фото первого дня Военного положения в Харькове
Результаты поиска по запросу «
острый перец удаленное
»#Острый Перец песочница политоты разная политота политика
почему это говорят, что украинцы не скорбят о кобзоне и захарченко? вот фото возле российского посольства. 2 дня
#Острый Перец песочница политоты зеленский - хуйло зеленский - ссыкло разная политота политика
Майдан Зеленського почув
Ну що, можу впевнено сказати, що Майдан Зеленського почув. Тобто виснажливий 14-годинний марафон досяг своєї мети. Все вдалося.
Сьогодні абсолютно чітко учасники мітингу розділили кричалки. Путін був «х*ло», а от «Зеля – сцикло». Пишаюся українцями, з якими завжди можна зійтися посередині. Просили не обзивати новообраного ТИМ САМИМ словом, і ми зробили цю поступку владі, вчинивши як розумні і лояльні громадяни.
Взагалі, сьогоднішній день я б назвала Днем Смирення. Яким би кожен із нас не був важливим у своїх очах, які б досягнення не мав, скільки друзів і лайків на фб не приносив у клювику, але настає такий день, коли твоя цінність вимірюється габаритами. І чим твої габарити більші, тим краще.
Тому що кожен із нас сьогодні – лише цяточка на багатотисячному полотні. Лише одна окремо взята маленька цяточка, яку навіть не видно з квадрокоптера, і тільки разом, тільки з такими як і ти, коли ви маком вкриваєте і Шевченка, і Хрещатик, і Майдан – тільки тоді ви значимі.
Так, нас сьогодні рахували по головах, я розумію. Так, спеціально навчені люди сиділи з секундоміром, прораховуючи швидкість потоку, кількість цяточок на квадратний метр і загальну кількість учасників.
Тому що питанням дня було – більше 50 тисяч чи менше? Бо якщо менше, тоді ой. А якщо більше – тоді ой всьо. Правильно, Вова? Як там в одному з твоїх передвиборчих роликів, «єслі ти да, то тогда ми всєх?»
Ну так от, народ сьогодні натякнув, що він, у принцпі, да.
І це іще, Вова, без економічних гасел. Це ще ви не дерибнули «приват», не розіслали платівки за опалення, це іще на мітинги не пішли фопи, вчителі, пенсіонери і бюджетники, кожен зі своїм меркантильним інтересом.
Це всього лишень спроба розведення військ у маленькому прифронтовому Золотому, де по паспорту живе шість сотень людей, а по факту – чотири десятки. Це всього лише формула якогось німця, про якого у нас ніхто не чув і не бачив, якогось чи то Штангеля, чи то Циркуля, який так само далекий від українців, як ти, Вова, від свого велосипеда.
Це всього лише, Вова, ти відкрив свого рота і сказав кілька слів без бумажки.
Це всього лише від тебе відійшли, з огидою обтерши мешти, діти єврейського народу, для якого ті, хто лежать у Бабиному Яру, є живою раною у серці. Раною, у яку поцілив твій «привіт».
Це всього лише від тебе відвернулися діти українського народу, які по природі своїй і по натурі не є злими, і не є дурними. Просто трохи більш довірливими і трохи більш романтичними, ніж годиться на шостому році війни, але це романтичне замилування розійшлося як сон. І тепер ті руки, які випхали тебе на престол за все хороше проти всього поганого, потяглися «хоч за горло потриматися».
Тому що, Вова – і це тільки між нами - х*ло іще міг би порулити Україною. А от сцикло – без шансів.
Даремно ти затіяв капітуляцію.
Тамара Горіха Зерня
