"Останки, рештки померлої людини; прах. На марний порох мій не проливайте рік.. Тут не потрібний плач, даремний крик, Тут не до речі шана вся остання (Микола Зеров, Вибр., 1966, 277)."
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОРОХ 1, у, чол.
1. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява. Якось раз Андрій замітав той покій, що стіни обставлені книжками, й, стираючи порох із столу, зобачив на ньому кілька мідяків (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 446); Погоничі вряди-годи ньокали, поганяючи вкриті потом та порохом коні (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 6); Вітер здійма порохи (Леся Українка, I, 1951, 151); На коні, чорний від пороху, під'їхав чотирнадцятирічний Сашко Половець (Юрій Яновський, II, 1958, 174); * Образно. [Елеазар:] Ох, я додолу впав, як і святиня,.. І як тепер відбудувати тяжко святиню нашу, так нам тяжко встати із пороху невільницької ганьби (Леся Українка, II, 1951, 145);
// Найдрібніші частинки чого-небудь, порошкоподібна маса. Павло.. зняв з комина сухого тютюнового бадилля і став дробити його сікачем у вербовому кориті. Ідючий [їдкий] тютюновий порох заповнив усю хатину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 133); У паровому млині стояв гамір. Літав у повітрі білий густий порох від борошна (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 23).
Як пороху — дуже багато. — В тій річці пстругів, як пороху (Іван Франко, III, 1950, 430).
"Останки, рештки померлої людини; прах. На марний порох мій не проливайте рік.. Тут не потрібний плач, даремний крик, Тут не до речі шана вся остання (Микола Зеров, Вибр., 1966, 277)."
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПОРОХ 1, у, чол.
1. Дрібні тверді частинки, які зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь; пил, курява. Якось раз Андрій замітав той покій, що стіни обставлені книжками, й, стираючи порох із столу, зобачив на ньому кілька мідяків (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 446); Погоничі вряди-годи ньокали, поганяючи вкриті потом та порохом коні (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 6); Вітер здійма порохи (Леся Українка, I, 1951, 151); На коні, чорний від пороху, під'їхав чотирнадцятирічний Сашко Половець (Юрій Яновський, II, 1958, 174); * Образно. [Елеазар:] Ох, я додолу впав, як і святиня,.. І як тепер відбудувати тяжко святиню нашу, так нам тяжко встати із пороху невільницької ганьби (Леся Українка, II, 1951, 145);
// Найдрібніші частинки чого-небудь, порошкоподібна маса. Павло.. зняв з комина сухого тютюнового бадилля і став дробити його сікачем у вербовому кориті. Ідючий [їдкий] тютюновий порох заповнив усю хатину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 133); У паровому млині стояв гамір. Літав у повітрі білий густий порох від борошна (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 23).
Як пороху — дуже багато. — В тій річці пстругів, як пороху (Іван Франко, III, 1950, 430).