Пару слов о национализме.
Захожу я, значится, вечерком почиать что происходит на джое, да пост с ВАТА ТВ запилить, как ВНЕЗАПНО оказывается, что здесь неиллюзорный срач на тему украинского национализма.
Скажу за себя, коренной киевлянин, бы(ва)л на Майдане, но участия в боях не принимал. Общался там с самыми разными представителями включая и ПС. Так вот.
Есть много текстов, статей, видосов на тему понятий патритизма, фашизма, нацизма и национализма. Поэтому, если вы хотите разбираться в сортах - пожалуйста, в инфополе полно данный, только успевай отделять зёрна от плевел.
Я же хочу разобраться, хорошо это или плохо. И, как человек, который за последние 3 года развил свои политические взгляды от украинского национализма до либерального космополитизма - скажу, нет, по-умолчанию такие вещи как патриотизм и национализм - это не плохо. Хорошо ли это? Отдельный разговор, тут всё понимаете, зависит от того, какие чувства развивают в тебе на основе этого самого патриотизма. Если тебе говорят, что твоя нация - самая великая и достойная править всеми аки рабами или животными, или же, что захватывать чужие территории или убивать людей за их взгляды - это правильно, я бы в таком патриотизме усмотрел повод не только для беспокойства. Но это я. Как я заметил, люди часто не различают именно контекст этого патриотизма, многие считают, что раз они националисты, и их национализм/патриотизм поощряет их не давать взятки, честно голосовать на выборах, вносить свою лепту в гражданское общество - то "все патриоты/националисты - такие же".
Но нет, есть разные категории националистов, включая практически полных копий ватников, в чём я лично убедился почитав
этот треш от "Правого Сектора".
Вы только вчитайтесь в это и скажите честно, согласны ли вы со всем нижеизложенным и если да - попробуйте хоть сколечки логически это аргументировать.
внутрішню окупацію здійснюють колишні московські окупанти та колонізатори, московська п’ята колона у вигляді різних „червоних” та „лівоцентристських” партій, п’ята колона західного демолібералізму у вигляді різних „центристських”, „правоцентристських”, „демократичних”, „національно-демократичних” і навіть „теж-націоналістичних” організацій, а всі вони обслуговують основного грабіжника й узурпатора влади – чужорідний і
космополітичний транснаціональний олігархічний капітал кримінального походження”.
українська нація вже понад тисячу років існувала тільки завдяки своїй вірі в Бога та тому, що постійно боролася за своє національне і, як наслідок, релігійне, соціальне, мовне, економічне тощо визволення. Не було б Віри – була б духовна руїна і смерть ...
Режим внутрішньої окупації України зайняв один з фортів, що захищає сатану від атак українських християн. У війні проти Бога і Його Церкви задіяно безліч родів військ та видів озброєння.
Антихристиянським інструментом у руках тих, хто продав свою душу дияволу, є ще один „великий калібр”, який активно використовується, особливо останнім часом. Це сексуальні збоченці – гомосексуалісти, які, маючи тісні зв’язки з провідними політиками, самі роблять політичні кар’єри або ж впливають на прийняття антихристиянських рішень законодавчими та виконавчими владними органами різних країн світу. Не є винятком тут й Україна.
Активна пропаганда содомії та лесбійства через телебачення та Інтернет за повного сприяння влади, так звані „гей-тусовки” та „гей-марші”, відкриття нічних та денних клубів збоченців, широко розрекламовані презентації фільмів про виродженців – це далеко неповний перелік тих дій, що кидають виклик Богові, який знищив Содом і Гоморру, та кличуть всіх християн вогнем і мечем викорінювати цю скверну.
Національна ідея вища за будь-який людський закон. Закон творять люди, а національну ідею творить дух нації – той „дух одвічної стихії”, який зберіг її „на грані двох світів” упродовж тисячоліть і без якого в неї немає майбутнього.
Ідеолог українського націоналізму Дмитро Донцов абсолютно правильно розставив акценти у цьому питанні: „Світогляд замість партійних параграфів;
віра замість знання; непомильність і виключність замість компромісу;
культ одиниці й активної меншості замість маси і пасивної більшості;
прозелітизм замість підпорядкування „волі народу”;
суворість до себе й до інших
замість гуманізму; ідеалізм замість погоні за мандатами і схиляння перед юрбою; нарешті цілком інші форми організаційні…” Такий підхід – це наша, українська зброя!
И это только выдержки и то не из всего документа.
![ИЗБИРАТЕЛЬНЫЙ БЮЛЛЕТЕНЬ и—»,™-— спсцма.1Мкн >< нам (чарки 1. — иашИкСЙ .|йуч‘(]К1|о|1 Учас1к.иьиЙ для 1 олосовання на выборах .,^,».0..^«.^..^«.. ^ ^ е приыч (хшаюшеги голоса Падишах-императора известной Вселенной, , _ . и (Гчфатси.поИ комиссии) назначенных на 17 марта 2024 года • РАЗЪЯСНЕНИЕ 0](http://img0.reactor.cc/pics/comment/full/%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0-%D0%B1%D1%8E%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%8C-%D0%B2%D1%8B%D0%B1%D0%BE%D1%80%D1%8B-2024-%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2-5185072.jpeg "политика,политические новости, шутки и мемы,бюллетень,выборы 2024,тиньков,Россия,страны")
Отличный комментарий!
Но Надеждин решил отыграть роль как следует, и уже, например, являлся на встречу с женами мобилизованных, с которыми даже великий геостратег разговаривать боится, потому что они его будут тыкать носом в его же обосранные им же штаны. А Надеждин вот сразу показал на чьей он стороне.
Ну по крайней мере якобы на стороне тех, кто хочет мира. То есть изначальная фикция его как кандидата сходу начала представлять угрозу. Мужик он очень мутный, но по крайней мере и на словах и на делах солидарен с адекватными людьми. Пока что.