мобилизованные совершают преступления

Обращение о расследовании преступлений российской армии

3 апреля 2022 года

Антивоенный комитет призывает к независимому международному расследованию преступлений российской армии и признанию геноцидом бессудных казней и убийств мирных жителей на занятой российскими войсками территории Украины.

Отвод российской армии от Киева открыл всему миру ужасающую картину: сотни мирных жителей, чьи тела просто брошены на улицах украинских городов; люди со связанными руками, расстрелянные в упор; убитые женщины, дети, целые семьи, которые явно не могли быть приняты за вооруженных противников.

Это лицо путинской войны. Войны, которую теперь невозможно называть иначе как геноцидом украинского народа. Название небольшого города Буча в Киевской области за один день стало таким же нарицательным, как и боснийская Сребреница. Свидетельства жестоких расправ, расстрелов жителей Бучи, следы мародерства и насилия со стороны российских войск обошли все мировые СМИ. Эти свидетельства бесспорны и их невозможно игнорировать.

С самого начала путинская агрессия против Украины являлась военным преступлением. Каждый день и час этой несправедливой, захватнической войны уносили жизни украинских граждан. Но открывающиеся сейчас свидетельства из Бучи, Мотыжина, Мариуполя и других городов и сел неоспоримо доказывают целенаправленное уничтожение российскими войсками мирного и гражданского населения захваченных областей Украины.

То, что, начиная с 24 февраля 2022 года, происходило и происходит на территории Украины, согласно определению ООН, является геноцидом украинского народа. Это преступление путинского режима не просто против Украины, а против человечности. Это преступление не имеет сроков давности и должно быть должным образом расследовано и наказано. Все, принимавшие участие в геноциде украинского народа – от рядовых до верховного главнокомандующего – должны быть выявлены и привлечены к ответственности международным судом.

До момента, когда такой суд станет возможным, мы призываем все мировое сообщество и, в особенности, страны Европейского Союза использовать все возможности для прекращения войны и геноцида украинского народа. Мы понимаем, что правительства демократических стран не готовы рисковать жизнями своих солдат. Но в ситуации продолжающегося геноцида вы обязаны пожертвовать своей экономикой. Ни одна человеческая жизнь не стоит денег или экономических показателей.

Мы призываем немедленно прекратить все торговые отношения с агрессором и наложить эмбарго на приобретение российских нефти и газа и принять следующие из такого решения экономические потери, вооружить Украину самым современным оружием, боеприпасами и топливом, открыть полноценный ленд-лиз.

Каждый день промедления с принятием этих решений стоит сотен человеческих жизней.

Сурс

Буча была лишь началом

СТАТТІ

Дата публікації:2022-04-08

Деокупація півночі Київщини відкрила наслідки звірств, які чинили російські солдати в Україні: вбивства, згвалтування, зруйновані та пограбовані будинки. Звичайне життя повернеться на ці території лише за кілька місяців, але загоюватися шрами від війни будуть роками.
Журналісти ТЕКСТІВ провели два дні зі спецпідрозділом поліції, побували в містечках та селах на північному заході від Києва, які були в окупації.

Колона швидко рухається по дорогах між невеликими населеними пунктами, в рації шипіння: “500 метрів, блокпост”.

На блокпости під'їжджаємо в обхід черги: швидка вмикає сирену, машина поліції попереду нескінченно сигналить, машини в колоні “на аварійках”.

Під’їжджаємо, називаємо пароль, у відповідь:
- Проїжджайте.
- За нами три машини і швидка”.
- Добре. — Боєць чи то територіальної оборони, чи поліцейський махає — можна їхати.

Між містечками їдемо дуже швидко, в голові колони - “цивільна” машина поліції, нашвидкоруч перероблена у службову. По автомобілю помітно, що водії (а поліцейські, з якими ми їздили, тиждень тому були і на “нулі”) експлуатують його нещадно. Певне, взнаки дається бойовий досвід і звичка рухатися так, щоб не потрапити під обстріл. Хоча нас запевнили, що зараз, якщо хтось із російських солдат ще й ховається в лісах, зараз сидять дуже тихо і вирішують: відразу здатись в полон чи віджати якусь автівку і, вдаючи цивільного, прорватись до кордону.

Чого дійсно варто остерігатися — це мін, розтяжок та снарядів, які не розірвалися. Працівники національної поліції та ДСНС цілодобово займаються розмінуванням територій. “Зараз все настільки ж заміновано, як і в Другу світову”, — ділиться з нами спецпризначенець, — “Ми ще десятиліття будемо знаходити міни та нерозірвані снаряди по лісах”. Особливо небезпечно повертатись у власні домівки та “блукати” по громадських спорудах. російські окупанти жили як у вже покинутих квартирах та будинках, так і виганяли мешканців з їхніх осель, а по відходу часто такі приміщення заміновували.

Поліцейські кажуть, що попри усі застереження люди самовільно повертаються до своїх домівок. Це треба робити в супроводі ДСНС чи поліцейських, бо, окрім купи бруду та сміття там можуть бути небезпечні сюрпризи. Також в будинках знаходять тіла загиблих.

Місцеві також часто навідуються до будинків, раніше окупованих російською армією, з метою знайти собі якихось трофеїв: підсумки, зброю, боєприпаси, залишених під час відступу. Часто, коли поліція перевіряє покинуті окупантами будинки, бачить, що там вже побували місцеві.

Про мародерство за два дні чергування ми чули не раз. В посиленому режимі працює поліція, працює територіальна оборона, але від мародерів це не завжди рятує. Селяни самоорганізовуються та виставляють караули, озброєні зазвичай мисливськими рушницями, або й голіруч, щоб охороняти покинуті будинки, магазини і громадські споруди. “Ми на другий день війни, коли росіяни ще не прийшли, всі продукти з магазину роздали місцевим. Ні зв’язку із Києвом, ні безпечної дороги до міста вже не було. В магазині залишався виключно алкоголь, його закрили. Але його пограбували вже після того, як росіяни пішли”.

Місцеві сказали, що у коттеджному містечку на околицях села Березівка, що трохи на північ від Житомирської траси, переховувались російські солдати. Поліцейські, з якими ми їхали, вирішили це перевірити.

-Окрім супроводу гуманітарної допомоги, ми виконуємо ще й звичайні поліцейські функції - перевіряємо заяви місцевих, - кажуть вони.

Містечко - зо два десятки будинків, розташованих по обидві сторони головної вулиці, в кожного своє подвір’я, гараж.

На центральній вулиці - жигулі із літерою “V”. Трапляються ще малолітражки із витягнутими акумуляторами. По всьому містечку розкидані речі, через напівпрочинені ворота та хвіртки у дворах видніються розкидані речі. Там бруд і сморід. На територію чи в будинки заходити заборонено - може бути заміновано. Та й не дуже хочеться вдиратися у чуже сплюндроване життя. “Живуть, як бомжі та помирають як бомжі” - говорять нам поліцейські, маючи на увазі армію РФ.

Наступного дня поліцейські супроводжували іноземних журналістів до Бородянки та навколишніх сіл. Комендантська година на звільнених від окупації територіях тривала до 7-го квітня, але багато людей, ледве дізнавшись про звільнення домівок від окупантів, вирушили додому, всупереч усім проханням влади, поліції та ДСНС зачекати. Тож багато часу ми провели у заторах. Цивільні малолітражки, седани і купе повзуть навіть по розбитих грунтових дорогах - люди хочуть побачити, чи вціліли їхні будинки.

Звична дорога до Бородянки зруйнована - на Варшавській трасі знищений міст через річку Здвиж, треба їхати об’їздними дорогами. Армія РФ окупувала Бородянку у перші дні війни, тож місцеві жителі провели більше місяця в окупації. Скільки там загиблих - досі невідомо, триває збір тіл та розбір завалів зруйнованих будинків. Але, як заявила генпрокурор Ірина Венедіктова, ситуація може бути ще гіршою, ніж у Бучі, де станом на 6 квітня було знайдено 320 тіл.

Посеред міста стоїть розбита колона ворожої військової техніки. За свідченнями мешканців Бородянки, багато транспорту спалили місцеві за допомогою коктейлів молотова.

З 29 багатоповерхових будинків на центральній вулиці повністю знищено 8, пошкоджено 21. Це чудово видно на відео із квадрокоптера

“Колона, яка зайшла в місто, обстрілювала будинки навколо, стріляли абсолютно навмання - залякували” - пояснив один із поліцейських. На багатоповерхівках помітні вигорілі вікна на рівні 5 - 7 поверхів: “якщо поцілити в середину такого будинку, при “владому” влучанні він “складається”, - каже мій співрозмовник.

За свідченнями військових та місцевих мешканців, в Бородянці також багато загиблих місцевих жителів, їхні тіла прибрали лише після того, як російська армія залишила місто.

В будинках, що не зазнали прямих ударів, - вибиті шибки та понівечені ударними хвилями фасади. В центрі немає жодної цілої і не розграбованої споруди.

Окупанти займали будинки мешканців та адмінбудівлі. У місцевому відділку поліції влаштували штаб, на подвір’ї - базу для ремонту авто.

Там і досі стоїть напів розібрана та розграбована російська мобільна автомобільна майстерня батальйонного рівня. Нічого цінного в ній не лишилось, чи то росіяни забрали чи наші військові собі взяли - невідомо.

Варто зауважити, що росіяни повсюди залишили бруд. У захоплених гаражах для ремонту техніки розкидане сміття, ганчір’я, російська військова форма. Неподалік стоїть покинутий бензовоз. Будівля поліції - вигоріла.

У приміщенні місцевого відділу держказначейства жили російські офіцери середньої ланки. В одній з кімнат влаштували щось схоже на пральню і місце для миття. Солдати зазвичай смітять там, де сплять і їдять, в туалет далеко не ходять - у сусіднє приміщення за стінкою - таку картину описували спецпризначенці, які першими проводили зачистки в Бучі.

А ще всюди багато викинутих протигазів - в Бучі їх були сотні. Це пояснюється тим, що сумки для протигазів дуже зручно використовувати для перенесення награбованого.

Мега крутой ответ на Крымский мост

Итак, сегодня утром многие области и города Украины подверглись обстрелам. Видать бункерный дал команду наказать "террористов" за крымский мост. И что мы видим в итоге?
Украинская сторона (предположительно):
- Тщательно спланированная и сверх нелегкая операция;
- Выбрано время, когда на мосту минимум гражданских;
- Удар актуальный, т.к. частично мешает снабжению группировки на юге;
- Удар по объекту военного значения (трафик пропуску военной техники и бп - огого)
- Очень символический жест (с учетом даты и объекта).

 рашка:
- обстрел с стратегических бомбардировщиков из безопасной зоны;
- обстрел НЕ высокоточным вооружением.
- обстрел во время часа пик (на работу все прут)
- обстрел НЕ военных объектов, которые ничем не помешают способности Украины оборонятся;

 И спрашивается, кто тут террорист.Ну и в целом - список объектов, что подверглись ударам:
- Жилые дома в Запорожье;
- Энергетические объекты Львовской, Житомирской (и многих других обл);
- Пешеходно-велосипедный мост в Киеве (это мост Кличко, возможно у плешивого к Кличко счеты)- Музеи и филармония в Киеве;
- многое другое...

 Видео удара по супер важному пешеходному мосту

Мариуполь уже месяц в осаде. "Нацисты" уже месяц "обстреливают сами себя", "прикрываясь мирным населением". Мариуполь до сих пор не взят, "нацисты" до сих пор не сдаются, минобороны выкатывает пресс-релиз о том, что

(ОСТОРОЖНО! Официальный телеканал министерства обороны "Звезда"). Сурс

Всё так же желаю украинцам не только выстоять в Мариуполе, но и полностью отбить все территории, над которыми был потерян контроль как минимум с 24 февраля, понимая, какого количества жертв стоило бы возвращение контроля над теми, которые потеряли в 2014-м.

Немного печальной констатации

 - Херсон, судя по всему, сейчас зачищается так же, как зачищались пригороды Киева. Я попытался найти новости о протестах в Херсоне в последние 2 недели, и нашёл только то, что последняя была 21 марта, которую расстреляли, после чего из Херсона новостей не поступало (ну либо я плохо искал).

- В других захваченных городах на юго-востоке Украины, по всей видимости, происходят столь же масштабные зачистки. Несмотря на сопротивление местного населения, наших мразей ничего не сдерживает. 3 дня назад, например, была расстреляна демонстрация в Энергодаре.

Ну и напоследок то, за что я сейчас схвачу гигатонну минусов, но я не могу этого не сказать. На протяжении последних как минимум восьми лет нам ставили в вину то, что мы "не так протестуем", что "надо действовать жёстче", что "да чего вы боитесь, ментов всё равно меньше, чем вас", что "всех не перестреляют", что "украинцы же вышли и победили "Беркут". Вот прямо сейчас мы видим, как весьма небольшой (в сравнении с населением) группировкой вооружённых орков удерживается контроль над юго-востоком Украины. И это самое население протестует не как мы или белорусы, они цветочков оркам не дарят, они не разуваются, вставая на лавочки, они не бросают бумажные самолётики и не светят фонариками. Они сопротивляются по-настоящему. И не только на улицах, но и партизаня, уничтожая технику орков, убивая самих орков, взрывая коммуникации. Но даже в таких условиях каких-то сотни тысяч орков хватило, чтобы взять под контроль 5 миллионов человек (население того куска Украины, который сейчас под контролем нашей армии).

А теперь представьте, что мы под такой оккупацией живём все последние 20 лет. Только у нас эти орки находятся у себя дома. Знают все наши адреса, знают всех наших родственников, не имеют никаких проблем со снабжением. Полностью контролируют всю нашу переписку. И все последние 20 лет планомерно уничтожают (от выдавливания из страны до убийства) каждого, кто представляет хоть какую-то угрозу.

Многие забывают, что первой страной, которую захватили нацисты, была Германия. Так постарайтесь не забыть и о том, что первой страной, которую захватил Путин, была Россия. И как Гитлер в 1933-м захватил власть не на выборах, а устроив госпереворот, введя чрезвычайное положение и запретив все остальные партии, так и Путин в 2000-м захватил власть не на выборах, хотя и более изощрённо, чем Гитлер в 1933-м. Создав по сути однопартийную систему (в которой парламент - не место для дискуссий), напринимав фактически отменяющих конституцию законов (о "санкционированных митингах", о "пассивном избирательном праве", о "СМИ" и прочие), и, в конечном итоге, переписав саму конституцию сначала в 2010-м, а потом ещё раз в 2020-м.

Украина обвиняет двоих российских снайперов в изнасиловании четырехлетней девочки и ее матери в Киевской области. Один из обвиняемых посмертно получил орден Мужества

Пост чисто для себя. У пропагандонов и вторящих им ватников NYT то "известные фейкомёты", то "американская пресса" (в зависимости от целей пропагандонов и ватников), то снова "фабрика фейков"

Для меня же NYT - надёжнейший источник. Который на моей памяти лишь дважды опубликовал фейк, и в первом случае они выпустили опровержение и извинились меньше чем за 5 часов, а вторым случаем была публикация со ссылкой на американскую разведку о том, что хуйло начнёт вторжение 16 февраля, что перестало быть фейком спустя всего неделю, превратившись в неточную дату.

Сурс на оригинал от NYT

Сурс на перевод в телеге BBC

З.Ы. Систему характеризует не ошибка, а реакция на ошибку. В прошлый раз Арестович отреагировал на подобное заявлением о том, что бойцы теробороны, совершавшие военные преступления, будут выявлены и наказаны. Здесь ожидаю такой же реакции. Потому что если такие вещи оставлять безнаказанными, то через какое-то (весьма короткое) время вояки (в широком смысле, от теробороны до офицеров) получают ощущение безнаказанности и начинают делать всё, что вздумается, и не только в отношении вооружённого противника. А затем и вовсе в отношении всех подряд, кто оказался рядом.