В Тынде росгвардейцы расстреляли ветерана Афганистана, подрезавшего мачете кусты у дороги
По неподтвержденной информации, четыре пули попали мужчине в живот, одна в ногу. В итоге он умер в больнице, сообщают СМИ.
По словам родных погибшего, 52-летнего Владимира Остренко, они узнали о произошедшем из соцсетей, по которым активно распространялось видео с ветераном, сидящим на скамейке и сжимающим в руках большие ножи, и приехали в больницу, где врачи уже боролись за жизнь раненого. Операция продолжалась шесть часов, но Остренко потерял много крови, был серьезно поврежден кишечник. При этом в Следственном комитете родственникам сначала давали оптимистичный прогноз. Который, однако, не сбылся - мужчина умер около полудня 21 июля.
Владимир Остренко служил в Афганистане с 1985 по 1987 год и был награжден медалью "За отвагу". Последние годы он работал на железной дороге - водителем, затем путейцем. Мачете были его рабочим инструментом, которым сотрудники рубили кусты вдоль железнодорожного полотна.В злополучной день, по словам коллег Остренко, он пришел на работу, как обычно, со своим инструментом, но затем ему стало плохо и он пошел домой. По дороге он зашел в магазин, где отоваривались железнодорожники, и попросил бутылку воды, пообещав заплатить за нее на следующий день. Позже продавщица рассказала, что в магазине на мужчину накричали из-за того, что он отказался заплатить.
Однако он никому не угрожал и ни на кого не кидался. Тем не менее звонок в полицию поступил именно из магазина.
"Когда он достал эти инструменты из рюкзака, потому что он ими работает, и положил на скамейку, мы так думаем, что он, скорее всего, искал карту в рюкзаке, чтобы рассчитаться. Он был абсолютно трезвым, он не был пьяным", - поделилась сестра вдовы Наталья. По ее словам, у него могло быть какое-то помрачение, потому что он все-таки прошел через всю афганскую войну и был контужен, но такого, чтобы он на кого-либо кидался, быть не могло.
"По нашим источникам, на видео, которое сейчас не разглашается, с регистраторов сотрудников Росгвардии, там не было явной угрозы для применения оружия. Человек, да, был чуть-чуть невменяем, поднял он эти ножи свои рабочие, опустил, сделал шаг вперед и назад. Но как там рассказывают, что он бегал, не было такого", - сообщил руководитель всероссийской общественной организации ветеранов "Боевое братство" и Российского союза ветеранов Афганистана Тынды Андрей Чумак.
С места происшествия были изъяты три единицы холодного оружия, именуемого "мачете". По факту применения оружия проводится служебная проверка, сообщается на сайте Росгвардии.Погибшего похоронят во вторник, 24 июля.
Развернуть
Отличный комментарий!
Ну этож не баба которая ножом ребенку голову отрезала, в этого и пострелять можно
Міни, сміття, лігва орків. Два дні із підрозділом поліції у Бородянці та навколишніх селах
СТАТТІ
₴Денис Губашов
Дата публікації:2022-04-08
Деокупація півночі Київщини відкрила наслідки звірств, які чинили російські солдати в Україні: вбивства, згвалтування, зруйновані та пограбовані будинки. Звичайне життя повернеться на ці території лише за кілька місяців, але загоюватися шрами від війни будуть роками. Журналісти ТЕКСТІВ провели два дні зі спецпідрозділом поліції, побували в містечках та селах на північному заході від Києва, які були в окупації.
“Заміновано, як у Другу світову”
Колона швидко рухається по дорогах між невеликими населеними пунктами, в рації шипіння: “500 метрів, блокпост”.
На блокпости під'їжджаємо в обхід черги: швидка вмикає сирену, машина поліції попереду нескінченно сигналить, машини в колоні “на аварійках”.
Під’їжджаємо, називаємо пароль, у відповідь: - Проїжджайте. - За нами три машини і швидка”. - Добре. — Боєць чи то територіальної оборони, чи поліцейський махає — можна їхати.
Між містечками їдемо дуже швидко, в голові колони - “цивільна” машина поліції, нашвидкоруч перероблена у службову. По автомобілю помітно, що водії (а поліцейські, з якими ми їздили, тиждень тому були і на “нулі”) експлуатують його нещадно. Певне, взнаки дається бойовий досвід і звичка рухатися так, щоб не потрапити під обстріл. Хоча нас запевнили, що зараз, якщо хтось із російських солдат ще й ховається в лісах, зараз сидять дуже тихо і вирішують: відразу здатись в полон чи віджати якусь автівку і, вдаючи цивільного, прорватись до кордону.
Чого дійсно варто остерігатися — це мін, розтяжок та снарядів, які не розірвалися. Працівники національної поліції та ДСНС цілодобово займаються розмінуванням територій. “Зараз все настільки ж заміновано, як і в Другу світову”, — ділиться з нами спецпризначенець, — “Ми ще десятиліття будемо знаходити міни та нерозірвані снаряди по лісах”. Особливо небезпечно повертатись у власні домівки та “блукати” по громадських спорудах. російські окупанти жили як у вже покинутих квартирах та будинках, так і виганяли мешканців з їхніх осель, а по відходу часто такі приміщення заміновували.
Поліцейські кажуть, що попри усі застереження люди самовільно повертаються до своїх домівок. Це треба робити в супроводі ДСНС чи поліцейських, бо, окрім купи бруду та сміття там можуть бути небезпечні сюрпризи. Також в будинках знаходять тіла загиблих.
Місцеві також часто навідуються до будинків, раніше окупованих російською армією, з метою знайти собі якихось трофеїв: підсумки, зброю, боєприпаси, залишених під час відступу. Часто, коли поліція перевіряє покинуті окупантами будинки, бачить, що там вже побували місцеві.
Мародерів не лякає ні поліція, ні тероборона
Про мародерство за два дні чергування ми чули не раз. В посиленому режимі працює поліція, працює територіальна оборона, але від мародерів це не завжди рятує. Селяни самоорганізовуються та виставляють караули, озброєні зазвичай мисливськими рушницями, або й голіруч, щоб охороняти покинуті будинки, магазини і громадські споруди. “Ми на другий день війни, коли росіяни ще не прийшли, всі продукти з магазину роздали місцевим. Ні зв’язку із Києвом, ні безпечної дороги до міста вже не було. В магазині залишався виключно алкоголь, його закрили. Але його пограбували вже після того, як росіяни пішли”.
Пограбоване котеджне містечко
Місцеві сказали, що у коттеджному містечку на околицях села Березівка, що трохи на північ від Житомирської траси, переховувались російські солдати. Поліцейські, з якими ми їхали, вирішили це перевірити.
-Окрім супроводу гуманітарної допомоги, ми виконуємо ще й звичайні поліцейські функції - перевіряємо заяви місцевих, - кажуть вони.
Містечко - зо два десятки будинків, розташованих по обидві сторони головної вулиці, в кожного своє подвір’я, гараж.
На центральній вулиці - жигулі із літерою “V”. Трапляються ще малолітражки із витягнутими акумуляторами. По всьому містечку розкидані речі, через напівпрочинені ворота та хвіртки у дворах видніються розкидані речі. Там бруд і сморід. На територію чи в будинки заходити заборонено - може бути заміновано. Та й не дуже хочеться вдиратися у чуже сплюндроване життя. “Живуть, як бомжі та помирають як бомжі” - говорять нам поліцейські, маючи на увазі армію РФ.
Знищена Бородянка
Наступного дня поліцейські супроводжували іноземних журналістів до Бородянки та навколишніх сіл. Комендантська година на звільнених від окупації територіях тривала до 7-го квітня, але багато людей, ледве дізнавшись про звільнення домівок від окупантів, вирушили додому, всупереч усім проханням влади, поліції та ДСНС зачекати. Тож багато часу ми провели у заторах. Цивільні малолітражки, седани і купе повзуть навіть по розбитих грунтових дорогах - люди хочуть побачити, чи вціліли їхні будинки.
Звична дорога до Бородянки зруйнована - на Варшавській трасі знищений міст через річку Здвиж, треба їхати об’їздними дорогами. Армія РФ окупувала Бородянку у перші дні війни, тож місцеві жителі провели більше місяця в окупації. Скільки там загиблих - досі невідомо, триває збір тіл та розбір завалів зруйнованих будинків. Але, як заявила генпрокурор Ірина Венедіктова, ситуація може бути ще гіршою, ніж у Бучі, де станом на 6 квітня було знайдено 320 тіл.
Посеред міста стоїть розбита колона ворожої військової техніки. За свідченнями мешканців Бородянки, багато транспорту спалили місцеві за допомогою коктейлів молотова.
Середмістя повністю зруйноване. В Бородянці небагато багатоповерхових будинків вздовж головної вулиці. Майже всі зруйновані або пошкоджені. Кілька зазнали прямого бомбового авіаудару. Місцеві кажуть, що літак пролетів над містом, а потім повернувся і скинув бомби ФАБ-250 або ФАБ-500 - некеровані боєприпаси, використання яких заборонено у місцях проживання цивільних осіб. Такі страшні руйнування спричинені тим, що бомби пробили дах та кілька перекриттів і розірвались всередині будинку. Фото цих будинків вже облетіли всі світові медіа
З 29 багатоповерхових будинків на центральній вулиці повністю знищено 8, пошкоджено 21. Це чудово видно на відео із квадрокоптера
“Колона, яка зайшла в місто, обстрілювала будинки навколо, стріляли абсолютно навмання - залякували” - пояснив один із поліцейських. На багатоповерхівках помітні вигорілі вікна на рівні 5 - 7 поверхів: “якщо поцілити в середину такого будинку, при “владому” влучанні він “складається”, - каже мій співрозмовник.
За свідченнями військових та місцевих мешканців, в Бородянці також багато загиблих місцевих жителів, їхні тіла прибрали лише після того, як російська армія залишила місто.
В будинках, що не зазнали прямих ударів, - вибиті шибки та понівечені ударними хвилями фасади. В центрі немає жодної цілої і не розграбованої споруди.
Жодної цілої споруди
Окупанти займали будинки мешканців та адмінбудівлі. У місцевому відділку поліції влаштували штаб, на подвір’ї - базу для ремонту авто.
Там і досі стоїть напів розібрана та розграбована російська мобільна автомобільна майстерня батальйонного рівня. Нічого цінного в ній не лишилось, чи то росіяни забрали чи наші військові собі взяли - невідомо.
Варто зауважити, що росіяни повсюди залишили бруд. У захоплених гаражах для ремонту техніки розкидане сміття, ганчір’я, російська військова форма. Неподалік стоїть покинутий бензовоз. Будівля поліції - вигоріла.
У приміщенні місцевого відділу держказначейства жили російські офіцери середньої ланки. В одній з кімнат влаштували щось схоже на пральню і місце для миття. Солдати зазвичай смітять там, де сплять і їдять, в туалет далеко не ходять - у сусіднє приміщення за стінкою - таку картину описували спецпризначенці, які першими проводили зачистки в Бучі.
В сумках для протигазів везли награбоване
А ще всюди багато викинутих протигазів - в Бучі їх були сотні. Це пояснюється тим, що сумки для протигазів дуже зручно використовувати для перенесення награбованого.
Путін погрожував Порошенку в Мінську парадом з тисяч полонених
Голова комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони заявив, що російський президент погрожував, що в Дебальцевому буде 500 убитих і 2000 полонених, яких він проведе по Донецьку.
Президент Росії Володимир Путін під час переговорів у Мінську був упевнений, що українські військові в Дебальцевому взяті в котел, і вимагав, щоб вони склали зброю. Про це в інтерв'ю LB.ua розповів Голова комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони Сергій Пашинський.
"Путін у Мінську говорив, що в Дебальцевому буде 500 убитих і 2000 полонених, яких він проведе по Донецьку. Він приїхав у Мінськ свято переконаним, що там вже все заблоковано і до здачі в полон залишилося кілька годин. Йому так доповіли", - заявив він.
Пашинський додав, що для Путіна дуже важливо було здобути перемогу в Дебальцевому, але Україна не дозволила йому це зробити. "Я можу чітко сказати, що під Дебальцевим Путін не переміг. Як казав колись Черчілль, війну відступами не виграєш, але вивівши наші війська, ми виклали фундамент нашої перемоги. В Дебальцевому жодна частина не відступила без наказу, відхід був спланований і організований. Порівняйте з Іловайськом, де правий фланг кинув зброю і втік", - пояснив депутат.
"Дебальцеве - колосальний сигнал, що в Росії нічого не вийде. У росіян були всі можливості замкнути котел - географічні, військово-тактичні, вогневі тощо. Два тижні запеклих боїв. Потім команда головнокомандувача - і всі вийшли. Вийшли організовано. Тобто це вже інша армія. Не озброєна і не зовсім структурована, але якісно інша. І після того, що сталося під Дебальцевим, я стратегічно абсолютно впевнений у нашій перемозі", - додав він.
Нагадаємо, що офіційно визнані втрати українських військ під Дебальцевим - 179 осіб за місяць (з 18 січня до 18 лютого).
Пользователь Юрий Мысягин выложил на своей странице в Facebook невероятный снимок, сделанный в самолете, который следует по маршруту «Москва – Нью-Йорк», несколько часов назад.
Так, на фото мы наблюдаем, по всей видимости, россиянку, которая читает статью «А если хохлы нападут?».
Как выяснилось, материал был напечатан в журнале «Огонек» 16 февраля текущего года.
«— А если хохлы нападут? — мы говорим «хохлы», подозреваем «Обама». В школах творится невообразимое: пацаны перекупают друг у друга ножи охотничьи, топорики-томагавки, пневматику. Папа кряхтит: «Эх, двухстволку летом не купил — а було дешевле». Жалуюсь на все это местному олигарху-политику, он только что с Корфу, с отдыха. Реакция бодрая, усы врастопырку: «Война?! Значит, будем воевать!» — сказано в публикации.
Сестри Фурів не розлий вода. Вони живуть лише за два кілометри від лінії зіткнення в невеликому селищі Луганське Донецької області, в Україні. Єдиним засобом для підтримки їх життя є гуманітарна допомога, що поставляється УВКБ ООН Refugees International та Продовольчою і сільськогосподарською організацією при ООН (ФАО) Food and Agriculture Organization of the Unit... , за фінансової гуманітарної підтримки Канади. Бабусі були неймовірно раді зустрітися з членами канадської спостережної місії в кінці квітня 2016 року і спільна фотосесія викликала такі нечасті посмішки на обличчях мешканців селища, що перебуває під постійними обстрілами. В даний час ФАО проводить оцінку можливостей відновлення сільського господарства для постраждалих від конфлікту районів на сході України, у якості наступної фази після надання первісної надзвичайної допомоги.
Отличный комментарий!