яватник значок

Firefox призывает бастовать против батьки Путина

Шизоидная ненависть россиян к Украине            Кирилл Мартынов Философ, публицист

Почему россияне в своей массе так быстро и легко скатились к совершенно клинической, шизоидной ненависти к Украине?

Думаю, связать все это с каким-то особым "рабским менталитетом" не получится, это сама по себе расистская логика. Нельзя все свести и исключительно к влиянию пропаганды. Пропаганда оказывается эффективной, когда она совпадает с какими-то уже существующими в обществе идеями и ценностями.

К Украине в России все эти годы относились как к некоторому странному недоразумению. Вроде такие же как мы люди, но вот подумать только - придумали себе какую-то другую страну, курам на смех. Ну что это, в самом деле, хохлы - и со своим государством? Знаем мы это государство, оно из нас взятки на таможне тянуло. Анекдот просто, захотели жить без нас, язык себе придумали и флаг желто-голубой, бывает же такое.Среднестатистический россиянин считает, что в Украине все, как в России, поэтому он все о ней знает априори. Там тоже двадцать лет у власти сидят смешные политики вроде Жирика, во всем надо обвинять олигархов, СМИ контролируются из Администрации Президента, а проценты на выборах рисуются для отчетности, которую губернаторы шлют в центр. Да все как у нас! Что они могли там нового-то тут придумать без нас, хохлы эти?

Ключевая проблема тут, конечно, в том, что мы очень любим украинцев. Как "младшего брата", "меньшей ветви триединого русского народа" и прочего такого. Младший брат захотел пожить самостоятельно, но он ведь дурачок, спутается с плохой компанией, на наркотики сядет. Надо его спасти, даже если придется для этого прибить.Братик оказался дебилом, не слушается, мы давим сильнее, до скрежета в зубах, отбираем ключи, чтобы сидел по замком, в таможенном союзе. Он же образумится, придет в себя, и приползет обратно, молить о прощении. Россиянин фантазирует себе картину "Возвращение блудной Украины". Важную роль в этом играет идея о том, что жить русский(украинский) человек может только под властью Москвы и прочий чудовищный имперский бред.

А самое главное вот что. Самое главное, что человек может жить только под начальником. А хохлы решили жить без начальников. Без станицы Кущевской на 1/7 части суши, без паханов, без вождя и лидера нации. Мы им никогда не простим этого. Они сделали то, о чем мы даже не смеем мечтать.Чтобы как-то объяснить себе, как мы так оскотинились в своей Кущевке, была придумана концепция украинского фашизма. Теперь нам сладко с ней. 

http://obozrevatel.com/blogs/42671-shizoidnaya-nenavist-rossiyan-k-ukraine.htm

Война ограбила Украину

Промпроизводство на Украине сократилось на 18,1%

Экономика Украины достигла дна: падение ВВП и промышленного производства, а также рост инфляции шокируют даже профессионалов. На стабилизацию ситуации эксперты надеются уже во второй половине года, а небольшой рост начнется не ранее 2016-го. Осторожные прогнозы экономистов воплотятся в жизнь только в одном случае: если военные действия на востоке страны не возобновятся с новой силой.

Украинская экономика достигла дна, считают опрошенные «Газетой.Ru» экономисты и эксперты. По данным профильного Государственного комитета статистики, в июне промышленное производство на Украине сократилось на 18,1% по сравнению с аналогичным месяцем прошлого года. Темпы падения замедляются, что вселяет оптимизм. Например, в апреле было зафиксировано снижение на 21,7%, а в мае — на 20,7% по сравнению с аналогичными периодами 2014 года.

Немного улучшились показатели инфляции. В июне, по данным Государственного комитета статистики, потребительские цены выросли на 57,5% в годовом исчислении.

Это значительно лучше по сравнению с предыдущими месяцами. Например, в апреле этот показатель составлял 60,9%, а в мае — 58,4%. Данные по ВВП пока не опубликованы. Но, по мнению старшего аналитика Международного центра перспективных исследований Александра Жолудя, по итогам полугодия он снизился примерно на 15%.

Оптимистично настроен и министр экономики страны Айварас Абромавичус. «Я считаю, что худшие макроэкономические показатели позади», — заявил он и добавил, что стабильность фиксируется на протяжении трех последних месяцев.

Затяжное падение

Украинская экономика стремительно падает с прошлого года, после начала военных действий в Донбассе. Например, вместо спрогнозированного роста ВВП в 2014 году на 3% он упал на 6,8%. Большая часть промышленных мощностей расположена на востоке страны, часть из которых вынуждены были остановить работу. Связано это с постоянными обстрелами заводов и фабрик. Предприятиям, которые расположены на подконтрольных самопровозглашенным республикам ДНР и ЛНР территориях, тяжело поставлять товары на экспорт из-за сложностей с логистикой. По данным Государственного комитета статистики, в июне промышленное производство в Донецкой области сократилось на 46,6%, а в Луганской — на 78% по сравнению с аналогичным месяцем прошлого года.

Около 65% шахт региона также оказались потерянными для страны, поэтому весной этого года на Украине наблюдались перебои с электроэнергией. Премьер-министр Арсений Яценюк признал, что страна потеряла около 20% экономики, а сами военные действия обходятся бюджету от $5 млн до $7 млн в день.

«Многие предприятия были ориентированы на сотрудничество с Россией и сейчас остались без заказов. Причем некоторые из них расположены на западе страны. Они вынуждены были остановиться», — добавляет президент Украинского аналитического центра Александр Охрименко.

Другими причинами являются медленное проведением реформ, невозможность побороть коррупцию и вывести экономику страны из тени.

Согласно исследованиям министерства экономического развития и торговли, в 2014 году уровень теневой экономики достиг максимума с 2007 года и составил 42% от ВВП.

«Ощутимого улучшения ситуации не произошло, реформы как таковые не происходят, глубоких структурных реформ, как в Грузии и Центральной Европе, нет», — считает исполнительный директор Европейской бизнес-ассоциации Анна Деревянко. Это, по ее мнению, сдерживает инвесторов, которые хотят прийти на Украину.

Долгая дорога

Темпы падения экономики страны будут замедляться, считает Александр Жолудь. «Прогнозы экспертов Национального банка кажутся мне вполне реалистичными», — добавляет он.

По данным регулятора, в 2015 году ВВП страны упадет на 9,5%, а инфляция составит 48%. Незначительный рост на 2% ВВП аналитики прогнозируют уже в следующем году при среднегодовой инфляции 10–12%.

Но при таких показателях стране придется долго возвращаться на уровень 2013 года. По мнению экс-президента Грузии, а ныне губернатора Одесской области Михаила Саакашвили, для этого необходимо не менее 20 лет. «На мой взгляд, для этого потребуется не менее десяти лет», — считает Александр Охрименко.

Улучшить экономические показатели можно и значительно быстрее, но для этого необходимо привлечь инвесторов. «Должен быть активный рост спроса. Например, в 2005–2007 годах наблюдался ипотечный бум и под это выделялись кредиты, позднее все активно скупали украинские банки», — заметил Александр Охрименко. Рост инвестиций, по мнению эксперта, может подстегнуть продажа украинской земли. Сейчас на нее наложен мораторий. Обсуждение этого вопроса вызывает неоднозначную реакцию не только в стенах парламента, но и у населения страны.

http://www.gazeta.ru/business/2015/07/23/7653785.shtml

Нічого не змінилось? Чи усе змінилось?

20.02.2015
Тамара Злобіна

19 лютого 2015-го ввечері я вже була на Майдані. Рік тому. Потім, змінивши з десяток громадських робіт, поїхала на Схід - Харків, Луганськ, Донецьк, Севастополь.

Я досі вважаю, що останній рік - це найкраще, що з нами усіма трапилось. Попри все. Тому що кілька сотень (тисяч) простих людей героїзмом вигризли у демонів простір майбутнього. Спочатку - одну площу в фізичному просторі. А потім - ще і ще. Перемоги тривають, просто основне сьогоднішнє поле бою - поле свідомості - складно помітити. Я ж його добре бачу, адже свідомість - це моя професійна філософська сфера діяльності.

Що таке героїзм? Накачати м’язи, вдягнути красивий одяг, і знищити кілька сотень негідників? Це у голівудських фільмах. В реальності героїзм - це прийняти рішення, нераціональне з міркувань егоїстичної користі поточного моменту. Залишитись на Майдані у пекельну ніч. Не дати хабар. Поставити на місце чиновника. Відстояти блокпост. Написати текст-конфронтацію до консервативної масової свідомості. Зробити щось не так, "як положено". А так, як хочеш. Як відчуваєш вірним.

Героїзм - це повстати проти ворога, якого мислиш сильнішим. Знайти в собі сили опиратись - насамперед, власній (під)свідомості, яка нашіптує, що нічого то не дасть, і ти нічого не зміниш, і не лізь у це, і в цій країні завжди так буде. Здолати свій власний страх і апатію. Коли вдень після побиття студентів люди зібрались на Михайлівській площі, кожен і кожна знали, що ризикують стикнутись з брутальним фізичним насиллям. Однак прийшли. Маленький, непомітний, непафосний героїзм, який все змінив.

З цих багатьох малопомітних вольових рішень (скільки їх вже мільйонів) складається сьогодні наша реальність. Вона буквально жива - рухається, змінюється, трансформується, так, як ніколи раніше. І в реакціях на цю реальність яскраво проявляється самосвідомість людини, її чи його громадянська позиція.

"Нічого не змінилось" - це реакція людини, яка чекає "покращення". Тобто змін, зроблених десь кимось, з яких для нього/неї буде користь. Та сама егоїстична користь поточного моменту, аватар якої - передвиборчий сухпайок, гречка-тушонка.

Для людини з пасивною життєвою позицією, яка живе і мислить єдиним, роками напрацьованим маршрутом, помітними є лише ті зміни, які входять у її повсякдення зовні, від яких уже ніде дітись.

У межах цього світогляду зміни-як-такі є травматичними, адже людина є їх об’єктом, а не суб’єктом: долар виріс, ціни піднялись, пенсія знецінилась, звільнили з роботи, забрали в армію.

Позитивні зміни з позиції такого досвіду просто невидимі. Більше того, добровільно їх у своє життя людина не пустить (за логікою колись підслуханого: "Як твої діла, харашо? - Харашо це понятіє относітєльне, главне аби не гірше").

"У цій країні ніколи нічого не буде" - реакція тих, у кого під ногами почала горіти земля. Їх аватар - крадіжка і хабар, дрібні чи по крупному, і невротична необхідність довести (власній совісті), що "всі так роблять".

Я зараз не про зловорожих орків (ті, звісно, свідомо і згуртовано блокують, що можуть), а про наче пристойних співгромадян, які, можливо, і на Майдан раз-другий поїхали, і на АТО гроші давали.

Викладачів ВИШів, працівниць бюджетної сфери, чиновників, прорабів…

Нещодавно в кафе спостерігала за представником цього типажу - у його картині світу крали всі, хто вижче і нижче по службовій драбині (про власні "досягнення" чоловік скромно промовчав).

Людина відчуває, що роками напрацьовані схеми, де що взяти і кому відстігнути, щоб за це нічого не було, під загрозою - бо нові люди нової країни вигадують нові правила і нові способи контролю за їх дотриманням. І він добре бачить, що "лівий" фінансовий потік, який його підгодував на машину, будинок, дублянку і коханку, може, ой лишенько, всякнути!

А що потім з таких перескерованих потічків складуться нормальні дороги, школи і лікарні, він (вони - дозволю собі таке узагальнення) не бачать. Ну бо "ми ж всі знаємо, в якій країні ми живемо, тут же ніколи нічого не буде".

Хіба це не яскраве свідчення змін? Їх поступовості і незворотності. Кажуть, що Майдан і подальший волонтерський рух охопив лише 20% населення України. Можливо, але справа не у відсотковому співвідношенні. Важливіше зрозуміти, що ж змінилось для тих, хто хоче діяти?

Відповідь звучить досить невиразно: збільшилось поле можливостей. Це означає все і нічого. Нічого кокретного - просто бери і роби. Май наснагу реалізувати свої ідеї. Май сміливість мати власні ідеї. Мотивацію ділитись ними з іншими, шукати однодумців і соратниць. Мудрість об’єднуватись. Та просто мріяти - і шукати можливості робити маленькі кроки сьогодні, щоб мрії здійснились завтра.

Ті, хто ніколи не діяв, не можуть помітити, що реальність сьогодні жива і піддатлива, як ніколи раніше. Скільки з’явилось людей, які мислять подібно. Як їх активність укладається в синергії та конгломерації… У мережу живих, активних, сміливих і творчих свідомостей, яка пронизує усю країну, на всіх рівнях.

Це справді складно зрозуміти, адже, щоб передбачити великі наслідки маленьких кроків, треба мислити далеко наперед. Бачити складні взаємозв’язки і не пасувати перед їх довгостроковістю. Це про той же героїзм, який вимагає приймати рішення, нераціональні з міркувань егоїстичної користі поточного моменту, однак доленосні для спільноти.

Я вагаюсь, який приклад нової творчої свідомості тут дати, який ланцюжок змін описати. Втомилась відповідати на нескінченні "ну і що".

Ну і що, що мої приятелі зробили регіональне Громадське телебачення? Ну і що, що до них на ефіри приходять місцеві посадовці і відповідають на незручні питання. Ну і що, що вони вчаться розмовляти адекватно і не "по папірчику".

Ну і що, що вони знають, що не всі локальні медіа їм підконтрольні і що незручні питання будуть. Що приховати афери стає все складніше.

Ну і що, що мешканці міста бачать посадовців і вчаться розбиратись у їх діяльності. Ну і що, що платники податків починають розуміти, хто за що конкретно у місті відповідає. Ну і що, що поняття "влада", цей великий чорний монстр, потроху вивітрюється із свідомості, і на його місце приходить реалістичне бачення конкретних посадових осіб і кола їх повноважень.

Ну і що, що вони, як менеджери, найняті платниками податків, мають якісно виконувати свою роботу за зарплату, а не за хабар чи по знайомству.

"Надавати послуги", а не "робити послугу". Ну і що, що всі ці усвідомлення кристалізуються в головах усе більшої кількості людей, змінюють їх звичні маршрути мислення і горизонт очікувань. А відтак їх дії. А дії - змінюють реальність. Ну і що. "Це ж нічого не дасть".

Сьогодні непростий день. Зрештою, як і вчора. Але сьогодні я безмірно вдячна усім тим, хто поруч, хто не опускає рук. 

Співгромадян(к)ам, на яких можна покластись, яких варто любити, і завдяки волі яких я можу спокійно і з натхненням робити свою роботу. Бо знаю, наскільки ми разом усе змінили.

http://life.pravda.com.ua/columns/2015/02/20/189699/

Меняйте себя и свое окружение в лучшую сторону

История из Фейсбука. Реальная, нереальная, но все же.

Источник:

http://russian7.ru/2015/05/kak-sssr-khotel-vstupit-v-nato/

В Харькове девушка перерезала ножом горло парню за то, что он из Донбасса

Репортаж, полный боли