28 серпня 1991 року до Києва прибув лідер самопроголошеної Придністровської Молдавської Республіки Ігор Смирнов з метою ведення переговорів щодо приєднання Придністров'я до України. Проте переговори не відбулися, оскільки 29 серпнямолдавська поліція заарештувала Смирнова, після чого його було доставлено вкишиневську тюрму (його було звільнено 1 жовтня того ж року).
За участие в этой войне около полусотни унсовцев были награждены правительственной медалью «Защитник Приднестровья». А благодаря унсовскому содействию в Приднестровье начали появляться украинские школы, культурологические общества, выходить газеты на украинском
языке.
«Поява в Придністров’ї УНСО викликала величезне піднесення серед місцевого українського населення, — розповідає учасник тих подій Владислав Мирончук. — Над сільрадами замайоріли жовто–блакитні прапори, стала частіше лунати українська мова. Місцеві мешканці приїздили до нас, щоб показати дітям їхні рідний державний прапор і українських добровольців, у шапках–мазепинках і з автоматами, які приїхали їх захищати. У Придністров’ї почали з’являтися українські православні церкви й священики Київського патріархату».
Не напоминают схему?)
Довелося унсовським загонам разом із частинами Чорноморського козацького війська прийняти і найважчий бій за місто Бендери, окуповане напередодні військами Молдови та загоном поліції особливого призначення. «Молдавани, відступаючи, намагалися зривати свою злість на мирному населенні, — пригадує Тополя. — Штурм якраз збігся в часі зі шкільними випускними. На один із таких вечорів увірвалися молдовські терористи й розстріляли хлопців–випускників».
Зачем, ведь все есть в интернете. Просто многие и не задаются вопросом, как РФ поддерживало Приднестровье до 92 года. Ответ, никак. Все это делала Украина. Я смеялся, когда отец рассказывал, что в Приднестровье воевали правые русские, правые украинцы вместе, еще посыпали это козаками
языке.
Не напоминают схему?)