Голие лоли

Изюм !?

А ВОТ В США ЗА ШУТКУ В ТВИТТЕРЕ МОГУТ С РАБОТЫ УВОЛИТЬ!

Сурс

З.Ы. Интересно, а что там по так называемому Союзному государству? Это что же, выходит, что можно гражданина Союзного государства не пускать в какие-то части Союзного государства?

Иногда самая полезная и нужная информация появляется в самых неожиданных местах.

Возьмем, к примеру, российское деловое издание "Деловая жизнь". С виду это совершенно скучное, специализированное издание с цифрами и графиками. Вот взять к примеру статью Повышение зарплаты военнослужащим в 2015 году. Что в ней может быть интересного? Два абзаца пресного текста для военных.

Но это если не видеть первоначальный вариант статьи, который был доступен на сайте вчера. Его до сих пор можно найти в кэше "Гугла". Читайте, пока не почистили. Там еще есть абзац под названием"Компенсация военнослужащим, принимающим участие в военных действиях в Украине в 2014 - 2015 году". Скучный сайт проболтался о том, о чем не следовало писать.

http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache%3Abs-life.ru%2Frabota%2Fzarplata%2Fvoennosluzashchie2015.html

В удаленном фрагменте говорилось, что в Украине в 2014-2015 году погибло более 2000 российских военных и еще около 3200 получили ранения или стали инвалидами:

"Также, Правительством России было принято важное решение о денежной компенсации военнослужащим, принимавшим участие в военных действиях на востоке Украины.

Так, для семей погибших военнослужащих, принимавших участие в военных действиях на Украине, денежная компенсация составит 3 млн. рублей, получившим инвалидность во время боевых действий – 1.5 млн. рублей. Кроме того, предусмотрена выплата контрактникам «боевых» за каждый день пребывания в зоне военного конфликта в размере 1800 рублей.

Всего, по состоянию на 1 февраля 2015 года, уже выплачена денежная компенсация для более 2000 семей погибших военных и для 3200 военнослужащих, получивших тяжелые ранения и признанных инвалидами" 

Дуболомы-цензоры удалили статью, забыв, что в интернете ничего никуда не исчезает. В итоге, имеем представление о количестве потерь российской регулярной армии (до 1 февраля 2015). 

Признаться, довольно шокирующая цифра. Я думал, речь может идти только о нескольких сотнях погибших военных

Журнал Suomen Kuvalehti # 41, октябрь 1941 года.

Нічого не змінилось? Чи усе змінилось?

20.02.2015
Тамара Злобіна

19 лютого 2015-го ввечері я вже була на Майдані. Рік тому. Потім, змінивши з десяток громадських робіт, поїхала на Схід - Харків, Луганськ, Донецьк, Севастополь.

Я досі вважаю, що останній рік - це найкраще, що з нами усіма трапилось. Попри все. Тому що кілька сотень (тисяч) простих людей героїзмом вигризли у демонів простір майбутнього. Спочатку - одну площу в фізичному просторі. А потім - ще і ще. Перемоги тривають, просто основне сьогоднішнє поле бою - поле свідомості - складно помітити. Я ж його добре бачу, адже свідомість - це моя професійна філософська сфера діяльності.

Що таке героїзм? Накачати м’язи, вдягнути красивий одяг, і знищити кілька сотень негідників? Це у голівудських фільмах. В реальності героїзм - це прийняти рішення, нераціональне з міркувань егоїстичної користі поточного моменту. Залишитись на Майдані у пекельну ніч. Не дати хабар. Поставити на місце чиновника. Відстояти блокпост. Написати текст-конфронтацію до консервативної масової свідомості. Зробити щось не так, "як положено". А так, як хочеш. Як відчуваєш вірним.

Героїзм - це повстати проти ворога, якого мислиш сильнішим. Знайти в собі сили опиратись - насамперед, власній (під)свідомості, яка нашіптує, що нічого то не дасть, і ти нічого не зміниш, і не лізь у це, і в цій країні завжди так буде. Здолати свій власний страх і апатію. Коли вдень після побиття студентів люди зібрались на Михайлівській площі, кожен і кожна знали, що ризикують стикнутись з брутальним фізичним насиллям. Однак прийшли. Маленький, непомітний, непафосний героїзм, який все змінив.

З цих багатьох малопомітних вольових рішень (скільки їх вже мільйонів) складається сьогодні наша реальність. Вона буквально жива - рухається, змінюється, трансформується, так, як ніколи раніше. І в реакціях на цю реальність яскраво проявляється самосвідомість людини, її чи його громадянська позиція.

"Нічого не змінилось" - це реакція людини, яка чекає "покращення". Тобто змін, зроблених десь кимось, з яких для нього/неї буде користь. Та сама егоїстична користь поточного моменту, аватар якої - передвиборчий сухпайок, гречка-тушонка.

Для людини з пасивною життєвою позицією, яка живе і мислить єдиним, роками напрацьованим маршрутом, помітними є лише ті зміни, які входять у її повсякдення зовні, від яких уже ніде дітись.

У межах цього світогляду зміни-як-такі є травматичними, адже людина є їх об’єктом, а не суб’єктом: долар виріс, ціни піднялись, пенсія знецінилась, звільнили з роботи, забрали в армію.

Позитивні зміни з позиції такого досвіду просто невидимі. Більше того, добровільно їх у своє життя людина не пустить (за логікою колись підслуханого: "Як твої діла, харашо? - Харашо це понятіє относітєльне, главне аби не гірше").

"У цій країні ніколи нічого не буде" - реакція тих, у кого під ногами почала горіти земля. Їх аватар - крадіжка і хабар, дрібні чи по крупному, і невротична необхідність довести (власній совісті), що "всі так роблять".

Я зараз не про зловорожих орків (ті, звісно, свідомо і згуртовано блокують, що можуть), а про наче пристойних співгромадян, які, можливо, і на Майдан раз-другий поїхали, і на АТО гроші давали.

Викладачів ВИШів, працівниць бюджетної сфери, чиновників, прорабів…

Нещодавно в кафе спостерігала за представником цього типажу - у його картині світу крали всі, хто вижче і нижче по службовій драбині (про власні "досягнення" чоловік скромно промовчав).

Людина відчуває, що роками напрацьовані схеми, де що взяти і кому відстігнути, щоб за це нічого не було, під загрозою - бо нові люди нової країни вигадують нові правила і нові способи контролю за їх дотриманням. І він добре бачить, що "лівий" фінансовий потік, який його підгодував на машину, будинок, дублянку і коханку, може, ой лишенько, всякнути!

А що потім з таких перескерованих потічків складуться нормальні дороги, школи і лікарні, він (вони - дозволю собі таке узагальнення) не бачать. Ну бо "ми ж всі знаємо, в якій країні ми живемо, тут же ніколи нічого не буде".

Хіба це не яскраве свідчення змін? Їх поступовості і незворотності. Кажуть, що Майдан і подальший волонтерський рух охопив лише 20% населення України. Можливо, але справа не у відсотковому співвідношенні. Важливіше зрозуміти, що ж змінилось для тих, хто хоче діяти?

Відповідь звучить досить невиразно: збільшилось поле можливостей. Це означає все і нічого. Нічого кокретного - просто бери і роби. Май наснагу реалізувати свої ідеї. Май сміливість мати власні ідеї. Мотивацію ділитись ними з іншими, шукати однодумців і соратниць. Мудрість об’єднуватись. Та просто мріяти - і шукати можливості робити маленькі кроки сьогодні, щоб мрії здійснились завтра.

Ті, хто ніколи не діяв, не можуть помітити, що реальність сьогодні жива і піддатлива, як ніколи раніше. Скільки з’явилось людей, які мислять подібно. Як їх активність укладається в синергії та конгломерації… У мережу живих, активних, сміливих і творчих свідомостей, яка пронизує усю країну, на всіх рівнях.

Це справді складно зрозуміти, адже, щоб передбачити великі наслідки маленьких кроків, треба мислити далеко наперед. Бачити складні взаємозв’язки і не пасувати перед їх довгостроковістю. Це про той же героїзм, який вимагає приймати рішення, нераціональні з міркувань егоїстичної користі поточного моменту, однак доленосні для спільноти.

Я вагаюсь, який приклад нової творчої свідомості тут дати, який ланцюжок змін описати. Втомилась відповідати на нескінченні "ну і що".

Ну і що, що мої приятелі зробили регіональне Громадське телебачення? Ну і що, що до них на ефіри приходять місцеві посадовці і відповідають на незручні питання. Ну і що, що вони вчаться розмовляти адекватно і не "по папірчику".

Ну і що, що вони знають, що не всі локальні медіа їм підконтрольні і що незручні питання будуть. Що приховати афери стає все складніше.

Ну і що, що мешканці міста бачать посадовців і вчаться розбиратись у їх діяльності. Ну і що, що платники податків починають розуміти, хто за що конкретно у місті відповідає. Ну і що, що поняття "влада", цей великий чорний монстр, потроху вивітрюється із свідомості, і на його місце приходить реалістичне бачення конкретних посадових осіб і кола їх повноважень.

Ну і що, що вони, як менеджери, найняті платниками податків, мають якісно виконувати свою роботу за зарплату, а не за хабар чи по знайомству.

"Надавати послуги", а не "робити послугу". Ну і що, що всі ці усвідомлення кристалізуються в головах усе більшої кількості людей, змінюють їх звичні маршрути мислення і горизонт очікувань. А відтак їх дії. А дії - змінюють реальність. Ну і що. "Це ж нічого не дасть".

Сьогодні непростий день. Зрештою, як і вчора. Але сьогодні я безмірно вдячна усім тим, хто поруч, хто не опускає рук. 

Співгромадян(к)ам, на яких можна покластись, яких варто любити, і завдяки волі яких я можу спокійно і з натхненням робити свою роботу. Бо знаю, наскільки ми разом усе змінили.

http://life.pravda.com.ua/columns/2015/02/20/189699/

Меняйте себя и свое окружение в лучшую сторону

Могут ли оппозиционно настроенные избиратели помешать «Единой России» получить большинство в Думе

Думские выборы 2016 года забыты. Единственный факт, отложившийся в памяти довольно значительной доли граждан России, состоит в том, что эти выборы принесли партии «Единая Россия» конституционное большинство мест, которым власти страны воспользовались для изменения Конституции. Поэтому, собственно, факт и запомнился. А вот то обстоятельство, что список «Единой России» получил в 2016 году чуть более половины голосов и выступил лишь немного удачнее, чем на провальных для властей выборах 2011 года, – совершенно забыто. Между тем, предстоящие выборы по многим параметрам напоминают то, что произошло в 2016 году. Есть и различия. Проанализировав их, можно высказать некоторые предварительные соображения о том, какие результаты выборов будут объявлены в сентябре и, соответственно, с каким составом высший законодательный орган войдет в эпоху «обнуленного» Владимира Путина, которая может растянуться на дюжину лет.

Если оппозиционно настроенные граждане примут навязываемые правила игры и не появятся на избирательных участках, то в Думу, помимо ЕР, пройдут лишь немногие выдвиженцы КПРФ, ЛДПР и СР, направленные туда их крайне малочисленными искренними сторонниками. Расширенное представительство этих партий уже давно обеспечивается по большей части теми избирателями, которые голосуют за них не в силу искренней поддержки, а просто потому, что они кажутся – за отсутствием лучших вариантов – правдоподобной альтернативой действующей власти. Поэтому при массовой неявке оппозиционных избирателей господство ЕР в Думе будет безраздельным.

В таком случае властям даже не придется прибегать к фальсификациям. Ведь если почти все явившиеся на выборы проголосуют за ЕР, то необходимость в мошенничестве отпадет. И это, надо сказать, полностью соответствовало бы предпочтениям режима. Власти знают – хорошо усвоив это по итогам думской кампании 2011 года, не говоря уже о недавних событиях в Беларуси, – насколько опасным для них инструментом может стать прямая и массовая подделка результатов голосования. Разумеется, если оппозиционно настроенные граждане все-таки появятся у избирательных урн, то без фальсификаций не обойдется. Российские выборы, с полным отсутствием эффективного наблюдения и с трехдневным голосованием, создают для этого благоприятную почву. Но тогда властям придется нести сопряженные риски. Кроме того, нужно учитывать, что хотя в некоторых регионах результаты выборов фальсифицируются почти полностью, в других – в частности, в некоторых из тех, где есть крупные городские агломерации, – возможности фальсификаций не так велики.

Подводя итоги, можно констатировать, что у ЕР есть неплохие шансы на получение колоссального большинства мест в Думе нового состава. Но такой результат не является предрешенным. Оппозиционно настроенные избиратели имеют возможность повлиять на состав Думы, если они (1) придут на выборы, (2) консолидировано проголосуют за наиболее сильных оппонентов ЕР в округах и (3) постараются, насколько это возможно, избежать распыления голосов и при голосовании за партийные списки, выбирая те из них, которые имеют шансы на преодоление пятипроцентного барьера.

Подробнее: Чем отличаются предстоящие думские выборы от выборов 2016 года

В Миннесоте продолжаются расовые протесты после очередного убийства цветного местной полицией.

Согласно объяснению местной полиции, офицер Ким Поттер случайно застрелила нарушителя правил дорожного движения, который находился в розыске за другие мелкие нарушения.

Якобы, перепутала тазер с пистолетом во время того, как задержанный начал вырываться и пытался уехать..

Россия уважает территориальную целостность Украины в условиях выполнения всех закрепленных в Декларации независимости обещаний Киева. Об этом заявил министр иностранных дел РФ Сергей Лавров на пресс-конференции по итогам работы на 78-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН

"Безусловно, мы еще в 1991 году признали суверенитет Украины на основе Декларации о независимости, которую Украина приняла, выходя из Советского Союза. В декларации много что записано хорошего, в том числе, что они будут уважать права национальных меньшинств, будут уважать права русского языка и других языков, русский там прямо упомянут. Потом все это вошло в конституцию Украины", - сказал министр.

"Но в Декларации независимости было одним из главных для нас моментов, что Украина будет внеблоковой страной, не будет вступать ни в какие военные альянсы. В той редакции, при тех условиях мы территориальную целостность Украина поддерживаем", - добавил Лавров.