Що це за хуйня

Вітаю! Від сьогоднішнього дня закон про українську мову набув чинності

Сьогодні, 16 липня, набув чинності закон №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови як державної», за винятком низки положень, які набудуть чинності дещо пізніше. Нагадаємо, 25 квітня Верховна Рада ухвалила цей законопроєкт.

Закон закріплює, що єдиною державною мовою в Україні є українська – і вона обов’язкова для органів державної влади і публічних сфер на всій території держави. 

Відповідно до закону, державна мова має використовуватися в освітній та медичній сферах, у трудових відносинах та у сфері обслуговуванні споживачів, а також в публічних заходах, рекламі та інших сферах. Крім того, закон зобов’язує посадовців володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов’язків. Дія цього закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.

Щодо положень, які набудуть чинності згодом: через два роки набуде чинності положення закону, згідно з якими складання іспиту на рівень володіння державною мовою є необхідною умовою для набуття громадянства України. Іспит складатимуть у порядку, встановленому Кабміном, а вимоги до рівня володіння державною мовою, необхідного для отримання громадянства України, визначає Національна комісія зі стандартів державної мови.

За публічне приниження чи зневажання української мови, а також навмисне спотворення української мови в офіційних документах і текстах або створення перешкод та обмежень у застосуванні мови передбачена адміністративна відповідальність. Максимальна сума штрафу становитиме 11 тисяч 900 грн. Ці норми почнуть діяти через три роки. Дія цього закону не поширюється на сферу приватного спілкування та здійснення релігійних обрядів.

Також пізніше набуде чинності положення закону про те, що проєкти нормативно-правових актів та актів індивідуальної дії органів державної влади, органів влади Криму і місцевого самоврядування складаються відповідно до стандартів української правничої термінології, встановлених Нацкомісією згідно зі стандартами української мови. Це положення діятиме, коли Нацкомісія затвердить стандарти державної мови для правової термінології.

З 1 січня 2030 року набуде чинності положення, яке передбачає, що мовою зовнішнього незалежного оцінювання за результатами отримання повної середньої освіти та вступних іспитів є державна мова, крім зовнішнього незалежного оцінювання з іноземних мов.

Російські попозиціонери, вони такі

Шановне панство, це афігенно! Російського опозиціонера пана Мальцева посадили на пляшку у Москві. Після чого він, звісно, поспіхом ретировався з Мордора до Молдавії. Але, ось халепа. Їхав він через Україну, а його не пустили. 

Й дуже пан Мальцев образився на це. Мовлял, як це так, "я ж проукраїнську позицію маю". 

На рівні "зажігалка - спалахуйка, ги ги" його проукраїнська позиція. Але не в тому суть. Образився, а потім психанув й почав погрожувати Порошенко, що буде агітувати(!!!) проти нього на наступних виборах президента України. Й має він ще послідовників "на Украінє" понад шістьсот тисяч, які йому у цьому допоможуть. Страшна цифра. Так й бачу, як після цього звернення у Петі тиск підвищився й цукор впав. 
Ось така вона мордоська опозиція. 

А ось, яку позицію мав Мальцев у 2014 році. 

Злодій що вдягнув вишиванку- не перестає бути злодієм.

Твое лицо, когда ты обосрался

Одначе, мені подобається, що немає п'ятої колони, але ж ютуб бляха, ти заїбав.

Ще задовго до початку перегонів почав з усіх щилин з політ.агітацію вести. Тимошенко, Садовий, Гриценко мать його за ногу. Все більше стало проплачуваної реклами якогось гімна. Та ще й свій преміум сують постійно. Гімно. 
Кому ще таке вилазило?

СТАТТІ

Дата публікації:2022-04-08

Деокупація півночі Київщини відкрила наслідки звірств, які чинили російські солдати в Україні: вбивства, згвалтування, зруйновані та пограбовані будинки. Звичайне життя повернеться на ці території лише за кілька місяців, але загоюватися шрами від війни будуть роками.
Журналісти ТЕКСТІВ провели два дні зі спецпідрозділом поліції, побували в містечках та селах на північному заході від Києва, які були в окупації.

Колона швидко рухається по дорогах між невеликими населеними пунктами, в рації шипіння: “500 метрів, блокпост”.

На блокпости під'їжджаємо в обхід черги: швидка вмикає сирену, машина поліції попереду нескінченно сигналить, машини в колоні “на аварійках”.

Під’їжджаємо, називаємо пароль, у відповідь:
- Проїжджайте.
- За нами три машини і швидка”.
- Добре. — Боєць чи то територіальної оборони, чи поліцейський махає — можна їхати.

Між містечками їдемо дуже швидко, в голові колони - “цивільна” машина поліції, нашвидкоруч перероблена у службову. По автомобілю помітно, що водії (а поліцейські, з якими ми їздили, тиждень тому були і на “нулі”) експлуатують його нещадно. Певне, взнаки дається бойовий досвід і звичка рухатися так, щоб не потрапити під обстріл. Хоча нас запевнили, що зараз, якщо хтось із російських солдат ще й ховається в лісах, зараз сидять дуже тихо і вирішують: відразу здатись в полон чи віджати якусь автівку і, вдаючи цивільного, прорватись до кордону.

Чого дійсно варто остерігатися — це мін, розтяжок та снарядів, які не розірвалися. Працівники національної поліції та ДСНС цілодобово займаються розмінуванням територій. “Зараз все настільки ж заміновано, як і в Другу світову”, — ділиться з нами спецпризначенець, — “Ми ще десятиліття будемо знаходити міни та нерозірвані снаряди по лісах”. Особливо небезпечно повертатись у власні домівки та “блукати” по громадських спорудах. російські окупанти жили як у вже покинутих квартирах та будинках, так і виганяли мешканців з їхніх осель, а по відходу часто такі приміщення заміновували.

Поліцейські кажуть, що попри усі застереження люди самовільно повертаються до своїх домівок. Це треба робити в супроводі ДСНС чи поліцейських, бо, окрім купи бруду та сміття там можуть бути небезпечні сюрпризи. Також в будинках знаходять тіла загиблих.

Місцеві також часто навідуються до будинків, раніше окупованих російською армією, з метою знайти собі якихось трофеїв: підсумки, зброю, боєприпаси, залишених під час відступу. Часто, коли поліція перевіряє покинуті окупантами будинки, бачить, що там вже побували місцеві.

Про мародерство за два дні чергування ми чули не раз. В посиленому режимі працює поліція, працює територіальна оборона, але від мародерів це не завжди рятує. Селяни самоорганізовуються та виставляють караули, озброєні зазвичай мисливськими рушницями, або й голіруч, щоб охороняти покинуті будинки, магазини і громадські споруди. “Ми на другий день війни, коли росіяни ще не прийшли, всі продукти з магазину роздали місцевим. Ні зв’язку із Києвом, ні безпечної дороги до міста вже не було. В магазині залишався виключно алкоголь, його закрили. Але його пограбували вже після того, як росіяни пішли”.

Місцеві сказали, що у коттеджному містечку на околицях села Березівка, що трохи на північ від Житомирської траси, переховувались російські солдати. Поліцейські, з якими ми їхали, вирішили це перевірити.

-Окрім супроводу гуманітарної допомоги, ми виконуємо ще й звичайні поліцейські функції - перевіряємо заяви місцевих, - кажуть вони.

Містечко - зо два десятки будинків, розташованих по обидві сторони головної вулиці, в кожного своє подвір’я, гараж.

На центральній вулиці - жигулі із літерою “V”. Трапляються ще малолітражки із витягнутими акумуляторами. По всьому містечку розкидані речі, через напівпрочинені ворота та хвіртки у дворах видніються розкидані речі. Там бруд і сморід. На територію чи в будинки заходити заборонено - може бути заміновано. Та й не дуже хочеться вдиратися у чуже сплюндроване життя. “Живуть, як бомжі та помирають як бомжі” - говорять нам поліцейські, маючи на увазі армію РФ.

Наступного дня поліцейські супроводжували іноземних журналістів до Бородянки та навколишніх сіл. Комендантська година на звільнених від окупації територіях тривала до 7-го квітня, але багато людей, ледве дізнавшись про звільнення домівок від окупантів, вирушили додому, всупереч усім проханням влади, поліції та ДСНС зачекати. Тож багато часу ми провели у заторах. Цивільні малолітражки, седани і купе повзуть навіть по розбитих грунтових дорогах - люди хочуть побачити, чи вціліли їхні будинки.

Звична дорога до Бородянки зруйнована - на Варшавській трасі знищений міст через річку Здвиж, треба їхати об’їздними дорогами. Армія РФ окупувала Бородянку у перші дні війни, тож місцеві жителі провели більше місяця в окупації. Скільки там загиблих - досі невідомо, триває збір тіл та розбір завалів зруйнованих будинків. Але, як заявила генпрокурор Ірина Венедіктова, ситуація може бути ще гіршою, ніж у Бучі, де станом на 6 квітня було знайдено 320 тіл.

Посеред міста стоїть розбита колона ворожої військової техніки. За свідченнями мешканців Бородянки, багато транспорту спалили місцеві за допомогою коктейлів молотова.

З 29 багатоповерхових будинків на центральній вулиці повністю знищено 8, пошкоджено 21. Це чудово видно на відео із квадрокоптера

“Колона, яка зайшла в місто, обстрілювала будинки навколо, стріляли абсолютно навмання - залякували” - пояснив один із поліцейських. На багатоповерхівках помітні вигорілі вікна на рівні 5 - 7 поверхів: “якщо поцілити в середину такого будинку, при “владому” влучанні він “складається”, - каже мій співрозмовник.

За свідченнями військових та місцевих мешканців, в Бородянці також багато загиблих місцевих жителів, їхні тіла прибрали лише після того, як російська армія залишила місто.

В будинках, що не зазнали прямих ударів, - вибиті шибки та понівечені ударними хвилями фасади. В центрі немає жодної цілої і не розграбованої споруди.

Окупанти займали будинки мешканців та адмінбудівлі. У місцевому відділку поліції влаштували штаб, на подвір’ї - базу для ремонту авто.

Там і досі стоїть напів розібрана та розграбована російська мобільна автомобільна майстерня батальйонного рівня. Нічого цінного в ній не лишилось, чи то росіяни забрали чи наші військові собі взяли - невідомо.

Варто зауважити, що росіяни повсюди залишили бруд. У захоплених гаражах для ремонту техніки розкидане сміття, ганчір’я, російська військова форма. Неподалік стоїть покинутий бензовоз. Будівля поліції - вигоріла.

У приміщенні місцевого відділу держказначейства жили російські офіцери середньої ланки. В одній з кімнат влаштували щось схоже на пральню і місце для миття. Солдати зазвичай смітять там, де сплять і їдять, в туалет далеко не ходять - у сусіднє приміщення за стінкою - таку картину описували спецпризначенці, які першими проводили зачистки в Бучі.

А ще всюди багато викинутих протигазів - в Бучі їх були сотні. Це пояснюється тим, що сумки для протигазів дуже зручно використовувати для перенесення награбованого.