дед ебанулся

Россияне, сограждане, как в вашей семье переживают войну с Украиной?

Лично у меня сейчас полный пиздец. Пишу после срача дома. Практически все, с кем я близко общался на протяжении последних 10+ лет, будь то семья или друзья, поддерживают войну и развязавших её бандитов. Кто-то понимает, что есть пропаганда, что она используется с целью оправдать войну и призвать на неё побольше дурачков, но верит, что делается это всё в интересах России и россиян. (При этом клюёт на ту же пропаганду о русофобии и планах нас захватить с последующим выкачиванием из нас ресурсов.) Кто-то верит, что "мы"( видимо, "я и Путин"), ничего плохого в Украине не делаем. Что "хохлы сами себя бомбят", что "мы" вообще "защищаемся". (Очередная "оборонительная" война, получается. По традиции, мы же войны не развязываем.) "Наши" не такие, "мы" не можем стрелять по детям и мирным людям! "Мы" же русские! "Мы" лучше всех!" (Ага, и нацисты, конечно, после такого в Украине)

Путинская пропаганда намертво вросла в то, что мы называем национальным самосознанием. Она, словно паразит, влезла ему под кожу, после чего, год за годом, укоренялась всё глубже. Чтобы, когда Путин начнёт очередную войну, люди верили, что войну эту начинают они. Что они находятся на стороне "россиян", как и Путин. А все санкции против Путина, олигархов в его окружении и России - лично против нас, потому что нас ненавидят и боятся.("А значит уважают!") Теперь в системе "Путин - это Россия!" появилась новая веха развития. "Путин - это россияне!", т.е. мы с тобой. А мы стрелять по мирным людям не станем! Значит врут западные злые языки! Наше телевидение врать не станет! Оно же НАШЕ! И вообще, "почему ты встаёшь на сторону чужих, а не своих?!".

В общем, ситуация очень тяжёлая. Я разрываюсь между желанием сбежать как можно дальше и нежеланием оставлять семью, какой бы конченой она не была. (На друзей уже забил, как бы больно оно ни было.) Не хочу слышать их поддакивания пропагандистам, видеть, как они идут голосовать за Путина. Хочу забыть о них и не вспоминать! Но если в теории я сбегу, они останутся в пиздецовой ситуации. А я не хочу, чтобы они страдали. Не хочу, чтобы они голодали. И чтобы сталкивались с бухим ментом за рулём, после дтп с которым виноватыми стали бы они, я тоже не хочу. Но переубедить их невозможно. Эти люди скорее поверят очередной финансовой пирамиде или РПЦ, нежели примут, что какие-то там расследования, кадры обстрелов, слова очевидцев в интернетах - правда. Да и что там вообще могут правду говорить.

Я не знаю как жить эту жизнь дальше. Как смотреть в глаза тем, кто готов обречь миллионы людей на ужасы войны, лишь бы не признавать что "мы" злодеи? Если в 2014 году старый гнилой пидорас перессорил сотни тысяч родственников между Россией и Украиной, то в 2022 он перессорил десятки миллионов россиян. Не знаю о каком единстве можно говорить в подобной ситуации. И уж тем более о наращивании оппозиционной массы с отбиванием страны.


Если вам это знакомо, опишите свои мысли. Лично у меня сейчас на уме вертится [роскомнадзор], но по вышеописанным причинам отказаться от семьи я не могу. Знаю, что нужно делать то, что в моих силах, дабы улучшить положение хоть немного. Что не бывает идеальных решений, избавляющих от всех проблем. Но не могу сосредоточиться и начать это что-то, когда каждый день слышу пропагандонов из телека.


p.s. Пока писал, отклеился Реактор. Вернее, перестал спасать Тор. Сейчас подрубил впн, который в одиночку работает, но в связке с Тором нет.

Анна Шавенкова попала под амнистию в честь 70-летия Победы

Виновница ДТП, в котором в 2009 году погибла Елена Пяткова, Анна Шавенкова попала под амнистию в честь 70-летнего юбилея Победы. Такое решение принято 25 мая на заседании Октябрьского районного суда Иркутска. Осужденная освобождена от назначенного ей наказания. Об этом сообщили в пресс-службе прокуратуры Иркутской области.

2 декабря 2009 года Анна Шавенкова сбила сестер Юлию и Елену Пятковых на тротуаре на улице Ленина. Елена скончалась, а Юлия получила многочисленные травмы. В марте 2011 года Шавенкова была осуждена на 2,5 года лишения свободы с отсрочкой на 14 лет, поскольку незадолго до этого у нее родился ребенок. Пострадавшие обжаловали приговор, но суд оставил его без изменений.

В августе 2012 года Дмитрий Пятков подал в Октябрьский районный суд иск на два миллиона рублей о взыскании с Шавенковой морального вреда, в сентябре 2012 года иск был удовлетворен частично — всего на 200 тысяч рублей.

Дмитрий Пятков, брат потерпевших:
— Амнистия дается людям, совершившим незначительные преступления, и они раскаялись в содеянном и возместили в полной мере вред потерпевшим. Здесь же она не выплачивает компенсацию, которую присудил суд. О каком раскаянии в этом случае может идти речь? Раскаивается человек тогда, когда подтверждает свое раскаяние делами. Формально можно было сказать на суде, что она раскаивается. Видимо суду этого было достаточно.

ДТП с участием Анны Шавенковой вызвало большой общественный резонанс, широко освещалось и обсуждалось не только в Иркутске, но и по всей России. Такое внимание было обусловлено тем, что Анна Шавенкова является дочерью секретаря иркутского облизбиркома, а также поведением девушки непосредственно после ДТП. Сбив сестер, она не попыталась оказать им помощь и не вызвала скорую, а начала осматривать автомобиль, потом звонить по телефону. Все это запечатлели камеры наружного видеонаблюдения.

«Нет капитуляции» Участники акции протеста против "формулы Штайнмайера" в Киеве отправились с Майдана к офису президента

День Гідності та Свободи

Дівчина з національним прапором закликає проїзджаючих автомобілістів долучитися до акції протесту. Перші дні Майдану. Ще ніхто не уявляв, що нас чекає. Дівчина з друзями верталася не то зі свята, не то з весілля. Вони підійшли, подивились, що відбувається на Майдані, послухали, поспілкувалися. Після цього вона попросила в когось прапор і стала біля дороги, намагаючись звернути увагу людей, що проїжджали по Хрещатику в машинах. Все відбувалося під прохолодним осіннім дощем, але це нікого не хвилювало.

01.12.2013

Демонстранти сплять на підлозі храму під час всенощної служби, сховавшись від переслідувань. Перша ніч після розгону студентів, люди намагалися відпочити і зігрітися, прихистком для них стала церква. Священики ходили навшпиньки поміж людей. Відбуваючи нічну службу, памятаю як я боявся налякати людей звуком затвору камери.

11.12.2013

Прохід до Адміністрації Президента цілодобово охороняли солдати внутрішніх військ. Дівчата-мітингувальниці намагалися схилити силовиків на сторону народу. Эту фотографию я сняла рано утром на Банковой. Люди принесли розы к ограждению возле Администрации Президента. Цветы выглядели торжественно и нелепо. Но невероятно красиво.

Фото Ганна Грабарська 

11.12.2013

Дівчина вдома спостерігає за спробою розгону Майдану. Інтернет-трансляції з ключових точок протестів велися волонтерами і журналістами цілодобово. В цей день відбулася перша серйозна спроба зруйнувати барикади і розігнати мітингарів. Солдати внутрішніх військ і Беркут проривалися з вул.Михайлівської та вул.Інститутської. Штурм почався опівночі. Завдяки інтернету за декілька годин "захисників" стало в рази більше. Сутички тривали до 9-ї години ранку. Это было больше похоже на фильм ужасов. Я работал за компьютером и собирался было скачать фильм и под попкорн его посмотреть. Зашел по привычке в Фейсбук проверить новости. Не для кого ни секрет, что социальные сети стали мощным толчком в революционном процессе. Подружка Тотоша уже была в кровати. Я позвал её. Она с ужасом наблюдала за происходящим.

15.12.2013

Недільне віче на Майдані побило всі рекорди по кількості людей. Зйомка з даху будинку Профспілок. Вражаюча картина - мільйон людей на центральній площі твоєї країни, що зібралися на недільне Віче 15 грудня 2013го. Дивлячись на неї розумієш, що один зі слоганів часів Євромайдану "Я крапля в океані" не є вже такою метафорою - і таки кожен окремо разом з усіма має силу океану. 

19.01.2014

Цей день в історії назвали "криваве Водохреща". Після того, як колону з Майдану, що прямувала до стін Верховної Ради, не пропустила міліція, почалися активні сутички з використанням спочатку каміння, а трохи пізніше і коктейлів Молотова. На фото - протестувальники пішли в контратаку на спецпризначенців спецпідрозділу "Беркут", які періодично під час зіткнень намагались заарештувати найактивніших євромайданівців. Хаотична некерованість і відсутність плану дій, безмежна хоробрість і люта ненависть до "беркутів", за всі ті жахливі речі, що вони встигли натворити під час Євромайдану, і відсутність з боку влади будь якої адекватної реакції, виплеснулись на Груші у неймовірне вуличне протистояння, коли люди вершили правосуддя на свій розсуд. Ці двоє "беркутів", незважаючи на всю драматичність зображеного, насправді не дістали жодних поранень, завдяки їх обладункам, через мить вони підхопились і побігли до своїх. Це сталось, через те, що так званим правоохоронцям здавалось, що вони ще контролюють ситуацію.

21.01.2014

Протестувальники стоячи на автобусі, що згорів під час сутичок, б'ють палицями по бочках і розмахують прапором України. Це був третій день сутичок на вулиці Грушевського. Силовики привезли машину з величезним прожектором і освітлювали лінію зіткнення. В той вечір йшов дуже гарний сніг. Люди стоять на спаленому автобусі внутрішніх військ, один з яких грюкає ломиком по залізній бочці. В контровому освітленні протестувальники виглядали дуже гарно. А ще в той вечір я взувся в берці, які були дуже слизькі і я дуже боявся, що якщо беркут раптово піде у наступ, то я не зможу втікти, бо буду падати.

22.01.2014

Протестувальники з "кокетейлем Молотова". "Дівчино, це перша лінія оборони", - так мене застерішали ці двоє хлопців з "Коктейлями Молотова". Тут готуються йти вперед чи зустріти "Беркут", якщо вони підуть в атаку.

21.01.2014

Спецпризначенці внутрішніх військ МВС несамовито б'ють беззахисного протестувальника, який не чинить жодного опору. Це було схоже на море - хвилі силовиків накочувались вулицею Грушевського на протестуючих, ламаючи слабких та тих, хто не встиг втекти, відтісняючи їх аж на Хрещатик і так само, трохи заслабнувши та розпорошивши свої сили, відкочувались назад для перегрупування для хвилі наступної, полишаючи за собою понівечені тіла та розтоптані прапори держави, яку нібито мали б захищати.

22.01.2014

Співробітники Беркута (спецпідрозділ МВС) використовують "коктейлі Молотова" проти мітингуючих. Під час "зачистки" вулиці Грушевського, Беркутівцям було замало гранат і куль, вони любили "порозважатись з вогнем". 

22.01.2014

Співробітник Беркута стріляє впритул гумовими набоями в волонтера-медика. "Зачистка" вулиці Грушевського. Спочатку поцілили в медика-волонтера, потім в журналіста, який був свідком. На щастя нас врятували люди, котрі відволікли на себе увагу стрілка. На задньому плані жінка з волонтерського медпункту намагається зупинити стрілка, є думка, що це саме Надія Савченко.

24.01.2014

Протестувальникі біля стадіону "Динамо" стіляють з великої саморобної рогатки. Я всё пытался влезть поближе, но меня пару раз отталкивали и настоятельно просили не мешать, мол есть тут дела поважнее. Опять таки, стена дыма, огня... Прилетающие с той стороны "резинки"... теперь всё это кажется нереальным...

27.01.2014

Хлопець із самооборони Майдану та дівчина з медичної служби Майдану на барикаді. Рідкісний момент людської теплоти в місці, яке сприймалося як місце протистояння, палаючий покришок і вибухають гранат. Місці, де постійно очікуєш небезпеки.

18.02.2014

Протестувальники передають бруківку до місця зіткнень. Бій між протестувальниками, й правоохоронцями, які перекрили підхід до Верховної Ради на перехресті вулиць Інститутська і Шовковична тривав вже декілька годин й ніхто і не думав припиняти боротьбу. Десь за гучною лінією бою, я побачив як люди тихо й методично працювали, намагаючись зробити і свій внесок в загальну справу. Хтось видобував бруківку з тротуарних доріжок, а інші вишикувалися у живий ланцюг й передавали найактивнішим на передову. Вражало, як різні люди в критичні моменти швидко самоорганізовувались й розуміли один одного майже без слів.

18.02.2014

Беркутівці б'ють фотокореспондента Володимира Бородіна, щоб відібрати у нього відзняті матеріали, особисті речі та фотоапаратуру. ..Володя Бородін веде під руки пораненого до медиків, він же намацує пульс в когось з людського «штабелю», фотографує впритул «беркутівців», які стріляють та кидають коктейлі Молотова зі схилів Жовтневого палацу. За декілька хвилин вже на мосту до "Глобуса" його грабують ті самі «беркутята». Починали з шолома, та не ризикнули відірвати його разом з головою – переключились на красивенький фотоапарат та великі об’єктиви, забрали і документи, телефони, гроші. Вони просто звірі. 

20.02.2014

Медик-волонтер біля щита, який використовувався як ноші для транспортування пораненого на вул. Інститутській.Насправді, події 20 лютого я пам'ятаю уривками. Пам'ятаю, як лежали загиблі біля поштамту, люди стояли і мовчали. У дядька в камуфляжі постійно дзвонив телефон, він відповідав порожнім, рівним голосом - Ні, це не Саша. Саша мертвий. Це його сотник. - Телефон дзвонив знову.

23.02.2014

Жалоба за загиблими патріотами. Жінка обіймає дерево за яким люди ховались від куль. Кров, біль, квіти. Саме в той день я вперше зненавидів свою роботу. Нескінченний потік людей і майже повна тиша. Звук працюючої камери рвав її на шматки - механічний лічильник людської скорботи. Хотілося щоб все це було не насправді. Не з нами, не в нашому місті, і не в нашій країні. А краще, щоб не було зовсім.

Цей фотопроект присвячений Простим Людям, які творили Революцію та відкрили  можливість для змін в Україні.

Більше фото тут humanfactor

Репрессии в Беларуси довели некоторых людей до отчаянья?

В Арканзасе запретили операции по смене пола для несовершеннолетних