живодер убивший собаку

Костянтин Симонов-убий його (якщо доріг тобі твій будинок): вірш

Якщо дорогий тобітвій будинок,

Де ти українцемвигодуваний був,

Під дерев'яноюстелею,

Де ти, в колисцігойдаючись, плив;

Якщо дороги вбудинку том

Тобі стіни, піч ікути,

Дідом, прадідом ібатьком

У ньому виходятьпідлоги;

Якщо милий тобібідний сад

З травневимцвітом, з дзижчанням бджіл

І під липою стороків тому

В землю вкопанийДідом стіл;

Якщо ти не хочеш,щоб підлога

У твоєму домі рашисттоптав,

Щоб він сів задідівський стіл

І дерева в садузламав…

Якщо мати тобідорога —

Тебе вигодувалагруди,

Де давно вженемає молока,

Тільки можнащокою пригорнути;

Якщо винестинемає сил,

Щоб рашист, донеї постоємо ставши,

По щокахзморшкуватим бив,

Коси на рукунамотавши;

Щоб ті ж руки її,

Що несли тебе вколиску,

Мили гаду йогобілизна

І стелили йомуліжко…

Якщо ти батька незабув,

Що качав тебе наруках,

Що хорошимсолдатом був

І зник у сибірськихснігах,

Що загинув за Дніпро,за Дунай,

За Вітчизни твоєїдолю;

Якщо ти не хочеш,щоб він

Перевертався втруні,

Щоб солдатськийпортрет в хрестах

Взяв рашист і напідлогу зірвав

І у матері наочах

На обличчя йомунаступав…

Якщо ти не хочешвіддати

Ту, з якою удвохходив,

Ту, що довгопоцілувати

Ти не смів— - такїї любив,—

Щоб рашисти їїживцем

Взяли силою,затиснувши в кутку,

І розіп'яли їївтрьох,

Оголену, напідлозі;

Щоб дісталосятрьом цим псам

У стогонах, вненависті, в крові

Все, що святоберег ти сам

Всією силоючоловічої любові…

Якщо ти рашистовіз рушницею

Не бажаєш навіквіддати

Будинок, де живти, дружину і матір,

Все, щобатьківщиною ми кличемо,—

Знай: ніхто її неврятує,

Якщо ти її неврятуєш;

Знай: ніхто йогоне вб'є,

Якщо ти його невб'єш.

І поки його невбив,

Ти мовчи про своюлюбов,

Край, де ріс ти,і будинок, де жив,

Своєю Батьківщиноюне клич.

Нехай рашиставбив твій брат,

Нехай рашиставбив сусід,—

Це брат і сусідтвій мстять,

А тобівиправдання немає.

За чужою спиноюне сидять,

З чужої гвинтівкине мстять.

Раз рашиста вбивтвій брат,—

Це він, а не тисолдат.

Так убий рашиста,щоб він,

А не ти на землілежав,

Не в твоєму доміщоб стогін,

А в його помертвих стояв.

Так хотів він,його вина,—

Нехай горить йогобудинок, а не твій,

І нехай не твоядружина,

А його нехай будевдовою.

Нехай виплачетьсяне твоя,

А його народиламати,

Не твоя, а йогосім'я

Даремно нехайбуде чекати.

Так убий же хочодного!

Так убий же йогоскоріше!

Скільки разівпобачиш його,

Стільки разівйого і вбий!

КонстантинСимонов — Убей его (Если дорог тебе твой дом): Стих. 

Как видите, всё оченьхорошо переводится и на украинский. Сейчас у нас идёт Отечественная война,Священная война. И пока что, вы, Граждани РФ, делаете всё, чтобы эти строки стали для насруководством к действию.

Палата представителей США одобрила запрет на потребление мяса собак и кошек

Сидор Артемьевич Ковпак - кошмарный сон для фашистов.

Ковпак родился на Полтавщине, происходил из крестьян. С детства отличался сообразительностью, наблюдательностью, шустростью. На фронтах Первой мировой получил несколько ранений, в ходе Брусиловского прорыва проявил себя как отважный разведчик, дважды был награжден Георгиевским крестом. В годы Гражданской войны в России возглавлял партизанский отряд, сражавшийся с немецкими интервентами, затем в рядах регулярной Красной Армии бился с белыми. На гражданскую службу Ковпак ушел в 1926 году – начало подводить здоровье, подорванное в войнах. С началом Великой Отечественной войны 54-летний Сидор Ковпак, председатель Путивльского горисполкома Сумской области Украинской ССР, несмотря на слабое здоровье и далеко не юный возраст, в условиях стремительного продвижения немцев безотлагательно взялся за организацию партизанского отряда в Путивльском районе.

Сидор Ковпак увел ядро своего будущего отряда в леса, когда немцы уже стали прибывать в населенный пункт. Уже 29 сентября 1941 года его отряд провел первую и успешную боевую операцию. В середине октября произошло слияние отрядов Ковпака и другого бывшего кадрового военного – Семена Руднева. К концу ноября немецкое командование осознает, что власть в районе Путивля, по сути, принадлежит этому воинскому тандему. В партизанское соединение Ковпака вливались все новые отряды, так что вскоре оформилась настоящая партизанская армия. В мае 1942 года Ковпак был представлен к званию Героя Советского Союза, в августе встречался со Сталиным, получил задание идти на территорию Правобережной Украины – для расширения зоны партизанских действий.

Шли партизаны Ковпака с боями тысячи километров, а впереди них катилась легендарная слава. Немцы и полицаи настолько боялись Ковпака, что один слух о его приближении уже деморализовал. Весной 1943 года Ковпак получил звание генерал-майора. Люди, встречавшие Ковпака впервые, сильно удивлялись: вместо здоровенного бородатого силача, голыми руками убивающего десятки фашистов, они видели невысокого старичка с бородкой, походящего на дедушку с завалинки. Его партизаны так и прозвали – Дед. Ковпака отличало и то, что все необходимое он добывал у врага, с издевкой он говорил об этом: «Мой поставщик – Гитлер». Самым тяжелым рейдом для партизан Ковпака стал Карпатский (1943 год). Они понесли серьезнейшие потери, многие ветераны пали в бою, погиб комиссар Руднев, а Ковпак был второй раз представлен к званию Героя Советского Союза. В 1944 году, чтобы не рисковать больше жизнью Ковпака, Кремль отозвал его для лечения. После войны Сидор Артемьевич занимал верховные государственные посты УССР. Скончался Ковпак 11 декабря 1967 года.

Предрекаю, скоро появятся такие маски и рано или поздно они заменят маски Анонимуса. (кто заинтересован и при средствах - не тупите - отличный стартап)