Депутат война

Одесский Антимайдан

Кац отличное видео выпустил по Исинбаевой

Коротко - Исинбаева это нейтральный персонаж к российской власти, нападки на нее со стороны антивоенной аудитории это стрельба себе в ногу. Вместо того чтобы прыгать по сцене с криками гойда или обещать миллионы за подбитые танки она уехала и делает вид что не имеет к РФ никакого отношения. Противников войны это бесит, но Исинбаева на ход войны не влияет. Во всех этих Путинских командах она была не более чем талисманом на удачу, ведь ее достижения в спорте реальны и признаны во всем мире. Нападки на нее - демонстрация всем колеблющимся, что поганые либералы те же чекисты только в профиль. Дай им власть тут же всех перестреляют. 

Выступавший против войны российский музыкант теперь гастролирует по ДНР

Роман "Зверь" Билык, фронтмэн группы "Звери", внезапно изменил свою позицию по поводу войны между Россией и Украиной. Отец Романа украинец, а сам музыкант три года прожил в Мариуполе, а затем проживал в Киеве. После 2014 года он принципиально не ездил в Крым и давал концерты в Киеве, а до вторжения ещё в 2018-м году он заявлял в интервью по поводу своей позиции: "...меня нельзя обвинить в том, что я какая-то политическая проститутка".

В феврале 2022 года, после начала полномасштабного вторжения группа «Звери» опубликовала в соцсетях посты, в которых недвусмысленно осудила войну: «Как и все здравомыслящие люди, мы против любых военных действий. Нужно как можно быстрее прекратить военные действия и решать вопросы исключительно за столом переговоров».

Сам Роман высказался против вторжения в своем инстаграме. Войну музыкант называл «страшной трагедией» и призывал к миру. «Ненависть накрыла всех, страх и беспомощность повсюду, — писал он и затем цитировал Льва Толстого, — „Война — это безумие, заставляющее усомниться в разуме человека“».

Сейчас все антивоенные записи "Зверя" удалены (в его аккаунте вообще нет ни одной публикации). На инстаграм-странице группы о выступлении в Донбассе тоже ничего не говорится.

Есть мнение, что Зверев решил усидеть на двух стульях, поскольку из-за политических взглядов у него начались проблемы с проведением концертов и силовыми структурами. На него начали писать "жалобы" и "доносы", ввиду которых власти начали отменять концерты группы, кроме того, представители власти затребовали в его отношении проверки на факт финансирования ЗСУ.

В июле 2023-го депутат Госдумы, единоросс Михаил Романов просил проверить группу «Звери» — в частности, предлагал объявить ее участников иностранными агентами:
«С учетом того, что основная аудитория „Зверей“ — молодежь, дальнейшая трансляция их произведений с российских концертных площадок может повлечь за собой рост экстремистских настроений среди юношества», — заявлял депутат.

После видео с Ромой Зверем в ДНР Романов поспешил с новым комментарием: он заявил, что музыкант «исправился». «Каждый может оступиться. Но проверка все равно проводится, в МВД сделают выводы. Может, как раз проверка на его действия и повлияла», — сказал «Ротонде» Романов. Он также подчеркнул, что петербургский концерт «Зверей», запланированный на 1 сентября, «теперь можно не отменять» (6 августа «Звери» должны выступить на «ВТБ Арене» в Москве, 1 сентября — на «Газпром-Арене» в Петербурге).

Нічого не змінилось? Чи усе змінилось?

20.02.2015
Тамара Злобіна

19 лютого 2015-го ввечері я вже була на Майдані. Рік тому. Потім, змінивши з десяток громадських робіт, поїхала на Схід - Харків, Луганськ, Донецьк, Севастополь.

Я досі вважаю, що останній рік - це найкраще, що з нами усіма трапилось. Попри все. Тому що кілька сотень (тисяч) простих людей героїзмом вигризли у демонів простір майбутнього. Спочатку - одну площу в фізичному просторі. А потім - ще і ще. Перемоги тривають, просто основне сьогоднішнє поле бою - поле свідомості - складно помітити. Я ж його добре бачу, адже свідомість - це моя професійна філософська сфера діяльності.

Що таке героїзм? Накачати м’язи, вдягнути красивий одяг, і знищити кілька сотень негідників? Це у голівудських фільмах. В реальності героїзм - це прийняти рішення, нераціональне з міркувань егоїстичної користі поточного моменту. Залишитись на Майдані у пекельну ніч. Не дати хабар. Поставити на місце чиновника. Відстояти блокпост. Написати текст-конфронтацію до консервативної масової свідомості. Зробити щось не так, "як положено". А так, як хочеш. Як відчуваєш вірним.

Героїзм - це повстати проти ворога, якого мислиш сильнішим. Знайти в собі сили опиратись - насамперед, власній (під)свідомості, яка нашіптує, що нічого то не дасть, і ти нічого не зміниш, і не лізь у це, і в цій країні завжди так буде. Здолати свій власний страх і апатію. Коли вдень після побиття студентів люди зібрались на Михайлівській площі, кожен і кожна знали, що ризикують стикнутись з брутальним фізичним насиллям. Однак прийшли. Маленький, непомітний, непафосний героїзм, який все змінив.

З цих багатьох малопомітних вольових рішень (скільки їх вже мільйонів) складається сьогодні наша реальність. Вона буквально жива - рухається, змінюється, трансформується, так, як ніколи раніше. І в реакціях на цю реальність яскраво проявляється самосвідомість людини, її чи його громадянська позиція.

"Нічого не змінилось" - це реакція людини, яка чекає "покращення". Тобто змін, зроблених десь кимось, з яких для нього/неї буде користь. Та сама егоїстична користь поточного моменту, аватар якої - передвиборчий сухпайок, гречка-тушонка.

Для людини з пасивною життєвою позицією, яка живе і мислить єдиним, роками напрацьованим маршрутом, помітними є лише ті зміни, які входять у її повсякдення зовні, від яких уже ніде дітись.

У межах цього світогляду зміни-як-такі є травматичними, адже людина є їх об’єктом, а не суб’єктом: долар виріс, ціни піднялись, пенсія знецінилась, звільнили з роботи, забрали в армію.

Позитивні зміни з позиції такого досвіду просто невидимі. Більше того, добровільно їх у своє життя людина не пустить (за логікою колись підслуханого: "Як твої діла, харашо? - Харашо це понятіє относітєльне, главне аби не гірше").

"У цій країні ніколи нічого не буде" - реакція тих, у кого під ногами почала горіти земля. Їх аватар - крадіжка і хабар, дрібні чи по крупному, і невротична необхідність довести (власній совісті), що "всі так роблять".

Я зараз не про зловорожих орків (ті, звісно, свідомо і згуртовано блокують, що можуть), а про наче пристойних співгромадян, які, можливо, і на Майдан раз-другий поїхали, і на АТО гроші давали.

Викладачів ВИШів, працівниць бюджетної сфери, чиновників, прорабів…

Нещодавно в кафе спостерігала за представником цього типажу - у його картині світу крали всі, хто вижче і нижче по службовій драбині (про власні "досягнення" чоловік скромно промовчав).

Людина відчуває, що роками напрацьовані схеми, де що взяти і кому відстігнути, щоб за це нічого не було, під загрозою - бо нові люди нової країни вигадують нові правила і нові способи контролю за їх дотриманням. І він добре бачить, що "лівий" фінансовий потік, який його підгодував на машину, будинок, дублянку і коханку, може, ой лишенько, всякнути!

А що потім з таких перескерованих потічків складуться нормальні дороги, школи і лікарні, він (вони - дозволю собі таке узагальнення) не бачать. Ну бо "ми ж всі знаємо, в якій країні ми живемо, тут же ніколи нічого не буде".

Хіба це не яскраве свідчення змін? Їх поступовості і незворотності. Кажуть, що Майдан і подальший волонтерський рух охопив лише 20% населення України. Можливо, але справа не у відсотковому співвідношенні. Важливіше зрозуміти, що ж змінилось для тих, хто хоче діяти?

Відповідь звучить досить невиразно: збільшилось поле можливостей. Це означає все і нічого. Нічого кокретного - просто бери і роби. Май наснагу реалізувати свої ідеї. Май сміливість мати власні ідеї. Мотивацію ділитись ними з іншими, шукати однодумців і соратниць. Мудрість об’єднуватись. Та просто мріяти - і шукати можливості робити маленькі кроки сьогодні, щоб мрії здійснились завтра.

Ті, хто ніколи не діяв, не можуть помітити, що реальність сьогодні жива і піддатлива, як ніколи раніше. Скільки з’явилось людей, які мислять подібно. Як їх активність укладається в синергії та конгломерації… У мережу живих, активних, сміливих і творчих свідомостей, яка пронизує усю країну, на всіх рівнях.

Це справді складно зрозуміти, адже, щоб передбачити великі наслідки маленьких кроків, треба мислити далеко наперед. Бачити складні взаємозв’язки і не пасувати перед їх довгостроковістю. Це про той же героїзм, який вимагає приймати рішення, нераціональні з міркувань егоїстичної користі поточного моменту, однак доленосні для спільноти.

Я вагаюсь, який приклад нової творчої свідомості тут дати, який ланцюжок змін описати. Втомилась відповідати на нескінченні "ну і що".

Ну і що, що мої приятелі зробили регіональне Громадське телебачення? Ну і що, що до них на ефіри приходять місцеві посадовці і відповідають на незручні питання. Ну і що, що вони вчаться розмовляти адекватно і не "по папірчику".

Ну і що, що вони знають, що не всі локальні медіа їм підконтрольні і що незручні питання будуть. Що приховати афери стає все складніше.

Ну і що, що мешканці міста бачать посадовців і вчаться розбиратись у їх діяльності. Ну і що, що платники податків починають розуміти, хто за що конкретно у місті відповідає. Ну і що, що поняття "влада", цей великий чорний монстр, потроху вивітрюється із свідомості, і на його місце приходить реалістичне бачення конкретних посадових осіб і кола їх повноважень.

Ну і що, що вони, як менеджери, найняті платниками податків, мають якісно виконувати свою роботу за зарплату, а не за хабар чи по знайомству.

"Надавати послуги", а не "робити послугу". Ну і що, що всі ці усвідомлення кристалізуються в головах усе більшої кількості людей, змінюють їх звичні маршрути мислення і горизонт очікувань. А відтак їх дії. А дії - змінюють реальність. Ну і що. "Це ж нічого не дасть".

Сьогодні непростий день. Зрештою, як і вчора. Але сьогодні я безмірно вдячна усім тим, хто поруч, хто не опускає рук. 

Співгромадян(к)ам, на яких можна покластись, яких варто любити, і завдяки волі яких я можу спокійно і з натхненням робити свою роботу. Бо знаю, наскільки ми разом усе змінили.

http://life.pravda.com.ua/columns/2015/02/20/189699/

Меняйте себя и свое окружение в лучшую сторону

Как Газпром с Украиной за газ торговался

Суд в Чите отпустил «вагнеровца», который несколько раз ударил женщину ножом. Ведь теперь есть закон, позволяющий подсудимым уходить на войну

Ходатайство о приостановке дела против бывшего бойца ЧВК Вагнера подал начальник пункта отбора на военную службу, сославшись на новый закон, который позволяет отправлять на войну подсудимых.

Имя подсудимого в сообщении суда не называется, но коротко приводится фабула дела. В ней говорится, что 26 апреля он, будучи пьяным, напал на женщину, которая сидела в автомобиле, и нанес ей несколько ударов ножом, а затем попытался угнать машину, но не смог завести двигатель.

Женщина выжила после нападения. На суде она выступила против приостановки дела. Однако суд удовлетворил ходатайство.

Издание «Сибирь.Реалии» пишет, что речь идет об Алексее Патрушеве. В 2014 году Забайкальский краевой суд приговорил его к 22 годам лишения свободы за двойное убийство, покушение на убийство и изнасилование. «Сибирь.Реалии» уточняет, что Патрушев напал на хозяина дома, обидевшись на него во время застолья, изнасиловал его сожительницу, а позже убил еще одного человека.

Во время отбывания срока Патрушев завербовался в ЧВК Вагнера и участвовал в войне в Украине. Когда он вернулся оттуда — не уточняется.

Гигантские портрет депутата Госдумы Виктора Игнатова («Единая Россия») и баннер «Z - зa победу» повесили на деревянный барак с разрушающимся фундаментом в Новосибирске
Дом 1958 года, там, по данным МинЖКХ, нет горячей воды и газа

Президент Чехии: Спецслужбам надо следить за россиянами, живущими на Западе

Президент Чехии Петр Павел сравнил россиян в Европе с японским населением в США во время Второй мировой войны и призвал спецслужбы стран Запада пристально следить за ними. Об этом он заявил в интервью «Радио Свобода»:

В годы Второй мировой войны власти США насильственно переместили не менее 125 тысяч японцев, больше половины которых были американскими гражданами, в концентрационные лагеря, называвшиеся «военными центрами перемещения». В 1948 году интернированным японцам была выплачена частичная компенсация за потерю собственности, однако большинство из них так и не смогли полностью возместить убытки. В конце 1980-х американские власти принесли пострадавшим от репрессий официальные извинения.

https://theins.ru/news/262580

А когда у нас такое будет?..

Сегодня от госуслуг пришло такое письмо. Как думаете, какие идеи для развития россии, кроме разгона всей кремлевской кодлы и немедленного завершения бессмысленной войны, можно считать полезными и перспективными?