чем у Финляндии.
По любому показателю здравоохранения, богатства и влияния Россия уступает даже средним государствам. Что же у них осталось? В основном, автоматы и бомбы. 8 тысяч ядерных боеголовок, что на 700 больше, чем у США. Второе место в мире по боевым самолетам, военным спутникам и ядерным подводным лодкам. Российский военный бюджет увеличивался каждый год с 1999 года, когда Путин пришел к власти.
Но и эти данные обманчивы. По информации Стокгольмского международного института мира (SIPI), военный бюджет России все еще уступает бюджету Китая и бюджету Саудовской Аравии. Она — на уровне Индии, Франции и Великобритании. Это в девять раз меньше, чем бюджет Пентагона.

Факт в том, что, если бы не Сирия, Крым и устаревающие ядерные боеголовки, Россия привлекала бы столько же международного внимания, сколько Словакия или Уэльс. Неслучайно, эти сборные играли в одной группе с Россией на текущем Чемпионате Европы по футболу. В обоих случая Россия потерпела поражение, хотя ее противники были в двадцать и в сорок раз меньше соответственно. Несмотря на поражения, отбросившие Россию на последнее место в турнирной таблице, ее команда и болельщики по-прежнему доминировали в новостях.
Говоря о Еврокубке, мы говорим о российских хулиганах, устраивающих беспорядки на трибунах, нападающих на других болельщиков и задирающих туристов в поездах по пути домой. Или мы поражены воинственным ответом Москвы, когда Игорь Лебедев, вице-спикер российского парламента и высокопоставленный чиновник футбольной ассоциации, написал в «Твиттере»: «Не вижу ничего страшного в драке фанатов. Наоборот, молодцы наши ребята. Так держать!».
Лебедев понял урок, который давно и упорно преподает Путин: если вы не можете соперничать на поле, то устраивайте как можно больше шума за его пределами. Россия настолько отстала в экономическом, технологическом, социальном и политическом смысле, что она больше не имеет значения. Но она все еще может привлечь наше внимание, и так и делает.
Когда Россия в следующий раз двинет танки к границе, нам следует отнестись к этому серьезно. У нее много танков (хотя и меньше, чем у Пакистана). Но мы должны также помнить, что Россия — не сверхдержава. По большинству показателей она — даже не средняя держава. Она — футбольный хулиган, нищий, пьяный и расстроенный тем, что больше не может победить. Только и может, что швырять пивные бутылки с трибун".

Музыкальная пауза.