патриоти україни

Ночь пред вероятной бурей. Генштаб ВСУ сообщает, что российская группировка в Приднестровье приведена в полную боевую готовность. СБУ сообщают о готовящихся провокациях.

Со второй половины дня на дорогах в Тирасполе, столице ПМР, появились заграждения. Резко возросла активность военных.

Объездная дорога находится практически на территории Молдовы и в случае чуда если российским войскам и ПМРовцам хватит сил для захвата этой дороги, порт Измаил, Белгород-Днестровский и другие поселения области на запад от Лимана отрезаны от остальной Украины.

Возможно, что даже планируется десантная операция по морю, но это так, мои мысли, иначе зачем взрывать мост напрямую соединяющий Одессу с Белгородом-Днестровским и Измаилом, как не для того, чтобы отрезать подход подкреплений? (Заодно попытаются вернуть Лукашенке флагман и единственный корабль его морского флота)

СБУ сообщают о готовящихся провокациях в Приднестровье

Российские спецслужбы взяли курс на расшатывание ситуации в т.н. Приднестровской республике. Об этом свидетельствуют не только взрывы на территории непризнанной ПМР, но и ряд информационных сообщений, распространяемых пропагандистами России.

Вероятно, после «мощного разоблачения неонацистов с неразборчивой подписью», ставших за сутки уже настоящим мемом, ФСБ придумала себе новое дело.

Среди прочего – от имени СБУ в различных телеграмм-каналах распространяется обращение к «гражданам ПМР» с призывом к эвакуации якобы из-за угрозы артиллерийских обстрелов со стороны Украины.

Призываем никоим образом не верить этому бреду и понимать, что у всех жителей т.н. ПМР, да и всей Европы в целом, есть одна главная угроза – российская федерация, которая из-за неадекватных действий своего руководства готова устроить любые провокации.

В то же время Центр противодействия дезинформации при СНБО информирует, что Россия имеет целью открыть дополнительный фронт в Одесской области с помощью Приднестровья.

В ГУР также предупреждают о подготовке РФ ракетного удара по «ПМР» с жертвами среди мирного населения.

Таким образом, возможно осталось всего несколько часов до того, как "начнётся". Пожелаем Молдове и Украине удачи в нелёгком деле борьбы с рашизмом.

Мадам Кириенко. Дочь замглавы АП получила гражданство Франции

Куратор внутренней политики Кремля оказался отцом «иностранного агента»: The Insider нашел у дочери Сергея Кириенко французский паспорт. Высокопоставленный чиновник, при котором поиск «агентов влияния Запада» вышел на новый уровень, сам почему-то обеспечил дочь гражданством страны НАТО и иностранным образованием.

Имя Любови Кириенко The Insider обнаружил в базе лиц с двойным гражданством: совпадают дата рождения (23.03.1990) и номер российского паспорта (45******06). Закон о втором гражданстве обязывает всех россиян докладывать ФМС о его наличии. Сделала это и дочь первого заместителя главы администрации президента.

На своей странице в LinkedIn Любовь Кириенко указала, что до 2012 года училась в ESCP Business School — известной бизнес-школе в Париже. Также она до 2014 года работала во французском пиар-агентстве «14 septembre», после чего уже вернулась в Россию.

В настоящий момент 30-летняя Кириенко работает в Агентстве стратегических инициатив — организации, учрежденной российским правительством для «содействия развитию социальной и профессиональной мобильности молодых профессиональных кадров». Дочь чиновника возглавляет один из проектов АСИ — «Точка кипения», — за что получает, по сведениям The Insider, зарплату в размере 2,3 млн рублей в год.

У The Insider есть выписка из Росреестра, согласно которой Любови Кириенко принадлежит недвижимость в элитном столичном жилом комплексе «Эдельвейс» (Давыдковская улица, 3). Это один из самых оригинальных небоскребов Москвы: монументальное здание увенчано готическими шпилями. Площадь квартиры дочери Кириенко — 124 м², рыночная стоимость — около 50 млн.

Ездит дочь Кириенко на автомобиле Lexus с серией госномеров ААА.

Любовь Кириенко замужем за Андреем Угничем. Зять замглавы АП тоже учился в Париже. Но, в отличие от супруги, французского гражданства у него пока нет.

Угнич до недавнего времени работал руководителем проектов в «Почта Банке». Этот банк находится под контролем государства через ВТБ и «Почту России».

Начиная с прошлого года мужу Любови Кириенко принадлежит доля в 20% в ООО «Комэк». Компания занимается утилизацией отходов в Тамбовской области. Ее годовой оборот — около 300 млн рублей, а портфель господрядов — более 194 млн. Основные заказчики — структуры мэрии Тамбова и администрации Тамбовской области.

Еще одна фирма Угнича ООО «ТЭКО-Сервис» работает в том же регионе. Она занимается вывозом мусора и тоже зарабатывает на контрактах с органами власти.

Губернатор Тамбовской области Александр Никитин в этом году переизбрался на второй срок, его поддерживали Владимир Путин и «Единая Россия». Согласование кандидатур на посты глав регионов «от власти» традиционно происходит в администрации президента, внутриполитический блок которой возглавляет Сергей Кириенко.

При поддержке администрации президента в России принимался закон о «СМИ-иноагентах» и другие меры, якобы ограничивающие зарубежное вмешательство. Ответственна АП и за антизападную пропаганду на федеральных телеканалах.

Любовь Кириенко отказалась от комментариев The Insider.

Сурс

Тест на патриотизм.

Довольно таки непростой тест на знание истории нашей страны. Но пройти его стоит!

Тест:

http://russian7.ru/2015/07/test-na-patriotizm/

Я свою идеологическую чистоту сумел доказать.

Нічого не змінилось? Чи усе змінилось?

20.02.2015
Тамара Злобіна

19 лютого 2015-го ввечері я вже була на Майдані. Рік тому. Потім, змінивши з десяток громадських робіт, поїхала на Схід - Харків, Луганськ, Донецьк, Севастополь.

Я досі вважаю, що останній рік - це найкраще, що з нами усіма трапилось. Попри все. Тому що кілька сотень (тисяч) простих людей героїзмом вигризли у демонів простір майбутнього. Спочатку - одну площу в фізичному просторі. А потім - ще і ще. Перемоги тривають, просто основне сьогоднішнє поле бою - поле свідомості - складно помітити. Я ж його добре бачу, адже свідомість - це моя професійна філософська сфера діяльності.

Що таке героїзм? Накачати м’язи, вдягнути красивий одяг, і знищити кілька сотень негідників? Це у голівудських фільмах. В реальності героїзм - це прийняти рішення, нераціональне з міркувань егоїстичної користі поточного моменту. Залишитись на Майдані у пекельну ніч. Не дати хабар. Поставити на місце чиновника. Відстояти блокпост. Написати текст-конфронтацію до консервативної масової свідомості. Зробити щось не так, "як положено". А так, як хочеш. Як відчуваєш вірним.

Героїзм - це повстати проти ворога, якого мислиш сильнішим. Знайти в собі сили опиратись - насамперед, власній (під)свідомості, яка нашіптує, що нічого то не дасть, і ти нічого не зміниш, і не лізь у це, і в цій країні завжди так буде. Здолати свій власний страх і апатію. Коли вдень після побиття студентів люди зібрались на Михайлівській площі, кожен і кожна знали, що ризикують стикнутись з брутальним фізичним насиллям. Однак прийшли. Маленький, непомітний, непафосний героїзм, який все змінив.

З цих багатьох малопомітних вольових рішень (скільки їх вже мільйонів) складається сьогодні наша реальність. Вона буквально жива - рухається, змінюється, трансформується, так, як ніколи раніше. І в реакціях на цю реальність яскраво проявляється самосвідомість людини, її чи його громадянська позиція.

"Нічого не змінилось" - це реакція людини, яка чекає "покращення". Тобто змін, зроблених десь кимось, з яких для нього/неї буде користь. Та сама егоїстична користь поточного моменту, аватар якої - передвиборчий сухпайок, гречка-тушонка.

Для людини з пасивною життєвою позицією, яка живе і мислить єдиним, роками напрацьованим маршрутом, помітними є лише ті зміни, які входять у її повсякдення зовні, від яких уже ніде дітись.

У межах цього світогляду зміни-як-такі є травматичними, адже людина є їх об’єктом, а не суб’єктом: долар виріс, ціни піднялись, пенсія знецінилась, звільнили з роботи, забрали в армію.

Позитивні зміни з позиції такого досвіду просто невидимі. Більше того, добровільно їх у своє життя людина не пустить (за логікою колись підслуханого: "Як твої діла, харашо? - Харашо це понятіє относітєльне, главне аби не гірше").

"У цій країні ніколи нічого не буде" - реакція тих, у кого під ногами почала горіти земля. Їх аватар - крадіжка і хабар, дрібні чи по крупному, і невротична необхідність довести (власній совісті), що "всі так роблять".

Я зараз не про зловорожих орків (ті, звісно, свідомо і згуртовано блокують, що можуть), а про наче пристойних співгромадян, які, можливо, і на Майдан раз-другий поїхали, і на АТО гроші давали.

Викладачів ВИШів, працівниць бюджетної сфери, чиновників, прорабів…

Нещодавно в кафе спостерігала за представником цього типажу - у його картині світу крали всі, хто вижче і нижче по службовій драбині (про власні "досягнення" чоловік скромно промовчав).

Людина відчуває, що роками напрацьовані схеми, де що взяти і кому відстігнути, щоб за це нічого не було, під загрозою - бо нові люди нової країни вигадують нові правила і нові способи контролю за їх дотриманням. І він добре бачить, що "лівий" фінансовий потік, який його підгодував на машину, будинок, дублянку і коханку, може, ой лишенько, всякнути!

А що потім з таких перескерованих потічків складуться нормальні дороги, школи і лікарні, він (вони - дозволю собі таке узагальнення) не бачать. Ну бо "ми ж всі знаємо, в якій країні ми живемо, тут же ніколи нічого не буде".

Хіба це не яскраве свідчення змін? Їх поступовості і незворотності. Кажуть, що Майдан і подальший волонтерський рух охопив лише 20% населення України. Можливо, але справа не у відсотковому співвідношенні. Важливіше зрозуміти, що ж змінилось для тих, хто хоче діяти?

Відповідь звучить досить невиразно: збільшилось поле можливостей. Це означає все і нічого. Нічого кокретного - просто бери і роби. Май наснагу реалізувати свої ідеї. Май сміливість мати власні ідеї. Мотивацію ділитись ними з іншими, шукати однодумців і соратниць. Мудрість об’єднуватись. Та просто мріяти - і шукати можливості робити маленькі кроки сьогодні, щоб мрії здійснились завтра.

Ті, хто ніколи не діяв, не можуть помітити, що реальність сьогодні жива і піддатлива, як ніколи раніше. Скільки з’явилось людей, які мислять подібно. Як їх активність укладається в синергії та конгломерації… У мережу живих, активних, сміливих і творчих свідомостей, яка пронизує усю країну, на всіх рівнях.

Це справді складно зрозуміти, адже, щоб передбачити великі наслідки маленьких кроків, треба мислити далеко наперед. Бачити складні взаємозв’язки і не пасувати перед їх довгостроковістю. Це про той же героїзм, який вимагає приймати рішення, нераціональні з міркувань егоїстичної користі поточного моменту, однак доленосні для спільноти.

Я вагаюсь, який приклад нової творчої свідомості тут дати, який ланцюжок змін описати. Втомилась відповідати на нескінченні "ну і що".

Ну і що, що мої приятелі зробили регіональне Громадське телебачення? Ну і що, що до них на ефіри приходять місцеві посадовці і відповідають на незручні питання. Ну і що, що вони вчаться розмовляти адекватно і не "по папірчику".

Ну і що, що вони знають, що не всі локальні медіа їм підконтрольні і що незручні питання будуть. Що приховати афери стає все складніше.

Ну і що, що мешканці міста бачать посадовців і вчаться розбиратись у їх діяльності. Ну і що, що платники податків починають розуміти, хто за що конкретно у місті відповідає. Ну і що, що поняття "влада", цей великий чорний монстр, потроху вивітрюється із свідомості, і на його місце приходить реалістичне бачення конкретних посадових осіб і кола їх повноважень.

Ну і що, що вони, як менеджери, найняті платниками податків, мають якісно виконувати свою роботу за зарплату, а не за хабар чи по знайомству.

"Надавати послуги", а не "робити послугу". Ну і що, що всі ці усвідомлення кристалізуються в головах усе більшої кількості людей, змінюють їх звичні маршрути мислення і горизонт очікувань. А відтак їх дії. А дії - змінюють реальність. Ну і що. "Це ж нічого не дасть".

Сьогодні непростий день. Зрештою, як і вчора. Але сьогодні я безмірно вдячна усім тим, хто поруч, хто не опускає рук. 

Співгромадян(к)ам, на яких можна покластись, яких варто любити, і завдяки волі яких я можу спокійно і з натхненням робити свою роботу. Бо знаю, наскільки ми разом усе змінили.

http://life.pravda.com.ua/columns/2015/02/20/189699/

Меняйте себя и свое окружение в лучшую сторону