мем на камне написано пиздец
»длиннопост Украина бандеровцы песочница политота
Ну что же в путь!
Пока летим низко я активно всматриваюсь в лесные тропы и пытаюсь рассмотреть хоть одного бандеровца.
Знающие люди подсказали, что активно идет бандера на крик "Слава Украине". Пытался кричать, результата ноль.
Может они просто спали еще. Вы только посмотрите на эти фотографии. Так и веет холодным ужасом от этих видов.
Мрачный утренний туман. Где то в далеке, на чистом украинском, завыла собака. Жуть, кровь холодеет в жилах.
Требую что бы пилот поддал маскальского газку. Так как хочется подняться повыше.
Все так же продолжаю кричать "Слава Украине". В ответ слышу: "Заткни пэльку, люды сплять!"
Ну ничего, я настырный! Буду искать дальше, пока не кончится газ.
Чем выше я подымался, тем красивее становилось вокруг.
Конечно, внутри, я не терял бдительность, но со стороны был похож на собаку, которая высунула морду в окно автомобиля.
И вот я парил практически в невесомости и думал: "еб/+ый стыд, как же красиво". Какие нафик националисты, тут хоть бы не рухнуть в обморок!
Тем временем высота была уже порядка 1000 метров. Отсюда не то что бандеру, даже дивизию бандеровцев не рассмотришь! Зато во всей красе видна природа Карпат.
Утренний туман, стелиться акурат вдоль русла реки Стрий
Коварный ветер начинает сносить воздушный шар в сторону Крыма.
В левом углу можно увидеть скалы, как в Мордере Толкиена.
Вот они ближе. Говорят здесь хобиты Яценюк, Кличко и горлум Тягнибок сожгли кольцо всевластия Януковича.
А тем временем газ подходит к логическому завершению. И вот тут мне пришлось заметно понервничать. Специфика воздушного шара в том, что он заходит на посадку не там где хочется капитану, а там куда занесет ветер.
Нас же ветер занес в такие джунгли, что я думал больше никогда не увижу детей и жену. Фотографии впечетлительным не смотреть.
Но тем не мение, я не терял надежду найти хоть одного лютого бандеровца.
АГА!!! вот и они. Чет правда не злые какие то! Попросили разрешения на посадку, местные сказали: "Да хоть в огород, нам не жалко" Странно, может быть заманивают!
Пока мы ждали машину, немного послушали историй местных жителей! Оказывается это село практически отрезано от цивилизации. Зимой дороги заметает снегом, сообщения нет никакого. И это в каких то нескольких десятков км от Польши.
И вот, когда я в очередной раз просматриваю эти фотографии, мне хочется сказать "Fuck this shit, I'm going to Ukraine Narnia!!!"
Здесь люди живут без заборов и врагов! Единственный враг здесь это природные явления. Можно бесконечно долго спорить о политике, но это все бренное. Для меня политическая тема это бесплатный цирк. Причем с главными героями из кунсткамеры.
Всем мира и добра.
...А бандеровцев я так и не нашел.
песочница Украина Россия крым политика
Господа россияне, кому мой пост не понравится. Сами задумайтесь, в 90е мы были против выхода Чечни из состава РФ, боролись с сепаратизмом, и считали это нормальным, и я эту позицию разделяю. Но разве ситуация с Крымом не аналогична той ситуации? Да, возможно, большая часть Крыма сейчас настроена решительно против новой власти. Но ведь эта власть ещё никак не успела себя проявить, как можно судить об этом заранее? Да, в числе евромайдановцев было много националистов, но ведь пока нет никаких оснований полагать, что у них будет какая-то серьёзная роль в правительстве. Почему бы для начала не подождать выборов, почему бы не подождать каких-то мер нового правительства, и только потом принимать какие-то кардинальные меры, если в них будет необходимость.
В общем, слишком большая стена текста, наверное, но вы уж простите, нужно было мысли высказать.

Моя Україна фэндомы песочница политоты длинопост #Сало с №востями Евромайдан разная политота политика
День Гідності та Свободи
23.11.2013Дівчина з національним прапором закликає проїзджаючих автомобілістів долучитися до акції протесту. Перші дні Майдану. Ще ніхто не уявляв, що нас чекає. Дівчина з друзями верталася не то зі свята, не то з весілля. Вони підійшли, подивились, що відбувається на Майдані, послухали, поспілкувалися. Після цього вона попросила в когось прапор і стала біля дороги, намагаючись звернути увагу людей, що проїжджали по Хрещатику в машинах. Все відбувалося під прохолодним осіннім дощем, але це нікого не хвилювало.
фото Макс Требухов01.12.2013
Демонстранти сплять на підлозі храму під час всенощної служби, сховавшись від переслідувань. Перша ніч після розгону студентів, люди намагалися відпочити і зігрітися, прихистком для них стала церква. Священики ходили навшпиньки поміж людей. Відбуваючи нічну службу, памятаю як я боявся налякати людей звуком затвору камери.
фото Макс Требухов
11.12.2013
Прохід до Адміністрації Президента цілодобово охороняли солдати внутрішніх військ. Дівчата-мітингувальниці намагалися схилити силовиків на сторону народу. Эту фотографию я сняла рано утром на Банковой. Люди принесли розы к ограждению возле Администрации Президента. Цветы выглядели торжественно и нелепо. Но невероятно красиво.

Фото Ганна Грабарська
11.12.2013
Дівчина вдома спостерігає за спробою розгону Майдану. Інтернет-трансляції з ключових точок протестів велися волонтерами і журналістами цілодобово. В цей день відбулася перша серйозна спроба зруйнувати барикади і розігнати мітингарів. Солдати внутрішніх військ і Беркут проривалися з вул.Михайлівської та вул.Інститутської. Штурм почався опівночі. Завдяки інтернету за декілька годин "захисників" стало в рази більше. Сутички тривали до 9-ї години ранку. Это было больше похоже на фильм ужасов. Я работал за компьютером и собирался было скачать фильм и под попкорн его посмотреть. Зашел по привычке в Фейсбук проверить новости. Не для кого ни секрет, что социальные сети стали мощным толчком в революционном процессе. Подружка Тотоша уже была в кровати. Я позвал её. Она с ужасом наблюдала за происходящим.
Фото Андрій Горб
15.12.2013
Недільне віче на Майдані побило всі рекорди по кількості людей. Зйомка з даху будинку Профспілок. Вражаюча картина - мільйон людей на центральній площі твоєї країни, що зібралися на недільне Віче 15 грудня 2013го. Дивлячись на неї розумієш, що один зі слоганів часів Євромайдану "Я крапля в океані" не є вже такою метафорою - і таки кожен окремо разом з усіма має силу океану.
Фото Костянтин Чернічкін
19.01.2014
Цей день в історії назвали "криваве Водохреща". Після того, як колону з Майдану, що прямувала до стін Верховної Ради, не пропустила міліція, почалися активні сутички з використанням спочатку каміння, а трохи пізніше і коктейлів Молотова. На фото - протестувальники пішли в контратаку на спецпризначенців спецпідрозділу "Беркут", які періодично під час зіткнень намагались заарештувати найактивніших євромайданівців. Хаотична некерованість і відсутність плану дій, безмежна хоробрість і люта ненависть до "беркутів", за всі ті жахливі речі, що вони встигли натворити під час Євромайдану, і відсутність з боку влади будь якої адекватної реакції, виплеснулись на Груші у неймовірне вуличне протистояння, коли люди вершили правосуддя на свій розсуд. Ці двоє "беркутів", незважаючи на всю драматичність зображеного, насправді не дістали жодних поранень, завдяки їх обладункам, через мить вони підхопились і побігли до своїх. Це сталось, через те, що так званим правоохоронцям здавалось, що вони ще контролюють ситуацію.
Фото Владислав Содель
21.01.2014
Протестувальники стоячи на автобусі, що згорів під час сутичок, б'ють палицями по бочках і розмахують прапором України. Це був третій день сутичок на вулиці Грушевського. Силовики привезли машину з величезним прожектором і освітлювали лінію зіткнення. В той вечір йшов дуже гарний сніг. Люди стоять на спаленому автобусі внутрішніх військ, один з яких грюкає ломиком по залізній бочці. В контровому освітленні протестувальники виглядали дуже гарно. А ще в той вечір я взувся в берці, які були дуже слизькі і я дуже боявся, що якщо беркут раптово піде у наступ, то я не зможу втікти, бо буду падати.
Фото Максим Кудимець
22.01.2014
Протестувальники з "кокетейлем Молотова". "Дівчино, це перша лінія оборони", - так мене застерішали ці двоє хлопців з "Коктейлями Молотова". Тут готуються йти вперед чи зустріти "Беркут", якщо вони підуть в атаку.
Фото Вікторія Пришутова
21.01.2014
Спецпризначенці внутрішніх військ МВС несамовито б'ють беззахисного протестувальника, який не чинить жодного опору. Це було схоже на море - хвилі силовиків накочувались вулицею Грушевського на протестуючих, ламаючи слабких та тих, хто не встиг втекти, відтісняючи їх аж на Хрещатик і так само, трохи заслабнувши та розпорошивши свої сили, відкочувались назад для перегрупування для хвилі наступної, полишаючи за собою понівечені тіла та розтоптані прапори держави, яку нібито мали б захищати.
Фото Віталій Лазебник
22.01.2014
Співробітники Беркута (спецпідрозділ МВС) використовують "коктейлі Молотова" проти мітингуючих. Під час "зачистки" вулиці Грушевського, Беркутівцям було замало гранат і куль, вони любили "порозважатись з вогнем".
Фото Макс Требухов
22.01.2014
Співробітник Беркута стріляє впритул гумовими набоями в волонтера-медика. "Зачистка" вулиці Грушевського. Спочатку поцілили в медика-волонтера, потім в журналіста, який був свідком. На щастя нас врятували люди, котрі відволікли на себе увагу стрілка. На задньому плані жінка з волонтерського медпункту намагається зупинити стрілка, є думка, що це саме Надія Савченко.
Фото Макс Требухов
24.01.2014
Протестувальникі біля стадіону "Динамо" стіляють з великої саморобної рогатки. Я всё пытался влезть поближе, но меня пару раз отталкивали и настоятельно просили не мешать, мол есть тут дела поважнее. Опять таки, стена дыма, огня... Прилетающие с той стороны "резинки"... теперь всё это кажется нереальным...
Фото Андрій Горб
27.01.2014
Хлопець із самооборони Майдану та дівчина з медичної служби Майдану на барикаді. Рідкісний момент людської теплоти в місці, яке сприймалося як місце протистояння, палаючий покришок і вибухають гранат. Місці, де постійно очікуєш небезпеки.
Фото Олександ Кузьмін18.02.2014
Протестувальники передають бруківку до місця зіткнень. Бій між протестувальниками, й правоохоронцями, які перекрили підхід до Верховної Ради на перехресті вулиць Інститутська і Шовковична тривав вже декілька годин й ніхто і не думав припиняти боротьбу. Десь за гучною лінією бою, я побачив як люди тихо й методично працювали, намагаючись зробити і свій внесок в загальну справу. Хтось видобував бруківку з тротуарних доріжок, а інші вишикувалися у живий ланцюг й передавали найактивнішим на передову. Вражало, як різні люди в критичні моменти швидко самоорганізовувались й розуміли один одного майже без слів.
Фото Александр Чернічкін
18.02.2014
Беркутівці б'ють фотокореспондента Володимира Бородіна, щоб відібрати у нього відзняті матеріали, особисті речі та фотоапаратуру. ..Володя Бородін веде під руки пораненого до медиків, він же намацує пульс в когось з людського «штабелю», фотографує впритул «беркутівців», які стріляють та кидають коктейлі Молотова зі схилів Жовтневого палацу. За декілька хвилин вже на мосту до "Глобуса" його грабують ті самі «беркутята». Починали з шолома, та не ризикнули відірвати його разом з головою – переключились на красивенький фотоапарат та великі об’єктиви, забрали і документи, телефони, гроші. Вони просто звірі.
Фото Анатолій Бойко
20.02.2014
Медик-волонтер біля щита, який використовувався як ноші для транспортування пораненого на вул. Інститутській.Насправді, події 20 лютого я пам'ятаю уривками. Пам'ятаю, як лежали загиблі біля поштамту, люди стояли і мовчали. У дядька в камуфляжі постійно дзвонив телефон, він відповідав порожнім, рівним голосом - Ні, це не Саша. Саша мертвий. Це його сотник. - Телефон дзвонив знову.
фото Владислав Мусієнко
23.02.2014
Жалоба за загиблими патріотами. Жінка обіймає дерево за яким люди ховались від куль. Кров, біль, квіти. Саме в той день я вперше зненавидів свою роботу. Нескінченний потік людей і майже повна тиша. Звук працюючої камери рвав її на шматки - механічний лічильник людської скорботи. Хотілося щоб все це було не насправді. Не з нами, не в нашому місті, і не в нашій країні. А краще, щоб не було зовсім.
Фото Андрій Ломакін
Цей фотопроект присвячений Простим Людям, які творили Революцію та відкрили можливість для змін в Україні.
Більше фото тут humanfactor
Я Ватник Украина песочница политоты разная политота политота
Наверняка хорошо. Захотел — поехал в Европу. Захотел — в Россию. Вы по Европе уже путешествовали? Нет? Почему? А по России? Тоже нет? Вот странно. А родственники к вам приезжали из Европы? Нет родственников в Европе? Как так? Вы же европейцы! А из России? Тоже нет?..
Ну ладно, Бог с ними, с путешествиями. Не в путешествиях счастье. Главное — свобода. Захотел — надел георгиевскую ленточку, захотел — снял. Когда рядом парни со свастикой на рукаве — конечно захотел снять. Свастика-то лучше, это всем понятно. Увидел — сразу захотелось ленточку снять, а свастику надеть. Как иначе? Страна-то свободная.
А захотел — застрелился. Захотел — из пистолета, захотел — из автомата. Свободная же страна. Правовая. Захотел — сразу вдвоем с другом застрелился. Захотел — сгорел. И еще двадцать человек вместе с тобой захотели — сгорели. Свободная же страна.
А ребята из ультрас захотели — помогли. Почему не помочь, когда ребята из Одессы просят. Вдруг сами не справятся. Страна-то дружная. Единая.
Хорошо жить в независимой стране?
Наверняка хорошо. Можно пригласить в гости директора ЦРУ и передать ему досье на сотрудников СБУ. А он взамен подарит спутниковую съемку твоей страны, на которой можно разглядеть все секретные объекты. И все это можно делать независимо от Москвы. А можно и наоборот. Хотя, нет, наоборот нельзя. Страна-то независимая.
Зато можно пригласить вице-президента США. Хотя зачем приглашать? Он и сам приедет. А когда приедет — можно предложить ему посидеть в кресле президента. Кресло-то свободно. Почему не предложить? Можно пригласить и Лукашенко. Хотя, нет, Лукашенко нельзя. Страна-то независимая.
Хорошо жить при демократии?
Наверняка хорошо. Захотел — проголосовал за Порошенко. Захотел — за Януковича. Впрочем, нет, за Януковича больше нельзя. Ну тогда за Тимошенко. Правда, за Тимошенко уже нет смысла. Ну тогда вообще не пошел на выборы — все равно ведь Порошенко выберут, чего зря ходить? Страна-то демократическая.
А если хочется — можно провести референдум. Референдум — самая демократическая в мире процедура. Даже слишком. Поэтому лучше все-таки не проводить, иначе можно стать террористом. Или сепаратистом. Это часто бывает, от избытка демократии. И еще захочется застрелиться. Причем всем вместе, целым городом. Или сгореть. Поэтому лучше референдум не проводить. И даже не предлагать. Да и зачем он нужен? Страна-то и так демократическая.
Хорошо жить в богатой стране?
Наверняка хорошо. Захотел — заплатил за газ, не захотел — не заплатил. Зачем каждый раз платить? Вот отключат — все сразу и заплатишь, один раз за целый год, чтобы не бегать каждый раз в кассу. Ну и что, что со штрафами? Денег-то много, страна богатая, какая разница?
Курс гривны опять же не важен. Зачем следить за курсом? Зарплата все равно в евро, вы же европейцы.
Цены на продукты? Ну растут немного. Но страна-то богатая, зарплата высокая. К чему мелочиться?
А еще — хорошо сидеть дома.
Хорошо, когда все решается без тебя. Если кому-то вдруг плохо жить в такой стране — с ним обязательно разберутся без тебя. Тебя-то это не касается. Тебе хорошо, а если кому-то плохо — это его проблемы. Зачем выходить? А то выйдешь с какой-нибудь не такой повязкой — захочется застрелиться. Зачем?
Хорошо сидеть на диване и смотреть телевизор. А там все самое важное обязательно покажут, расскажут и незачем из дома выходить лишний раз. Напали на страну русские — военные отобьют атаку, по телевизору покажут сбитый русский вертолет. Или подбитый танк. И незачем ехать смотреть на него, в такую-то даль. Сепаратисты захватят город — их уничтожат. И обязательно покажут тела убитых врагов. И незачем их проверять, ты же не патологоанатом. Нападут марсиане — военные наверняка и от них отобьются. Покажут сбитую летающую тарелку, отчитаются о затратах на квазиплазменный псевдолазерный гипердуперный снаряд, которым сбит супостат. Снаряд, конечно, дорогой, придется всей страной по 5 гривен скинуться, но дело-то нужное. Да и страна богатая, жалко разве 5 гривен?
Хорошо, когда все хорошо. Когда к тебе никто не приходит ночью и не нужно собирать вещи, прощаться с родными. Ты же не носишь полосатых ленточек и к референдуму никого не призываешь. Значит чего волноваться? Нечего. И голосовать ты ходил. Или не ходил? Ходил все-таки? За Порошенко? А надо было за Яроша...
Шучу-шучу. В этот раз за Порошенко. А когда надо будет за Яроша — тебе обязательно скажут. По телевизору. Свободные неполживые СМИ. Конечно, скажут.
А украинский язык ты и так знаешь. И гимн помнишь наизусть. Тринадцатую строку на память, а?..
Кстати, а ты знаешь, что во время Второй мировой бандеровцы считали самыми надежными бойцами тех, кто из Галиции? А тех, кто из Волыни, они недолюбливали. Считали, что это не совсем надежный народ, не очень идейный, в ответственный момент может подвести. Детей резать, женщинам животы вспарывать — рука может дрогнуть. Поэтому командирами обычно галичан назначали. Ну и вообще на все ответственные посты галичан ставили.
Ты как? Из Галиции? Нет? Из Волыни? Тоже нет? А откуда тогда? Из Киева?! У-у... совсем плохо. Ты же вообще тогда непонятно кто получаешься. Может украинец, а может и не украинец вовсе. Может и русский. А может и поляк. Поляков знаешь сколько в Волыни лежит? Еще с 1943-го. Много. Ты поинтересуйся. Если у тебя кто-то в родственниках из поляков окажется — к тебе же совсем никакого доверия. Да и русские в родне — тоже нехорошо. Прадед, прабабка — точно украинцы? А откуда? Не помнишь? Плохо, что не помнишь. Иди, собирай данные. Бегом в архив, говорю. Хорош на диване сидеть.
Стой! Ленточку снял? Молодец. Паспорт возьми! Футболку сними, дурак, она же белая с синим. И штаны красные! Совсем дурак? Застрелиться захотел? Бегом! Стой! Гимн помнишь? Тринадцатая строка с конца... Забыл? Учи скорее и бегом в архив! Бегом, я сказал!..
Ну да, есть, конечно, что еще подправить в стране. Гимн не все знают. Родословную. Народ почистить надо немного.
Но главное, что страна-то теперь — свободная!
http://amfora.livejournal.com/72220.html
Да, весело кидать зиги ярошу и жечь колорадов! | |
|
62 (28.8%) |
Да, Не в жженых колорадах счастье. Главное — свобода! | |
|
27 (12.6%) |
Нет, и потому, поехал поехал в Европу | |
|
7 (3.3%) |
Нет, хочу чтоб мой регион отделился от украины,(Уехал в Россию) | |
|
119 (55.3%) |