Окупанта

Вражеские тылы в огне: к чему приведет уничтожения складов российской армии

ВСУ наносят методические удары по тылам противника уничтожая оружейные и топливные склады.

Эти удары стали обычными "утренними новостями", но это не просто какие-то склады, их уничтожение напрямую вызовет нехватку боеприпасов и топлива и целому каскаду растущих сложностей для ВС РФ.

В частности BBC опубликовали карту где они собрали информацию о российских складах уничтоженных с 20 июня по 6 июля. Информация не полная потому что они учли только склады, уничтожение которых было записано на видео.

Эту карту уже называют HIMARS impact map. Например удары по российским базам в Донецке не требуют использования дальнобойных систем потому что до них добивают гаубицы. А склады учтенные на карте были созданы или значительно увеличены после начала вторжения РФ без каких либо мер по их защите.

Для них обычно используются брошенные промышленные здания и устройство складов было сделано из рук вон плохо. Все погрузочно-разгрузочные операции проводились голыми руками, боеприпасы не были распределены по большой территории и свалены просто под открытым небом. Другими словами были созданы идеальные условия для цепной детонации. 

Очевидным результатом этих ударов стала нехватка топлива и боеприпасов на местах и пророссийские пропагандисты уже озвучивают эту проблему. Падает наступательно-оборонительный потенциал ВС РФ.

Логичным шагом будет перемещение крупнейших складов вглубь тыла. Но чтобы это сделать - нужно прочесать уцелевшие склады, а эта работа возможна только вручную и потребует значительного времени.

Но даже если удастся переместить эти склады - второй и главной проблемой станет увеличение логистики. Сложность и стоимость логистики вырастет во много раз, элементарно из-за увеличенной потребности в топливе и количестве персонала. На это накладывается пропускная способность транспортной сети и нехватка грузового транспорта и его обслуживания.

Проблемы начинаются и в самом начале логистической цепи, в глубине территории РФ, где-то на обычной базе ракетных и артиллерийских войск за Уральскими горами, которые не могут начать отгрузку новых боеприпасов пока не появятся новые склады потому что отправленное некуда разгружать.

Суммируя, можно сказать что за каждой новостью об уничтожении склада боеприпасов стоит целый снежный ком неприятных для РФ последствий, налипающих друг на друга. 

The Enemy's Rear Is On Fire: What Will the Destruction Of the russian Army's Warehouses Lead to | Defense Express (defence-ua.com)

Почитав про эти логистические кошмары я вспомнил серию Дэна Карлина Death Throes of the Republic. В ней он в одном эпизоде рассказывает про завоевательные походы Рима. Так вот войны с европейскими племенами не представляли большой сложности для Рима потому что у Рима было супероружие против племен. Настоящее, действенное, всамделишное супероружие. Не какое-то там атомное которое вроде как бы ух!, а на самом деле хз что выйдет, да и ссыкотно, а такое, повседневное, как молот у Тора из Марвела который всегда с собой. И оружием этим была логистика. Поставки продовольствия и всего необходимого для армии на марше. Плюс к этому римская армия не просто вставала где-то на привал, начинала варить кашу и отдыхать, нет, привал - это это следующий этап работы. У всех легионеров были строительные профессии и расписанные роли. Т.е. римляне на привале тут же начинали возводить оборонительные сооружения и к утру они могли сидеть уже в оборудованном форте из стройматериалов которые они с собой притащили благодаря налаженной логистике. Теперь сравните это с племенами. Племя на марше - вот ты племенной воен, послушал речь вождя что куда-то там идем, тебе жена дома собрала тормозок из того что наскребла по сусекам и с этим тормозком ты идешь воевать. Тащишь на себе еще свою дубину или что там у тебя. Никаких топоров, гвоздей, кусков забора, лопат естественно ничего не берешь. Приходишь в чистое поле, ждешь римских империалистов, ложишься спать. Утром проснулся - а в поле перед тобой стоит целый форт который теперь нужно осаждать (>ლ) Поосаждали, а тормозок кончился, жрать нечего. На этом поход заканчивается потому что ЖРАТЬ СУКА НЕЧЕГО.

Так что посмотрим как ВС РФ справится с доисторической проблемой.

Развод войск, говорили они...

Утром 18го февраля Штаб ООС сообщил о бойне в районе четырех населенних пунктов: 

«Вооруженные формирования Российской Федерации атаковали позиции ООС». Атакуют с ночи всем, что есть. И идут в наступление. Есть потери. Местные жители сообщают о грохоте, которого давно не слышали. Они попытались прорваться через линию разграничения. 

 ❗️Бой идет до сих пор, потери ВСУ тяжелые, следим за развитием событий. 

 Бой продолжается. Наемники РФ продолжают наступление в районе Золотого, состоится брифинг СНБО, Генштаба, МВД и СБУПо неофициальной информации боевики захватили два опорных пункта. Они ведут массированный обстрел квадратами, есть попадания в жилой массив. На данный момент есть информация о 4 погибших и 5 раненых; несколько бойцов попали в плен.Из-за начавшегося наступления утром состоится заседание СНБО, а в 12:00 — брифинг по его результатам с участием всех силовых ведомств. 

Upd:

Бой возле населенных пунктов Новотошковское, Орехово, Крымское и Хутора Вольного закончился и сепаратисты отступили, рассказали в пресс-центре штаба ООС. Как сообщает штаб ООС, боевики запросили режим тишины.

"Контроль над украинскими позициями полностью сохранен", - отметили в штабе ООС.

Депутат Дмитро Соломчук из Ровно объявил награду за ликвидацию или пленение российских солдат

За ликвидацию российского солдата - 50 долларов,

Пленение - 100 долларов

❗️Херсонские каналы сообщают, что Антоновский мост был атакован.

Кажется, антоновскому мосту в херсоне нездоровится. Утром увидим точнее. 

СТАТТІ

Дата публікації:2022-04-08

Деокупація півночі Київщини відкрила наслідки звірств, які чинили російські солдати в Україні: вбивства, згвалтування, зруйновані та пограбовані будинки. Звичайне життя повернеться на ці території лише за кілька місяців, але загоюватися шрами від війни будуть роками.
Журналісти ТЕКСТІВ провели два дні зі спецпідрозділом поліції, побували в містечках та селах на північному заході від Києва, які були в окупації.

Колона швидко рухається по дорогах між невеликими населеними пунктами, в рації шипіння: “500 метрів, блокпост”.

На блокпости під'їжджаємо в обхід черги: швидка вмикає сирену, машина поліції попереду нескінченно сигналить, машини в колоні “на аварійках”.

Під’їжджаємо, називаємо пароль, у відповідь:
- Проїжджайте.
- За нами три машини і швидка”.
- Добре. — Боєць чи то територіальної оборони, чи поліцейський махає — можна їхати.

Між містечками їдемо дуже швидко, в голові колони - “цивільна” машина поліції, нашвидкоруч перероблена у службову. По автомобілю помітно, що водії (а поліцейські, з якими ми їздили, тиждень тому були і на “нулі”) експлуатують його нещадно. Певне, взнаки дається бойовий досвід і звичка рухатися так, щоб не потрапити під обстріл. Хоча нас запевнили, що зараз, якщо хтось із російських солдат ще й ховається в лісах, зараз сидять дуже тихо і вирішують: відразу здатись в полон чи віджати якусь автівку і, вдаючи цивільного, прорватись до кордону.

Чого дійсно варто остерігатися — це мін, розтяжок та снарядів, які не розірвалися. Працівники національної поліції та ДСНС цілодобово займаються розмінуванням територій. “Зараз все настільки ж заміновано, як і в Другу світову”, — ділиться з нами спецпризначенець, — “Ми ще десятиліття будемо знаходити міни та нерозірвані снаряди по лісах”. Особливо небезпечно повертатись у власні домівки та “блукати” по громадських спорудах. російські окупанти жили як у вже покинутих квартирах та будинках, так і виганяли мешканців з їхніх осель, а по відходу часто такі приміщення заміновували.

Поліцейські кажуть, що попри усі застереження люди самовільно повертаються до своїх домівок. Це треба робити в супроводі ДСНС чи поліцейських, бо, окрім купи бруду та сміття там можуть бути небезпечні сюрпризи. Також в будинках знаходять тіла загиблих.

Місцеві також часто навідуються до будинків, раніше окупованих російською армією, з метою знайти собі якихось трофеїв: підсумки, зброю, боєприпаси, залишених під час відступу. Часто, коли поліція перевіряє покинуті окупантами будинки, бачить, що там вже побували місцеві.

Про мародерство за два дні чергування ми чули не раз. В посиленому режимі працює поліція, працює територіальна оборона, але від мародерів це не завжди рятує. Селяни самоорганізовуються та виставляють караули, озброєні зазвичай мисливськими рушницями, або й голіруч, щоб охороняти покинуті будинки, магазини і громадські споруди. “Ми на другий день війни, коли росіяни ще не прийшли, всі продукти з магазину роздали місцевим. Ні зв’язку із Києвом, ні безпечної дороги до міста вже не було. В магазині залишався виключно алкоголь, його закрили. Але його пограбували вже після того, як росіяни пішли”.

Місцеві сказали, що у коттеджному містечку на околицях села Березівка, що трохи на північ від Житомирської траси, переховувались російські солдати. Поліцейські, з якими ми їхали, вирішили це перевірити.

-Окрім супроводу гуманітарної допомоги, ми виконуємо ще й звичайні поліцейські функції - перевіряємо заяви місцевих, - кажуть вони.

Містечко - зо два десятки будинків, розташованих по обидві сторони головної вулиці, в кожного своє подвір’я, гараж.

На центральній вулиці - жигулі із літерою “V”. Трапляються ще малолітражки із витягнутими акумуляторами. По всьому містечку розкидані речі, через напівпрочинені ворота та хвіртки у дворах видніються розкидані речі. Там бруд і сморід. На територію чи в будинки заходити заборонено - може бути заміновано. Та й не дуже хочеться вдиратися у чуже сплюндроване життя. “Живуть, як бомжі та помирають як бомжі” - говорять нам поліцейські, маючи на увазі армію РФ.

Наступного дня поліцейські супроводжували іноземних журналістів до Бородянки та навколишніх сіл. Комендантська година на звільнених від окупації територіях тривала до 7-го квітня, але багато людей, ледве дізнавшись про звільнення домівок від окупантів, вирушили додому, всупереч усім проханням влади, поліції та ДСНС зачекати. Тож багато часу ми провели у заторах. Цивільні малолітражки, седани і купе повзуть навіть по розбитих грунтових дорогах - люди хочуть побачити, чи вціліли їхні будинки.

Звична дорога до Бородянки зруйнована - на Варшавській трасі знищений міст через річку Здвиж, треба їхати об’їздними дорогами. Армія РФ окупувала Бородянку у перші дні війни, тож місцеві жителі провели більше місяця в окупації. Скільки там загиблих - досі невідомо, триває збір тіл та розбір завалів зруйнованих будинків. Але, як заявила генпрокурор Ірина Венедіктова, ситуація може бути ще гіршою, ніж у Бучі, де станом на 6 квітня було знайдено 320 тіл.

Посеред міста стоїть розбита колона ворожої військової техніки. За свідченнями мешканців Бородянки, багато транспорту спалили місцеві за допомогою коктейлів молотова.

З 29 багатоповерхових будинків на центральній вулиці повністю знищено 8, пошкоджено 21. Це чудово видно на відео із квадрокоптера

“Колона, яка зайшла в місто, обстрілювала будинки навколо, стріляли абсолютно навмання - залякували” - пояснив один із поліцейських. На багатоповерхівках помітні вигорілі вікна на рівні 5 - 7 поверхів: “якщо поцілити в середину такого будинку, при “владому” влучанні він “складається”, - каже мій співрозмовник.

За свідченнями військових та місцевих мешканців, в Бородянці також багато загиблих місцевих жителів, їхні тіла прибрали лише після того, як російська армія залишила місто.

В будинках, що не зазнали прямих ударів, - вибиті шибки та понівечені ударними хвилями фасади. В центрі немає жодної цілої і не розграбованої споруди.

Окупанти займали будинки мешканців та адмінбудівлі. У місцевому відділку поліції влаштували штаб, на подвір’ї - базу для ремонту авто.

Там і досі стоїть напів розібрана та розграбована російська мобільна автомобільна майстерня батальйонного рівня. Нічого цінного в ній не лишилось, чи то росіяни забрали чи наші військові собі взяли - невідомо.

Варто зауважити, що росіяни повсюди залишили бруд. У захоплених гаражах для ремонту техніки розкидане сміття, ганчір’я, російська військова форма. Неподалік стоїть покинутий бензовоз. Будівля поліції - вигоріла.

У приміщенні місцевого відділу держказначейства жили російські офіцери середньої ланки. В одній з кімнат влаштували щось схоже на пральню і місце для миття. Солдати зазвичай смітять там, де сплять і їдять, в туалет далеко не ходять - у сусіднє приміщення за стінкою - таку картину описували спецпризначенці, які першими проводили зачистки в Бучі.

А ще всюди багато викинутих протигазів - в Бучі їх були сотні. Це пояснюється тим, що сумки для протигазів дуже зручно використовувати для перенесення награбованого.

Сводка на сегодня

Возле Пасеки

Русский мир освобождает отделение приватбанк от наличности