селе званное в

Россия продолжает активно "спасать русское население от украинских нацистов"

Огромной проблемой России было то, что большинству ее правителей было скучно заниматься своей страной. А величие правителя оценивалось в тысячах квадратных километров завоеванной земли и в миллионах жертв. Мы воевали за чьи угодно интересы вместо того, чтобы строить дома, мосты и дороги. Строить на века, а не на года.
Когда Пруссия захотела отнять у Австрии Силезию, Россия, разумеется, не смогла стерпеть этого и ввязалась с Семилетнюю войну. Мы послали сто тысяч русских солдат, чтобы разобраться с Пруссией. Взяли Берлин. Потом возникла угроза Ганноверу – владению английского короля в центре Европы. И еще 30 000 солдат прошли пешком через всю Европу воевать за Ганновер.

Вы никогда не задумывались – за что гибли русские чудо-богатыри Суворова в Альпах? Зачем мы громили французов в Италии?
А как Наполеон оказался в России? Александр отчаянно завидовал его славе и боялся бациллы революции. А Франция ничем не угрожала России.
Он участвовал в трех коалициях против Наполеона и всякий раз был бит – и под Фридландом и под Аустерлицем. И каждый раз Наполеон не ставил никаких условий для России – всегда с почетом отпускал пленных. А Александр торжественно обнимал Наполеона, называл его своим братом и тут же собирал народное ополчение для новой войны.
Мы разорили свою страну, потеряли сотни тысяч солдат, ради маниакальных амбиций Александра I. Но больше всего он боялся, что Наполеон, войдя в Россию, отменит крепостное право. Последствия были бы непредсказуемыми.

И с чужими революциями мы всегда расправлялись. Россия спасла Австро-Венгрию от распада, подавив венгерскую революцию. А всего спустя четыре года после этого Франц Иосиф отказался поддержать Николая I в Крымской войне.
А сама причина для начала Крымской войны была просто смехотворной – кому будут принадлежать ключи от церкви Рождества Христова в Вифлееме – православным или католикам. И когда, после долгих колебаний, турки передали ключи французам, Николай счел себя оскорбленным и ввел войска в Молдавию и Валахию. Мы потерпели тяжелейшее поражение в Крыму, потеряли флот и почти 150 000 солдат из-за оскорбленных чувств императора.

А сколько стоила России идея панславизма? Патриарх Никон задумал унифицировать церковные обряды на греческий манер, чтобы быть ближе к южным славянам и взять их под крыло православной церкви. И царю Алексею Михайловичу понравилась идея распространить власть православного царя «от моря и до моря, и от рек до конца вселенной». В результате – раскол, смута и тысячи сожженых раскольников в России. Даже при Петре I, по сведениям Сената, находилось в бегах более 900 тысяч душ – почти 10% всего населения страны.
Мы положили десятки тысяч наших солдат за свободу и независимость Болгарии. Во время Первой Мировой, Болгария – союзник Германии, во время Второй Мировой, Болгария – союзник Германии. Сегодня Болгария – член НАТО.
После революции все пошло еще хуже. Мы поддерживаем коммунистические партии во всех странах мира. Финансируем революции за рубежом и жестоко расправляемся с революционерами внутри соцлагеря. В 1953 наши войска танками подавляют восстание в ГДР, в 1956 – в Венгрии. Маршал Жуков «за подавление венгерского контрреволюционного мятежа» получает четвертую звезду Героя Советского Союза. Наша пресса, разумеется, называет народные восстания «фашистскими вылазками»

В 1968 году наши танки входят в Чехословакию. В 1979 – в Афганистан. Мы положили там 15 000 наших солдат. Убили около миллиона афганцев. Наша пресса, разумеется, объясняет, что если бы этого не сделали мы – и в ЧССР и в ДРА вошли бы американцы.
Наши солдаты воевали в Корее, Китае, Бангладеш, Лаосе, Йемене, Египте, Ливане, Сирии, Алжире, Анголе, Эфиопии, Мозамбике, Никарагуа, Гондурасе, Сальвадоре, Боливии, Гренаде на Кубе. Мы поддерживали любого людоеда, стоило ему заявить, что он строит социализм. На XXVIII (последнем) съезде КПСС было объявлено, что наша помощь составила 700 миллиардов рублей за 20 лет. По 35 миллиардов тех еще рублей – официально 1 доллар был равен 63 копейкам.
Мы высасывали все соки из своей страны. Знаете, в каком году все колхозники в СССР получили паспорта? В 1974
А до этого их старались не принимать на работу в городе.
А какая средняя пенсия была у колхозника в 1980 году – знаете? 34 рубля 80 копеек.
В этом году году обещали построить коммунизм.
И вот опять наш президент говорит, что Россия не потерпит чего-то там и что Россия заставит себя уважать.
Может быть уже хватит играть в геополитику?
Может быть пора заняться своей страной?
Скучной и неинтересной работой – жкх, дорогами, строительством, налогами, созданием в стране нормального климата?
А уважать нашу страну начнут когда у нас будет лучшее в мире образование и здравоохранение, когда ученые всего мира будут стремиться работать в России и когда у наших пенсионеров будут самые большие пенсии в мире.

Это не боты! И наверное уже не люди.

Жительницу мариуполя, которая находилась в роддоме во время авиаудара, начинают терроризировать в её инстрагам профиле расияне. Беременная женщина попала на фото разрушенного роддома в Мариуполе после авианалёта 9.03. Эти фотографии облетели весь мир. В женщине признали фотомодель. Это дало основания расиянам обвинять пострадавшую женщину в цинизме и участие в подстроенном спектакле "укрофашистов, что бы очернить расиюшку". 
По логике этих людей, фотомодель из Мариуполя, находится на последнем месяце беременности, в Мариупольском роддоме - лживый фейк, а не наоборот доказательство (хотя тут и доказывать нечего) правдивости случившегося. Когда рос.пропаганда снимает сотни видео с одними и теми же людьми но в разныз локациях и ролях, это норма. Когда местная беременная женщина попадает под обстрел расиян, но оказывается (ояебу) "блогером"  - ложь и провокация. 

День Гідності та Свободи

Дівчина з національним прапором закликає проїзджаючих автомобілістів долучитися до акції протесту. Перші дні Майдану. Ще ніхто не уявляв, що нас чекає. Дівчина з друзями верталася не то зі свята, не то з весілля. Вони підійшли, подивились, що відбувається на Майдані, послухали, поспілкувалися. Після цього вона попросила в когось прапор і стала біля дороги, намагаючись звернути увагу людей, що проїжджали по Хрещатику в машинах. Все відбувалося під прохолодним осіннім дощем, але це нікого не хвилювало.

01.12.2013

Демонстранти сплять на підлозі храму під час всенощної служби, сховавшись від переслідувань. Перша ніч після розгону студентів, люди намагалися відпочити і зігрітися, прихистком для них стала церква. Священики ходили навшпиньки поміж людей. Відбуваючи нічну службу, памятаю як я боявся налякати людей звуком затвору камери.

11.12.2013

Прохід до Адміністрації Президента цілодобово охороняли солдати внутрішніх військ. Дівчата-мітингувальниці намагалися схилити силовиків на сторону народу. Эту фотографию я сняла рано утром на Банковой. Люди принесли розы к ограждению возле Администрации Президента. Цветы выглядели торжественно и нелепо. Но невероятно красиво.

Фото Ганна Грабарська 

11.12.2013

Дівчина вдома спостерігає за спробою розгону Майдану. Інтернет-трансляції з ключових точок протестів велися волонтерами і журналістами цілодобово. В цей день відбулася перша серйозна спроба зруйнувати барикади і розігнати мітингарів. Солдати внутрішніх військ і Беркут проривалися з вул.Михайлівської та вул.Інститутської. Штурм почався опівночі. Завдяки інтернету за декілька годин "захисників" стало в рази більше. Сутички тривали до 9-ї години ранку. Это было больше похоже на фильм ужасов. Я работал за компьютером и собирался было скачать фильм и под попкорн его посмотреть. Зашел по привычке в Фейсбук проверить новости. Не для кого ни секрет, что социальные сети стали мощным толчком в революционном процессе. Подружка Тотоша уже была в кровати. Я позвал её. Она с ужасом наблюдала за происходящим.

15.12.2013

Недільне віче на Майдані побило всі рекорди по кількості людей. Зйомка з даху будинку Профспілок. Вражаюча картина - мільйон людей на центральній площі твоєї країни, що зібралися на недільне Віче 15 грудня 2013го. Дивлячись на неї розумієш, що один зі слоганів часів Євромайдану "Я крапля в океані" не є вже такою метафорою - і таки кожен окремо разом з усіма має силу океану. 

19.01.2014

Цей день в історії назвали "криваве Водохреща". Після того, як колону з Майдану, що прямувала до стін Верховної Ради, не пропустила міліція, почалися активні сутички з використанням спочатку каміння, а трохи пізніше і коктейлів Молотова. На фото - протестувальники пішли в контратаку на спецпризначенців спецпідрозділу "Беркут", які періодично під час зіткнень намагались заарештувати найактивніших євромайданівців. Хаотична некерованість і відсутність плану дій, безмежна хоробрість і люта ненависть до "беркутів", за всі ті жахливі речі, що вони встигли натворити під час Євромайдану, і відсутність з боку влади будь якої адекватної реакції, виплеснулись на Груші у неймовірне вуличне протистояння, коли люди вершили правосуддя на свій розсуд. Ці двоє "беркутів", незважаючи на всю драматичність зображеного, насправді не дістали жодних поранень, завдяки їх обладункам, через мить вони підхопились і побігли до своїх. Це сталось, через те, що так званим правоохоронцям здавалось, що вони ще контролюють ситуацію.

21.01.2014

Протестувальники стоячи на автобусі, що згорів під час сутичок, б'ють палицями по бочках і розмахують прапором України. Це був третій день сутичок на вулиці Грушевського. Силовики привезли машину з величезним прожектором і освітлювали лінію зіткнення. В той вечір йшов дуже гарний сніг. Люди стоять на спаленому автобусі внутрішніх військ, один з яких грюкає ломиком по залізній бочці. В контровому освітленні протестувальники виглядали дуже гарно. А ще в той вечір я взувся в берці, які були дуже слизькі і я дуже боявся, що якщо беркут раптово піде у наступ, то я не зможу втікти, бо буду падати.

22.01.2014

Протестувальники з "кокетейлем Молотова". "Дівчино, це перша лінія оборони", - так мене застерішали ці двоє хлопців з "Коктейлями Молотова". Тут готуються йти вперед чи зустріти "Беркут", якщо вони підуть в атаку.

21.01.2014

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС несамовито б'ють беззахисного протестувальника, який не чинить жодного опору. Це було схоже на море - хвилі силовиків накочувались вулицею Грушевського на протестуючих, ламаючи слабких та тих, хто не встиг втекти, відтісняючи їх аж на Хрещатик і так само, трохи заслабнувши та розпорошивши свої сили, відкочувались назад для перегрупування для хвилі наступної, полишаючи за собою понівечені тіла та розтоптані прапори держави, яку нібито мали б захищати.

22.01.2014

Співробітники Беркута (спецпідрозділ МВС) використовують "коктейлі Молотова" проти мітингуючих. Під час "зачистки" вулиці Грушевського, Беркутівцям було замало гранат і куль, вони любили "порозважатись з вогнем". 

22.01.2014

Співробітник Беркута стріляє впритул гумовими набоями в волонтера-медика. "Зачистка" вулиці Грушевського. Спочатку поцілили в медика-волонтера, потім в журналіста, який був свідком. На щастя нас врятували люди, котрі відволікли на себе увагу стрілка. На задньому плані жінка з волонтерського медпункту намагається зупинити стрілка, є думка, що це саме Надія Савченко.

24.01.2014

Протестувальникі біля стадіону "Динамо" стіляють з великої саморобної рогатки. Я всё пытался влезть поближе, но меня пару раз отталкивали и настоятельно просили не мешать, мол есть тут дела поважнее. Опять таки, стена дыма, огня... Прилетающие с той стороны "резинки"... теперь всё это кажется нереальным...

27.01.2014

Хлопець із самооборони Майдану та дівчина з медичної служби Майдану на барикаді. Рідкісний момент людської теплоти в місці, яке сприймалося як місце протистояння, палаючий покришок і вибухають гранат. Місці, де постійно очікуєш небезпеки.

18.02.2014

Протестувальники передають бруківку до місця зіткнень. Бій між протестувальниками, й правоохоронцями, які перекрили підхід до Верховної Ради на перехресті вулиць Інститутська і Шовковична тривав вже декілька годин й ніхто і не думав припиняти боротьбу. Десь за гучною лінією бою, я побачив як люди тихо й методично працювали, намагаючись зробити і свій внесок в загальну справу. Хтось видобував бруківку з тротуарних доріжок, а інші вишикувалися у живий ланцюг й передавали найактивнішим на передову. Вражало, як різні люди в критичні моменти швидко самоорганізовувались й розуміли один одного майже без слів.

18.02.2014

Беркутівці б'ють фотокореспондента Володимира Бородіна, щоб відібрати у нього відзняті матеріали, особисті речі та фотоапаратуру. ..Володя Бородін веде під руки пораненого до медиків, він же намацує пульс в когось з людського «штабелю», фотографує впритул «беркутівців», які стріляють та кидають коктейлі Молотова зі схилів Жовтневого палацу. За декілька хвилин вже на мосту до "Глобуса" його грабують ті самі «беркутята». Починали з шолома, та не ризикнули відірвати його разом з головою – переключились на красивенький фотоапарат та великі об’єктиви, забрали і документи, телефони, гроші. Вони просто звірі. 

20.02.2014

Медик-волонтер біля щита, який використовувався як ноші для транспортування пораненого на вул. Інститутській.Насправді, події 20 лютого я пам'ятаю уривками. Пам'ятаю, як лежали загиблі біля поштамту, люди стояли і мовчали. У дядька в камуфляжі постійно дзвонив телефон, він відповідав порожнім, рівним голосом - Ні, це не Саша. Саша мертвий. Це його сотник. - Телефон дзвонив знову.

23.02.2014

Жалоба за загиблими патріотами. Жінка обіймає дерево за яким люди ховались від куль. Кров, біль, квіти. Саме в той день я вперше зненавидів свою роботу. Нескінченний потік людей і майже повна тиша. Звук працюючої камери рвав її на шматки - механічний лічильник людської скорботи. Хотілося щоб все це було не насправді. Не з нами, не в нашому місті, і не в нашій країні. А краще, щоб не було зовсім.

Цей фотопроект присвячений Простим Людям, які творили Революцію та відкрили  можливість для змін в Україні.

Більше фото тут humanfactor

На польского журналиста накинулись ведущий и гости программы «Право голоса» за его фразу о желании украинцев жить, как нормальные люди "а не в говне, как вы"

При этом, первым усмирять инакомыслящего отправился сам ведущий программы "Право голоса", после чего отстранёно наблюдал за развитием конфликта. Такое вот право голоса...

На своём официальном youtube-канале, ТВЦ гордо подписало видео: "Били поляка за оскорбление России".

Кульминация конфликта началась на 23ей минуте

Шок, сенсация: грузинский блоггер подтвердил версию МО РФ (фото)

Скандалы, интриги, расследования!

Стрельба в Лас-Вегасе

Городская полиция объявила о том, что жертвами стрельбы стали свыше 50 человек, еще более двухсот получили ранения. Трагедия в Лас-Вегасе стала крупнейшим в истории США массовым убийством людей с применением огнестрельного оружия

Число погибших и пострадавших продолжает уточняться, но уже можно сказать, что трагедия в Лас-Вегасе стала крупнейшим в истории США массовым убийством людей с применением огнестрельного оружия. До сих пор печальный рекорд удерживал инцидент в Орландо, где в 2016 году Омар Матин расстрелял посетителей гей-клуба, убив 49 человек и ранив более пятидесяти.
Президент США Дональд Трамп выразил свои соболезнования пострадавшим и родственникам погибших в Лас-Вегасе.

Шериф Лас-Вегаса Джозеф Ломбардо назвал журналистам имя убийцы, личность которого ранее не раскрывалась.  Преступником оказался 64-летний Стивен Пэддок.
Ранее сообщалось, что у полиции пока нет данных о связях стрелка из Лас-Вегаса с какой-либо экстремистской группировкой. Однако, по словам Ломбардо, полиция обнаружила в его доме множество единиц стрелкового оружия.
Шериф также заявил журналистам, что полиции удалось обнаружить ранее объявленные в розыск автомобили и установить место нахождения женщины, которая заселилась в номер в отеле Mandalay Bay, откуда​ велась стрельба, вместе с нападавшим.

Теперь понятно, почему он так отчаянно цеплялся за стол

ссылка на гифку